- •Матеріали курсу Відомості про автора
- •Як працювати з курсом?
- •Ключові поняття курсу:
- •Глосарій
- •Навчальні матеріали
- •Навчальний матеріал
- •1. Сущность религии.
- •2.Религиеведение как наука
- •3. Основные теории происхождения религии
- •4.Структура религии
- •5.Основные функции религии
- •6.Классификация религий
- •Розділ 1.2. Тема «Ранні форми релігії або вірування первісного суспільства»
- •Навчальний матеріал
- •1. Начало релігії
- •2. Культ богини-матери
- •Мать-земля
- •3. Фетишизм
- •Останки-фетиши
- •4. Тотемізм
- •5.Культ животных, культ растений.
- •Промысловый культ
- •Праздник, посвященный медведю
- •Охотничьи обряды
- •Культ орла
- •6. Анимизм
- •Культ предков
- •Аграрные культы
- •7. Шаманство
- •Шаманы и начало религий
- •Как шаманы видят мир
- •Навчальний матеріал
- •2.Політеїзм і енотеїзм.
- •3.Люди-боги і боги-люди.
- •4. Уявлення про загробне життя.
- •5.Культ.
- •Навчальний матеріал:
- •1.Початок буддизму.
- •2.Релігія або етична система?
- •3.Джерела по історії раннього буддизму.
- •Навчальний матеріал:
- •1. Всесвіт в буддійському догматизмі
- •2.Чи бог Будда
- •3. Круговорот будд.
- •4. Чудеса і знамення.
- •Навчальний матеріал:
- •2.Вчення про нірвану
- •3. Ідея переселення душ.
- •4. Замогильне життя.
- •Навчальний матеріал:
- •1.Формування культу.
- •2. Духівництво і миряни.
- •4. Практика пожертвувань.
- •5. Організація церкви.
- •6. Взаємодія з властями.
- •Навчальний матеріал
- •1.Джерела християнства.
- •2.Історичні умови виникнення християнства.
- •3.Ідея гріховності і ідея порятунку
- •Секти. Єресь»
- •Навчальний матеріал
- •2.Гностицизм. Монтанізм. Маніхейство. Аріанська єресь. Несторіане. Монофізіти.
- •3.Розвиток культу.
- •4. Християнські общини і держава.
- •5 Розповсюдження християнства
- •Навчальний матеріал
- •1. Розділення західної і східної церков.
- •2. Виникнення інквізиції.
- •3. Схоластика і містика.
- •4. Церковна реформація, протестантизм.
- •5. Православ'я. Розкол в російській церкві.
- •6. Християнський модернізм.
- •Тема 2.4. Хрещення Русі
- •Тема 2.7. Релігійна ситуація в Україні
- •Тема 2.9. Іслам: виникнення і розвиток.
- •Тема 2.10. Затвердження ісламу.
- •Питання для самоконтролю
4. Практика пожертвувань.
Практика пожертвувань, заснована на такій релігійній чесноті, як готовність до подаяння, спочатку знаходила свій вираз в скромних формах і розмірах. Вона полягала в тому, що в чашку, яка складала основний елемент спорядження бхикшу, мирянин опускав милостиню, розраховану на хліб насущний для самого ченця. З часом ця милостиня приймала все більш широкі масштаби і приносилася вже не в чашку мандруючого бхикшу, а в монастир. Притулки жебракуючих ченців багатішали, стаючи осереддям не тільки і не стільки духовної потужності, скільки засобів економічного панування. Це в свою чергу мало наслідки і для культу. Як пише А. Барт: «У міру того як він таким чином збагачувався, буддизм все більш вдавався в розкіш. Йому сталі потрібні величезні монастирі, щоб дати притулок легіонам ченців; пам'ятники для спогадів, щоб ознаменувати ті місця, які, як думали, були освячені присутністю вчителя і святих; будівлі; розкішно прикрашені, щоб в них зберігати предмети релігійного культу. При цьому сам по собі культ «складався з вчення, що читається вголос, з виразів віри і хвали, з приношень квітів, підтримки вогню в декількох лампадках перед образом або ракою Будди; але обстановка культу була прекрасна».
Буддизм збагатив релігійну практику невідомим до цього прийомом, що відноситься до області індивідуального культу. Мається на увазі така форма релігійної поведінки, як бхавана, — поглиблення в самого себе, в свій внутрішній світ з метою зосередженого роздуму про істини віри.
