2.1.3. Extention

EXT2 або 2-га розширена файлова система — файлова система для ядра Linux. Розроблена Rémy Card'ом як заміна для extended file system. Вона достатньо швидка для того, щоб служити еталоном в тестах продуктивності файлових систем. Вона не є журнальованою файловою системою, і це її основний недолік. Розвитком ext2 стала журнальована файлова система ext3, повністю сумісна з ext2. На зорі розвитку Linux використовувала файлову систему Minix. Ця файлова система була досить стабільною, однак була 16-розрядною і як наслідок мала жорсткі обмеження в 64-Мегабайтах на розділ. Також було обмеження довжини імені файлу: воно становило 14 символів. Ці і не тільки обмеження призвели до появи в липні 1992 року «розширеної файлової системи» (extended file system), що вирішувала 2 основні проблеми Minix. Нова файлова система розширила обмеження на розмір файлу до 2 гігабайт і встановила максимальну довжину імені файлу в 255 символів.

Однак вона все одно мала проблеми: не було підтримки роздільного доступу, тимчасових міток модифікації даних. Розв'язком усіх проблем стала нова файлова система, розроблена в лютому 1993 року. В ext2 були одразу реалізовані відповідні стандарту POSIX списки контролю доступу ACL і розширені атрибути файлів.

EXT3 або 3-я розширена файлова система — журнальована файлова система, що використовується в операційних системах на ядрі Linux, є файловою системою за замовчуванням у багатьох дистрибутивах. Базується на ФС ext2. Файлова система ext3 може підтримувати файли розміром до 1 ТБ. До недоліку можна віднести нижчу швидкість роботи у порівнянні з EXT2.

EXT4, або Четверта версія розширеної файлової системи, — журнальована файлова система, котра використовується в ОС з ядром Linux. Заснована на файловій системі ext3, котра є файловою системою за замовчуванням в багатьох дистрибутивах. Вперше експериментальна підтримка ext4 була випущена у вигляді патча для Linux версій 2.6.19-rc1-mm1 та 2.6.19-rc1-git8 10 жовтня 2006 року програмістом Ендрю Мортоном (англ. Andrew Morton). Головною особливістю стало збільшення максимального обсягу одного розділу до 1 Ексабайта (2⁶⁰ байт) при розмірі блоку 4Kb. Крім того, в ext4 представлений механізм просторового (англ. extent) запису файлів (нова інформація додається в кінець попередньо виділеної по сусідству області файла), що зменшує фрагментацію і збільшує продуктивність.

Деякі дані:

• розмір файла до 16 ТБ;

• розмір ФC до 1024 ПБ;

• дозволені символи всі крім NUL та '/';

• межі дат 14 грудня 1901 — 25 квітня 2514;

• мінімальна зміна часу — наносекунда.

Підтримка ext4 включена до релізу Fedora 9, Ubuntu 9.04 (Jaunty Jackalope), openSUSE 11.2.

2.2. Огляд основних причин знищення та спотворення інформації на нжмд

Основні причини втрати інформації такі:

44% - Збої жорсткого диска і операційної системи;

32% - Помилки користувача;

14% - Збої в програмах;

7% - Комп'ютерні віруси;

3% - Природні катаклізми.

Причини збоїв в роботі жорсткого диска. У персональному комп'ютері дані зберігаються на жорсткому диску. Жорсткий диск складається з декількох дуже гладких алюмінієвих, скляних або керамічних дисків, покритих з обох боків магнітним складом. Електродвигун обертає ці диски з швидкістю близько 10 тис. оборотів в хвилину. У декількох тисячних долях мікрона над поверхнею кожного диска рухається на важелі головка для запису і зчитування. Кроковий двигун, який управляється контроллером, переміщає важіль і головку уздовж радіусу диска. Все це поміщається в герметичний корпус. Корпус оберігає диски від дії вологи і повітря, частинок пилу і грязі.

При нормальній роботі головка ніколи не доторкається до поверхні диска - вона парить в потоці повітря, що захоплюється в рух самим диском. При виключенні двигуна пластини поступово уповільнюють своє обертання, потік повітря слабіє, а контроллер командує кроковому двигуну відвести важіль з головкою зчитування-запису убік. Місце, відведене для цього, називається посадочним майданчиком (Landing Zone). Тут не записуються дані, при нормальній роботі диска - це єдине місце, де головка зчитування-запису торкається поверхні пластини.

