Засоби масової інформації

Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Термін мас медіа застосовується також до організацій, які контролюють ці технології, наприклад, телевізійних каналів або видавництв.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших. Разом із тим, в Україні діє чинний Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 01.08.1990 року (див. документ ВР України № v15552400-90, v15552400-90), в якому зазначено, що під ЗМІ розуміються — газети, журнали, теле — і радіопрограми… Про інтернет-видання взагалі мова не йдеться.

Канада

Модель засобів масової інформації в Канаді відрізняється від моделі в Сполучених Штатах, а також у більшій частині решти світу. За словами Джона А. Ірвінґа, засоби масової інформації інакше функціонують в канадському суспільстві через відсутність колективної ідентичності, передусім стосовно до мов Канади (і пов'язаних з ними культур), а також її близькості до Сполучених Штатів. Ірвінґ стверджує, що такий культурний дуалізм означає, що тільки частина населення реагує на засоби масової інформації англійською мовою, в той час як інша частина залишається поза впливом англомовних засобів масової інформації. Аналізуючи близькість до США, він пояснює, що «більша частина труднощів, які загрожують засобам масової інформації в Канаді є прямим результатом американського економічного і культурного імперіалізму».[5] У зв'язку з сильним впливом США на канадський ЗМІ, Канада не змогла сформувати свою власну ідентичність в засобах масової інформації. Ці два чинники уповільнили процес створення канадської спільноти. ЗМІ допомагають у формуванні спільноти через спілкування. Коли велика група людей перебуває у спілкуванні одне з одним через засоби масової інформації, формується культурна ідентифікованість.[6]

У Канаді видається 105 неспеціалізованих щоденних газет загальним тиражем 5,2 млн примірників. Це означає, що кожен п'ятий канадець купує щоденну газету, - один із самих високих показників у світі. Більшість газет виходить у провінціях, що відображає федеративний характер країни. Є лише дві загальнонаціональні газети The Globe and Mail і National Post (обидві англомовні). Найстарішою канадської газетою, що видається з 1778 р., є The Gazette, Montreal. Найбільший тираж у Toronto Star. Більшість канадських газет належить газетно-видавничим концернам: 60 газет - Hollinger International (Hollinger, Sterling Newspapers, Southam Inc.), 11 газет - Sun Media Corp., дев'ять - Thomson Newspapers, по чотири - Quebecor і Power Corp., по дві - New Brunswick Publishing, Summit Publishing і Southwestern Ontario Publishing. Решта 11 щоденних видань вважаються незалежними і знаходяться в приватному володінні.

США

Відповідно до досліджень, проведених американською організацією Pew Research Center for the People & the Press, в 2008 році у Інтернет в США став важливішим джерелом інформації, ніж щоденні газети. Близько 40% опитаних цієї організацією людей повідомили, що для ознайомлення з новинами використовують інтернет-джерела, такі, як електронні версії звичайних газет або спеціалізовані новинні сайт и. Газети читають лише 35% опитаних. Тим не менш, телебачення продовжує залишатися найпопулярнішим джерелом новин: близько 70% опитаних повідомили, що стежать за новинами через телебачення.

USIA. Інформаційне агентство функціонувало з 1953 року як незалежне агентство закордонних справ у межах виконавчої влади уряду, для проведення громадської дипломатії в підтримку американської зовнішньої політики.

Під сферу їх діяльності потрапляють практично всі країни світу, в тому числі і Росія. ЮСИА є основним органом виконавчої влади, відповідальним за інформування та консультації президента, держсекретаря та інших керівників держави з питань міжнародної громадської думки і реакцію на зовнішньополітичні дії США.

USIA у своєму розпорядженні має 190 відділень у 142 країнах. На службі в агентстві складаються 6300 співробітників, більше 2,5 тис. з яких найняті за кордоном для роботи в місцевих представництвах агентства. Діяльністю закордонних відділень керують 520 працівників, які відряджаються з США. Наявність власної сторінки в Інтернеті робить дані інформаційні ресурси доступними практично з будь-якої точки світу 24 години на добу. У розпорядженні USIA знаходиться система супутникового телебачення «Уорлднет» (Worldnet), що дозволяє 24 години на добу передавати інформаційні матеріали та виступи американських державних діячів практично по всьому світу, використовуючи технічні потужності в посольствах США і представництвах USIA.

В даний час система держмовлення США на закордон об'єднує п'ять інформаційних служб, підзвітних Раді. Три з них, Voice of America, Office of Cuba Broadcasting (Radio and TV Marti), a також Worldnet Television and Film Service, мають статус федеральних програм, у той час як Radio Free Europe / Radio Liberty і Radio Free Asia є приватними некомерційними корпораціями. Штат зазначених служб налічує більше 3,3 тис. співробітників, зайнятих підготовкою і випуском програм англійською і 60 іноземними мовами тривалістю 1750 годин ефірного часу на тиждень. Їх фінансування здійснюється з федерального бюджету за статтею видатків на зовнішньополітичну діяльність уряду США (385 млн дол в 1996 році).

Телебачення для американців є своєрідним ідолом, якому поклоняється країна. Саме за допомогою телебачення багато в чому формується громадська думка, сприйняття американцями навколишнього світу і події, що відбуваються, як правило, під відповідним правильним кутом в «потрібному» ідеологічному ракурсі.

Телеба́чення (від грец. τῆλε — далеко) — загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов’язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі. Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації. Водночас, у вужчому сенсі під телебаченням розуміють галузь техніки і відповідної технічної науки.

Телебаченням називають також виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їхнього поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження.

Телебачення було винайдене в 20-их роках 20 століття і відтоді поступово стало звичним в оселях людей та в різних областях діяльності, служачи для передачі інформації, розваг, реклами, моніторингу. З винадохом лезерних дисків та інших компактних засобів запису й відтворення зображень, телевізори використовуються не тільки для прийому телепередач, а й для перегляду записаної інформації. З винаходом Інтернету з'явилося й розвивається Інтернет-телебачення.