У області культу буддизм сказав нове слово своєю відмовою від кривавих жертвопринесень, що були однією з основ брахманістського культу, і на той час, коли виник буддизм, широко поширених у всіх релігіях миру. Приношення в жертву тварин прийшло в суперечність з прийнятою буддизмом доктриною ахімси (ненанесення збитку і відмова від насильства). Будді приписується такий вислів, обернений їм до співбесідників-брахманістів: «Що стосується ваших слів про те, що зараді дхармы (закон) я повинен виконувати ритуал жертвопринесень, який прийнятий в моїй сім'ї і який приносить бажані плоди, то я не схвалюю жертвопринесень, бо я не вірю в щастя, здобуте ціною страждань інших».
5. Організація церкви.
Буддизм вніс в історію Індії таке нововведення, як організована і пов'язана з державою церква. Правда, протягом ряду століть існування цієї релігії, її церква залишалася нецентралізованою; окремі віихари і общини жили самостійним життям і контакти між ними здійснювалися за допомогою пересувань по країні бхикшу і шляхом дії державної влади, яка з деяких пір узяла на себе функції покровителя сангхи, а також організатора місіонерської діяльності.
6. Взаємодія з властями.
У книгах Тіпітаки мовиться, що з моменту свого виникнення буддизм користувався підтримкою царів. Цар Магадхи Бімбісара, раджа шакьев Маханамо, авантійський раджа Мадура, цар Кошали Пасенаді і його дружина Маліка поспішають за повчаннями до Гаутаме і до його учнів і сповнюються благоговіння перед його божественною мудрістю. Бімбісара ж був ініціатором організації першого буддійського монастиря, причому повинен був подолати деякий опір Гаутами, який не розраховував на таку щедрість імущих. Син і наступник Бімбісари Аджаташатру також всіляко демонстрував свою прихильність Будді і буддизму; він створив, зокрема, якнайкращі умови для роботи першого собору сангхи. Дізнавшись про смерть Гаутами, він негайно прислав гінця за його мощами, і тому вдалося одержати частину останків просвітленого. Вважається, що буддійське літочислення було введене Аджаташатру.
Розповіді зображають відношення Будди до світських володарів як безпринципне. Так просвітлений благоволить до Аджаташатру, не дивлячись на те що той — вбивця свого батька і попередника на троні, - того самого царя Бімбісари, якого Будда добре знав і розташуванням якого активно користувався. Зберігся переказ, що ілюструє обстановку звернення батьковбивці до учення Будди. Вислухавши мову просвітленого «Про плоди усамітництва, вище за яких нічого на світі немає», Аджаташатру вигукнув: «Істина відкрилася мені! Багатообразно розкрита вона тобою, благословенний! Відтепер до тебе вдаюся і до істини, і до общини твоєї! Прийми мене в число учнів своїх. Гріх оволодів мною, пан, по слабкості і безумству моєму: з жадання влади убив я батька мого, чоловіка правди, царя благочестивого. Прийми мене, владико, обізнано гріх мій, щоб в майбутньому стримуватися мені від гріхів». Відповідь Будди свідчила: «Воістину, цар, гріх здолав тебе; але оскільки прозрів ти в діянні своєму і покаявся в ньому, згідно вимогам правди, прийнято розкаяння твоє. Бо такий звичай душ благородних: раз визнають вони провину за провину і правильно каються в ньому, вони стають здібними до самовладання в майбутньому».
Протягом приблизно трьох сторіч положення буддизму в Індії було невизначеним. З ним конкурували не тільки зберігаючий свої позиції брахманізм, але і деякий знов виниклий, споріднений буддизму джайнізм. Пануюча віротерпимість сприяла більш менш мирному співжиттю різних віросповідань і культів. Справа навіть доходила до того, що одні і ті ж общини вважали себе одночасно прихильниками різних сповідань. Добиватися віротерпимості, з тим щоб існуюча в Індії конфесійна строкатість не заважала державній єдності - таке прагнення чітко виявляється в написах царя Ашоки. От як визначає Ашока свою релігійну політику: «Цар шанує всі релігії, всіх духовних осіб, він виражає їм свою пошану покірливими дарами і всякими доказами високого шанування. Не звеличити до небес свою власну релігію, не принижувати інші і не поступати з ними з неналежною зневагою».
Останній період життя Ашоки був, мабуть, ознаменований більшою прихильністю до буддизму і зменшенням терпимості відносно інших релігій. Зустрічаються вже вислови, направлені проти «помилкової віри» і «помилкових богів». Ашока став вживати державним заходам до того, щоб затвердити буддизм в масах шляхом насильства. А надалі положення цієї релігії в Індії спочатку похитнуло, а потім і зовсім було підірвано.