При ненормальній роботі - наприклад, при сильному ударі, головка може торкнутися поверхні диска, що швидко обертається. Це ж може відбутися при раптовому виключенні електрики. Двигун, що розкручує пластини, зупиняється, а кроковий двигун не встигає відвести головку до посадочного майданчика. Головка торкається пластини - катастрофа.

Це насправді веде до катастрофічних наслідків для користувача. Торкнувшись поверхні диска, головка запису-зчитування відскрібає з неї магнітний шар, знищуючи все, що на нім було записано. Крім того, при такій "посадці" ушкоджується сама головка, і навряд чи вона зможе після цього записувати і відтворювати інформацію. Іноді при ударі або різкому виключенні живлення може зламатися важіль або кроковий двигун. Проте навіть при нормальній роботі жорсткий диск, як будь-який електромеханічний пристрій, може вийти з ладу сам по собі. Найбільш вірогідні збої в роботі електричного двигуна, що розкручує пластини, крокового двигуна, що переміщає важіль з головками або контроллера. Подібні несправності також не дозволяють прочитувати інформацію, що зберігається на диску. Проте, в цьому випадку велика вірогідність того, що інформація не зникла, адже магнітне покриття не пошкоджене. Правда, відновити дані можна тільки в спеціалізованих компаніях, і коштує це дорого. Але є і інший вихід. Електромеханічне пошкодження не наступає миттєво. Йому передують незвичайні скрегочучі звуки, супроводжуючі роботу двигуна, повідомлення операційної системи про помилки запису-Зчитування і збільшення числа поганих секторів. При появі цих симптомів слід скопіювати вміст "хворого" диска на новий і провести заміну.

Рекомендації попередження втрати даних. Краще лікування - профілактика. Тому не нехтуйте простими, але дієвими правилами попередження збоїв жорсткого диска і операційної системи.

Розділяйте програми і дані. Я рекомендую мати в комп'ютері два окремі жорсткі диски. Саме два диски, а не один, розділений на декілька логічних дисків. Перший з цих дисків - більший - повинен містити операційну систему і програми, які ви використовуєте в роботі (наприклад, Microsoft Office, Coreldraw, Photoshop і т.д.), а інший - трохи менше - слід використовувати для зберігання даних: статей, листів, графічних робіт, таблиць, файлів, знятих з Інтернету і ін. Ясно, що в цьому випадку число звернень до першого диска значно більше, чим до другого і, отже, вірогідність збоїв першого диска значно вища. Проте навіть у разі катастрофи першого диска його вміст легко відновити.

Для цього дотримуйтесь другого правила: зберігаєте «вихідні дані». Це, в першу чергу, диски або дискети з операційною системою і з драйверами периферійних пристроїв, які ви отримали при покупці комп'ютера. Якщо ви купуєте уживаний комп'ютер, обов'язково вимагайте ці важливі дрібниці. Інакше може трапитися, що ваш комп'ютер після аварії виявиться сліпим (немає драйвера відеокарти) або німим (відсутній драйвер звукової плати або CD-ROM). Звичайно, добре б, щоб всі програми, якими ви користуєтеся, були законно придбані. Тоді не буде проблем з «вихідними даними» Але, у такому разі постарайтеся хоч би не економити на тому, щоб зробити копію з початкового CD. Копіювання компакт-дисків зараз стоїть відносно недорого.

Розділяйте області застосування комп'ютера. Гідність комп'ютера - його універсальність. Одна програма дозволяє вам використовувати його для обробки текстів, друга - для подорожей по Інтернету, третя - для ігор. Але продовження достоїнств - недоліки. Уявіть собі, що дітвора стерла директорію, де ви зберігаєте важливі для вас програми або документи, щоб на жорсткий диск помістилася якась гра. Крім того, установка кожної нової програми ускладнює операційну систему і уповільнює її роботу, що теж може привести до неприємних наслідків. Особливо сумні наслідки одночасної установки на одному диску двох різномовних операційних систем (англо-російська і англо-івритська версії Windows) або двох різних операційних систем (Windows 95/98 і Windows 3.11 або Windows 95/98 і Linux).