19.5 Інтеграція різних видів транспорту при перевезенні туристів

Незважаючи на досить велику кількість видів транспорту, не один з видів транспорту не може повністю задовольнити усі вимоги, що ставляться туристськими підприємствами і туристами до транспортного обслуговування при організації подорожей.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПОСЛУГ РОЗМІЩЕННЯ В ТУРИЗМІ

20.1 Класифікація засобів розміщення

Розміщення займає центральне місце в комплексі туристських послуг, що надаються туристам у подорожі, є невід’ємною частиною кожного туру.

Засіб розміщення – будь-який об’єкт, який регулярно або епізодично надає місця для ночівлі.

На рис.20.1 наведена класифікація засобів розміщення. Класифікація засобів розміщення в Україні визначається Державним стандартом ДСТУ 4268 – 2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги” [58]. Згідно з цим стандартом засоби розміщення поділяються на колективні й індивідуальні.

Колективні засоби розміщення включають:

– готелі й аналогічні засоби розміщення;

– спеціалізовані засоби розміщення (оздоровчі засоби розміщення, табори праці та відпочинку, громадські транспортні засоби. конгрес-центри);

– інші колективні засоби розміщення (помешкання, призначені для відпочинку, майданчики для кемпінгу. стоянки морського й річкового транспорту, інші колективні засоби розміщення).

Індивідуальні засоби розміщення туристів включають:

– орендовані засоби розміщення (кімнати, орендовані в сімейних будинках; житло, орендоване у приватних осіб або через агентства);

– інші типи індивідуальних засобів розміщення (неосновне власне житло; житло, що надається безоплатно родичам і знайомим; інші індивідуальні засоби розміщення туристів).

Розглянемо характеристику засобів розміщення згідно зДСТУ 4268 – 2003 [58].

До колективних засобів розміщення відносять засоби розміщення, що надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні, в яких число місць повинно перевищувати певний мінімум для груп осіб, більших ніж одна сім'я, а всі місця підлягають єдиному керівництву та оплаті згідно з встановленими цінами. Діяльність колективного засобу розміщення може не мати на меті отримання прибутку, наприклад, студентські й шкільні гуртожитки, табори пластунів (скаутів) тощо.

До індивідуальних засобів розміщення туристів відносять власне житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць, при цьому всі одиниці розміщення (кімната, житло) є незалежними, їх займають туристи або господарі, які використовують це житло протягом обмеженого терміну як другий будинок або будинок для відпочинку (дачу).

20.4 Особливості розміщення туристів у транспортних турах

Розміщення туристів у транспрортних турах має деякі особливості.

Туристам у транспортному засобі надаються наступні компоненти забезпечення і обслуговування:

– мешкання з мінімальним (при переїздах) або повним задоволенням (в

транспортному турі) побутових потреб;

– за місцем розміщення – придбання комплектів харчування, а зовні нього – харчування в інших місцях (в ресторані, буфеті, кафе та ін.), що є у складі даного транспорту;

– оперативні повідомлення засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса) або аудио- і відеозаписи на компактних носіях;

– засоби оперативного або мобільного зв'язку (радіо, телефон, факс);

– стаціонарно розміщені довідково-консультаційні матеріали або такі, що повідомляються обслуговуючим персоналом (стюардеси на борту авіалайнера, стюарди на борту круїзного судна, провідники вагонів);

– надання ізольованих приміщень і умов для ділових зустрічей, переговорів і т. ін.

Якщо при короткочасних переїздах і перельотах туристи можуть розраховувати лише на стандартні просторово-планувальні рішення конструкторів і виробників транспортного засобу, то в тривалому транспортному турі ті ж рішення можуть і не задовольнити запити туристів.

Якість обслуговування в дорозі (в транспортному турі) забезпечується як технологією обслуговування, так і якістю:

– конструктивних елементів місць розміщення туристів у транспорті з погляду середовища незаселеного, які приводять до різного ступеня комфортності пасажирів (наприклад, тип вагону, розташування купе, рівень полиці та ін.);

– сервісного обладнання салону (купе): радіоточка, телевізор, засоби оперативного (мобільної) зв'язку;

– матеріальних носіїв обслуговування, що надається, – продуктів харчування, періодичної видань та ін.

Комфортність транспортних перевезень тривалої подорожі – поняття не абстрактне і може характеризувати:

– чисельність осіб, які знаходяться в замкнутому просторі;

– величину площі (об'ємній простір), що припадає на одного пасажира;

– температурний режим і режим вологості в салоні транспортного засобу, рівень освітленості, шум і вібрації, надання зручностей для задоволення природних потреб під час руху транспорту та ін.

Отже туроператор повинен оцінювати не тільки фізіологічні чинники комфорту, але й враховувати емоційні чинники, що виявляються при сприйнятті елементів і об'єктів комфорту, дизайну (інтер'єру) салону і місць розміщення, компоновки приміщень загального користування в ході транспортного туру та ін.

Фізіологічні чинники визначають самопочуття людини. Одні з них спричинені конструктивно-компонувальними рішеннями, прийнятими відповідно до вимог санітарних норм ще на стадії проектування і виготовлення транспортного засобу. Такі чинники при експлуатації не можуть бути змінені або поліпшені, наприклад, шуми і вібрації в місці розміщення пасажира.