Надалі буддизм пережив новий зліт в кушанский період, що було пов'язано з діяльністю царя Канішки.
7. Еволюція буддизму.
Для раннього буддизму були характерні абстрактність догматики, недостатній розвиток міфології, відносна бідність культу. Все це обмежувало його розповсюдження в масах, що незрівнянно менше цікавляться філософськими абстракціями, чим міфологічними образами, що шукають вихід своїм переживанням в емоційно-насичених культових ритуалах і церемоніях. У своїй боротьбі за існування і розповсюдження буддизм все більше еволюціонував саме в цьому напрямі.
Починаючи з IV в. до н.е. Пенджаб і Північно-західна Індія стають об'єктом проникнення іноземців — греків, парфян, бактрийцев. Їх вірування і звичаї зробили вплив на життя і ідеологію корінного населення, зокрема на його релігію. Античне поклоніння тілесній красі, втіленій в прекрасних статуях грецьких богів і героїв, вступило в суперечність з буддійською огидою до людського тіла, до його зображення і прикраси. Перемогли нові віяння, чому сприяли суперечки з брахманізмом, в культі якого були сильні наочно-емоційні елементи.
Розповсюдження буддизму за межами Індії зіштовхнуло його з місцевими релігіями низки нових країн і народів, далекими від абстрактно-схоластичного мудрування. Буддизм повинен був пристосовуватися до їх побутових і релігійно-ідеологічних традицій і відповідно зазнавати серйозні зміни.
Відому роль грав і процес матеріального обростання сангхи і монастирів. Обов'язок подаяння, що лежав на мирянах з виникнення буддизму, спочатку виражався в скромних формах: треба було класти в чашу мандруючого бхикшу, в мовчанні опускаючого очі долу, жменьку рису або небагато який-небудь іншої їжі. Але поступово змінилися не тільки масштаби, але і характер благочестивої милостині. Пожертвування на користь монастирів прийняли величезні розміри, а самі монастирі з часом перетворилися з аскетично-скромних притулків для убогих ченців в прекрасні гуртожитки для важливих діячів буддійської церкви, за якими найменування бхикшу («жебраки») збереглося лише за традицією. Вивчення буддійських писань, яких з часом ставало все більшим, не могло повністю вичерпувати всю життєву активність цих численних кадрів. Вона знаходила застосування в посиленій міфотворчості і у вигадці нових обрядів, для пояснення сенсу яких знову-таки доводилося складати нові і все більш витіюваті міфи. Так еволюціонувала хинаяна («вузький віз» - шлях порятунку для ченців).
Але ще яскравіше цей процес виразився у виділенні махаяны — нового різновиду буддизму, що оформився до початку нашої ери.
У пізнішу епоху махаяна («широкий віз» - шлях порятунку для мирян) завойовувала все більш міцні позиції в буддійському світі. Історичні умови склалися так, що в країнах, що знаходяться на північ від Індії, буддизм розповсюджувався переважно в його махаянистской різновиді, на півдні виявила велику стійкість хинаяна. Перша зміцнилася в Непалі, Тибеті, Китаї, деяких середньоазіатських країнах, пізніше — в Кореї і Японії; друга — в Індії (до кінця першого тисячоліття нашої ери), на Цейлоні, в Індокитаї, в Індонезії.
Немає підстав вважати махаяну чимось абсолютно новим, що розриває спадкоємність з хинаяной. Вона є другим етапом розвитку тієї релігії, першим етапом якої була хинаяна. Недаремно махаянистские перекази підкреслюють зв'язок «великої колісниці» з первинною проповіддю Будди. Нагарджуна, згідно переказам, зумів проникнути в палац демонів і понести звідти писання, що зберігалися ще з часів Будди і що належали йому. На цих писаннях нібито і була надалі заснована махаяна.
Зміст махаяны не обмежувався, проте, матеріалом, узятим з первинного хинаянистского ядра. Скрізь, де вона знаходила розповсюдження, їй доводилося пристосовуватися до вірувань і культів, що існували серед корінного населення, що спричиняло за собою запозичення місцевих міфологічних сюжетів і елементів культу, аж до збагачення пантеону за рахунок місцевих богів і демонів. Буддійське вчення про перевтілення Будди відкривало можливість необмеженого розширення пантеону за допомогою приєднання до нього місцевих богів, що оголошувалися черговими аватарами (втіленнями) Будди.
На відміну від хинаяны махаяна орієнтує людину на вихід з сансари не тому, що життя є страждання, а тому, що вона є порожнеча, її не існує. Але тоді і нірвани не існує? Ні, виявляється, вона не тільки існує, але і конкретніша і життєва, чим нірвана хінаяни.
