Контрольні запитання

1. Назвіть, які з фінансових послуг мають кредитний характер.

2. Дайте загальну характеристику фінансовим послугам кредитного характеру.

3. У чому полягає сутність лізингу?

4. Назвіть основні ознаки лізингу.

5. Розкрийте сутність факторингу.

6. Назвіть форми факторингу. В чому полягають їх відмінності?

7. У чому полягає сутність форфейтингу?

8. Назвіть основні етапи визначення кредитоспроможності.

9. Розкрийте сутність форм або способів надання позики.

10. З якою метою надаються фінансові послуги, які мають кредитний характер.

5.4. Особливості трастових послуг

Розвиток та формування ринкових відносин сприяє зростанню попиту не тільки на традиційні фінансові послуги (кредитні, розрахунково-касові), а й на послуги, які забезпечують умови для ефективного, прибуткового господарювання суб’єктів економіки. Особливу увагу заслуговують довірчі трастові операції фінансових установ, які створюють умови для розпорядження великими (іноді контрольними) пакетами акцій промислових компаній.

Виникнення принципу майнової застави для забезпечення повернення грошей, що позичаються, відноситься до сивої давнини. Концепція довірчої власності, або трасту,. зародилась на ранніх етапах розвитку звичаєвого права. Однак таке поняття, як “корпоративна заставна” або “угода про установу трасту”, з’явилось не досить давно – вперше цей правовий інститут був введений у практику США близько 1830 р., однак до кінця XIX сторіччя використовувався рідко.

Трастова справа виникла і розвилася в США на основі ряду специфічних інститутів, що існували в цивільному праві англо-саксонських країн. Операції за дорученням можуть здійснювати будь-які індивіди, організації або корпорації, включаючи траст-відділи комерційних банків.

Спочатку в США трастові операції здійснювалися окремими особами та страховими компаніями. Банки ж штатів і федеральний банк підключилися до них пізніше. Але вже з кінця XIX ст. трастова справа все більше концентрується в руках комерційних банків. У сучасних умовах, навіть коли довіреною особою є юридична фірма або фізична особа, фактично операції проводить банк, який діє як агент.

Визначні соціальні й економічні зрушення за останні 20-30 років у західних країнах свідчать про значний розвиток трастової справи та її поширення не тільки на найбагатші кола, а й на середніх і дрібних підприємців, на вищі групи інтелігенції та чиновників.

Трастові операції передбачають соціальну відповідальність, тому вони знаходяться під контролем держави: законодавча і виконавча гілки влади регулюють ці операції.

Здійснюючи трастові операції, фінансові установи в специфічній формі виконують функцію нагромадження грошових капіталів і їхню мобілізацію у виробництво. Використання трастових операцій дозволяє замаскувати зрощування капіталу фінансових установ з нефінансовим капіталом. Дані операції (переважно з цінними паперами) дозволяють встановити контроль над корпораціями, оскільки одержання в довірче управління цінних паперів означає передачу основних прав за ними за винятком права одержання доходу. Але в той же час володіння акціями однієї компанії через траст пов’язано не тільки з прагненням до контролю, але і з великим ризиком для фінансових установ.

Такі довірчі функції, як облік операцій, збереження цінностей у сейфах, депозитні операції, фінансовий аналіз та інші виконуються комерційними банками як банківські.

Між банками і трастовими компаніями існують деякі розходження в спеціалізації на ринку трастових послуг. До послуг траст-відділу банку звичайно відносяться:

1. Збереження цінних паперів.

2. Ведення щомісячних бухгалтерських записів клієнта.

3. Одержання платежів від імені клієнта за дорученням, включаючи відсотки, дивіденди, орендні платежі.

4. Купівля і продаж цінних паперів за рахунок і від імені клієнта, проведення розрахунків із продавцями і покупцями.

5. Консультаційні послуги:

а) консультування підприємств, включаючи:

• вибір оптимального портфеля цінних паперів;

• податкове планування;

• придбання нерухомості й інших матеріальних цінностей;

б) персональне консультування громадян:

• переказ коштів та інших активів родичам і спадкоємцям у країні і за кордоном;

• планування оптимального розподілу сімейних доходів.

6. Прийняття цільових вкладів громадян і організацій на купівлю нерухомості й автомобілів.

7. Створення пенсійних фондів організацій і фондів асоціацій громадян (частин пенсійних фондів, внески до яких гарантуються акціями фонду) з управління майном і надання інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи.

Для трастових компаній, як правило, не характерні суто банківські послуги (цільові вклади).

Крім послуг, перерахованих вище, трастові компанії пропонують:

• реєстрацію за кордоном;

• прийняття в управління нерухомість та інше майно в країні й за кордоном;

• інвестування засобів клієнта в операції з високою нормою прибутку при взаємному поділі ризику втрати або недотримання прибутку.

