- •Пряма та непряма тактики мовленнєвого впливу
- •Високий, середній і низький стилі
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •Архітектоніка (будова) виступу
- •Алгоритм самоаналізу виступу
- •Сила ораторського мовлення за Цицероном
- •Засоби масової інформації
- •Класифікація
- •Порівняння із традиційними змі
- •Технічні принципи
- •Застосування телебачення
- •Негатив і критика
- •Довговічність кіно
- •Кінопоказ
- •Журналі́стика
- •Громадське мовлення
- •Розвиток соціологічних досліджень аудиторії
- •Взаємовпливи аудиторії й змі
- •Вибір аудиторією джерел інформації
- •Інтереси аудиторії й мотиви звернення її до змі
- •Аудиторія і комунікатор
- •Аудиторія як об’єкт впливу
- •Особливості спілкування з аудиторією радіо і телемовлення
- •Кожен ряд містить свою систему характеристик.
- •Основні принципи організації радіо- і телевізійного мовлення
- •Принцип розмовності
- •Принцип діалогізації
- •Принцип інтимізації
- •Принцип зручності звукового відтворення і слухового сприйняття
- •Телеінтерв’ю
- •Типи телеінтерв'ю
- •Якість мови інтерв'юйованого
- •Культура розмовної та письмової мови
- •Список використаної літератури
Культура розмовної та письмової мови
Висока культура розмовної і письмової мови, добре знання і розвинене чуття рідної мови, вміння користуватися його виразними засобами, його стилістичним різноманіттям - найкраща опора, правильну підмогу і дуже важлива рекомендація для кожної людини в її суспільного життя і творчої діяльності.
Можна закінчити цю коротку бесіду про російською мовою і про деякі неправильності в його сучасному вживанні тими ж словами, якими закінчив свою статтю про любов до російської мови покійний радянський поет Володимир Луговський: «Ставтеся до рідної мови дбайливо і любовно. Думайте про нього, вивчайте його, пристрасно любите його, і вам відкриється світ безмежних радощів, бо безмежні скарби російської мови».
25-й кадр — зображення або ж текстове повідомлення, що подається через засоби масової інформації з метою досягти цілі через задіяння підсвідомості. Більшістю вчених 25 кадр вважається фікцією, а сам автор публічно зізнався в підробці результатів.
Наприкінці 1950-х років Джеймс Вайкірі заявив, що провів дослідження в кінотеатрі міста Форт Лі Нью-Джерсі (США). Під час демонстрації фільму «Пікнік» він проектував на екран такі слова: «Пийте кока-колу» та «Їжте попкорн». Ті вислови показували лише на якусь частку секунди — цей час був замалим, щоб залишити слід у свідомості. Проте, як повідомляв Вайкірі, у результаті збільшився попит на кока-колу та попкорн. Після цієї заяви поширилась думка про те, що рекламодавці можуть стимулювати людей купувати їхні товари, показуючи на екрані «невидимі» заклики. Урядовці, вчені, рекламодавці одразу ж почали вимагати від Вайкері повторної демонстрації експерименту. Тож він організував ще кілька сеансів, але жоден з них не дав очікуваного ефекту. Коли у 1958 році Фонд дослідження реклами забажав від Д. Вайкірі офіційного представлення своїх експериментальних даних і технологій проведення, новатор відмовився від свого експерименту, хоча повідомив, що його дослідження тривали більше, ніж шість тижнів і його «піддослідними кроликами» стали тисячі глядачів. І ось студент-психолог С.Роджерс із Нью-Йорка вирішив написати реферат по дослідженнях Вайкері, зібрався і поїхав в Форт Лі. Проте тут він дізнався, що місцевий кінотеатр зовсім невеличкий і ніяк не зміг би прийняти за 6 тижнів таку кількість людей, про яку говорив експериментатор. Та й директор кінотеатру вперше чув про ці дослідження. Тож почали проводити десятки схожих досліджень, щоб переконатись, чи існує ефект 25-го кадру насправді. Проте нічого особливого не траплялось. Вчені дійшли висновку, що цього досліду просто не було. Рекламодавці стали жертвами шахрайства.
Але подія вже поширилась усюди і в законодавстві практично кожного штату США почали приймати закони проти використання на радіо, телебаченні будь-яких способів підсвідомого впливу. Таким чином 25 кадр було заборонено ще до того, як точно встановили чи насправді діє він на людей, чи ні. Після сотні прийнятих законів ажіотаж навколо цього феномену стих і його вплив забули на довгі роки.
У 2008 році голландські вчені провели експеримент. Метою було змусити «піддослідних», коли їх мучитиме спрага, купити холодний чай «Lipton Ice Tea». Вони зібрали 61 добровольця і половині з них роздали дуже солоні льодяники і попросили підрахувати скільки разів у спалахуючих Bs (бакалаврський рівень) буква b буде маленька. Перед тим, як показати букву s на 23 мілісекунді з’явився надпис «Ice Lipton». Після того, кожного з них перепитали, який напій вони б обрали, якби їм захотілось пити: Spa Rood чи Lipton Ice. Після експерименту 80% спраглих пішли в магазин і вибрали Lipton Ice. Тобто 25 кадр подіяв, але тільки якщо людина справді потребує той чи інший продукт.