Таким чином, виникненню та розвитку довірчих послуг сприяли наступні чинники:

• брак або недостатній рівень надійності джерел інформації, брак спеціальних знань і вмінь у власників майна для розпорядження або самостійного управління ним;

• ймовірність втрати власником свого майна у випадку самостійного здійснення ним операцій, які потребують професійних знань;

• проблеми законодавчої заборони або обмежень, які діють щодо деяких видів діяльності комерційних банків;

• зростання конкуренції між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами на ринку грошей і ринку капіталу щодо залучення нових клієнтів;

• проблеми ліквідності банків та зниження рівня прибутковості традиційних ринкових операцій і послуг;

• порівняно невеликі витрати на надання зазначених послуг;

• трастові послуги дають можливість залучити значні кошти, які можуть використовуватись банком і приносити йому доход.

Трастові послуги – це послуги, що ґрунтуються на довірчих правовідносинах, коли одна особа – засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі – довіреній особі, для управління в інтересах третьої особи – бенефіціара. Отже, в зазначених відносинах беруть участь три сторони:

1) довіритель майна або цінностей (засновник) – юридична або фізична особа, яка заснувала траст та (або) передала повноваження власника належного їй майна або цінностей відповідно до умов укладеної між ними угоди;

2) довірена особа (траст) – сторона, яка здійснює управління певним об’єктом. Нею можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі товариства) або трастові відділи банків. Об’єктом довірчого управління може виступати рухоме та нерухоме майно, кошти, дорогоцінні метали, цінні папери;

3) бенефіціар – особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Бенефіціара призначає довіритель (сам довіритель майна, третя особа або коло окреслених осіб), залишивши право визначення конкретних бенефіціарів довіреному власнику (наприклад, коли мета діяльності – доброчинність, сприяння розвитку освіти, науки тощо).

Сутність довірчих операцій полягає в передачі клієнтами банкам свого майна (без передачі права власності) для наступного інвестування цих засобів від імені їх власників і за їх дорученням на різних ринках з метою одержання прибутку, з якого банки утримують певну плату як комісію.

Більшість банків пропонує своїм клієнтам попередньо укласти договір, що визначає основні положення їхнього майбутнього співробітництва. Відповідно до цього договору ділові взаємини банку і клієнта будуються на основі взаємної довіри.

Банк офіційно надає свої послуги клієнту по виконанню вказівок останнього і переконує клієнта в тому, що він може розраховувати на компетентність банківських працівників і їх високий професіоналізм. Усі права представництва або розпорядження коштами, цінними паперами та іншими цінностями мають силу доти, доки від клієнта не надійде спеціальна письмова вказівка про їх скасування або призупинення.

Умови, на яких здійснюються трастові угоди, діють багато років або мають безстроковий характер. Трастові відносини з фізичними особами діють протягом життя довірителя плюс 21 рік; відносини, які базуються на заповіті – 20-25 років; на пожертвуванні – більше 40 років; а благодійні мають, як правило, безстроковий характер.

Трастові операції пов’язані з великими грошовими сумами або коштовним майном, тому потребують особливої уваги та чіткого дотримання законодавства.

У практичній діяльності траст-відділів банків прийнято поділяти довірчі операції на 2 групи:

• довірчі операції для фізичних осіб;

• довірчі операції для юридичних осіб.

Однієї з функцій банку в сфері трастових операцій є управління персональними трастами, тобто надання трастових послуг фізичним особам. Такі операції виникають як угода між довірителем і довіреною особою та пов’язані в основному з передачею майна цій особі, що надалі набуває права володіння майном в інтересах довірителя.

До трастових послуг, що надаються банками окремим особам, відносяться:

• розпорядження спадщиною;

• управління власністю на довірчій основі;

• виконання ролі опікуна і (або) зберігача майна;

• виконання агентських посередницьких функцій.

Управління майном у формі трасту має юридичну основу: заповіт, спеціальну угоду, розпорядження суду. Найбільш поширеними є заповітний траст, довічний траст та страховий траст.

Заповітний траст передбачає розпорядження майном довіреною особою (банком) та розподіл доходу між отримувачами. При цьому управління здійснюється в інтересах бенефіціара.

Довічний траст передбачає передачу грошей або цінностей в управління банку особою, яка отримує дохід впродовж життя, а після смерті дохід отримують його нащадки. При цьому довіритель укладає угоду з банком та передає йому майно, банк здійснює зберігання, інвестування та має право розпорядження доходом й основною сумою згідно з угодою.

Страховий траст полягає в призначенні банку або іншої довіреної особи довірителем за страховим полісом.