Декілька по-новому виглядає в махаяні і трактуванні вчення про бодисатву. Вже в хінаяні намічалася тенденція визнавати бодисатвой не тільки того що пішов з світу, але і того архата, який залишається у миру, щоб допомагати іншим людям в досягненні високих ступенів святості. У махаяне ця тенденція була повністю реалізована. Ідеалом бодисатвы став вважатися чернець, що займається проповідницькою діяльністю з метою порятунку інших людей. Недіяння, таким чином, не тільки практично, але і формально поступилося своїм місцем активності, а духівництво одержало підстави до того, щоб не йти з світу з його турботами, тривогами і благами, а, навпаки, по можливості глибше входити в нього.
Первинний махаянистский пантеон з часом все більше збагачувався. По-перше, росла кількість будд. З'явилися імена Авалокитешвари, Вірочани, Манджушрі, Ваджрапани і багатьох інших що не тільки носили певні імена, але і безіменних. Число останніх скоро стало обчислюватися мільйонами і мільярдами, поки не дійшло до тверджень про незліченну кількість богов-будд. По-друге, в буддійський пантеон проникали боги тих народів, які приймали буддизм, вони ставали аватарами Будди. У величезних кількостях стали з'являтися зображення Будди і численних бодисатв, переважно скульптурні. А зображати божественне тіло не можна було в хинаянистских традиціях презирства і огиди до всього тілесного. Пригадаємо, що ці традиції вимагали відносини до людського тіла як до купи нечистот; у махаяні з цим було покінчено, і виникли умови для розвитку мистецтва, що створило прекрасні статуї будд, бодисатв і оточуючих їх красунь.
У культі велике місце зайняли молитви, заклинання, публічні уявлення з ходами.
Змінився і устрій життя духівництва. Йде в минуле аскетизм всього способу життя, зокрема аскетизм їжі і одягу, замість балахона вони вже носять нарядні і багаті ряси з дорогої тканини. На зміну печерам і лісовим притулкам з'явилися величезні, прекрасної архітектури монастирі, в які мешканці відправляють культ і вивчають священні книги.
У монастирях не тільки вивчалися священні книги, їх там і складали. Махаяна у величезних кількостях примножила літературу буддизму. Тіпітака не була знехтувана нею, але вона увійшла до величезного числа махаяниських книг не як завершений канон, а в різних поєднаннях з новими богословськими працями.
Буддизм став однією з трьох світових релігій і охопив сотні мільйонів чоловік, але не в Індії, а за її межами: у Китаї і Японії, на Цейлоні і в Бірмі, в Тибеті і в країнах Індокитаю. В цьому відношенні доля буддизму декілька нагадує долю християнства, яке, виникнувши в одній з країн Близького Сходу, завоювало потім пануючі позиції не на Сході, а головним чином на Заході, де і стало монопольною релігією.
На всьому протязі історії буддизму неодноразово виникали «нові віяння», нові методи інтерпретації учення Будди, що породжували різні секти, напрями і школи. Властива буддизму терпимість, як правило, дозволяла всім сектам залишатися в лоні загальної релігії і у разі потреби зливатися, породжуючи об'єднані церкви.
Суперечки, що не припиняються дотепер, про суть буддизму як ідеологічного явища аж до питання про правомірність визнання його релігією мають своєю основою відому своєрідність буддизму щодо інших релігій. Ряд ознак, що характеризують своєрідність буддизму як релігійної системи, полягає в тому, що всі сторони і всі елементи буддизму як релігії в ньому гіпертрофовані і «перебільшені».
У пантеоні буддизму — не просто боги, а величезна кількість богів. Такі ж необчислені святі, втіленці, перевтіленці, кандидати в Будди. Кількість священних книг буддизму значно більше, чим в будь-якій іншій релігії. Виключно велике число служителів культу — священиків, ченців. Але гипертрофованість в буддизмі не тільки кількісна, вона відноситься і до змісту його вірувань і уявлень. Буддійські чудеса — приголомшливо чудові і гранично фантастичні; такі ж і уявлення про замогильне життя, про рай і пекло. Богослів'я буддизму тісно пов'язане з філософією. Велике різноманіття філософських шкіл, що пов'язують себе з буддизмом, дало багатьом дослідникам привід для того, щоб визнавати останній не релігією, а філософією. Але філософія залишається філософією, а релігія — релігією.
Контрольні питання:
Проаналізуйте еволюційні зміни в хінаяні та махаяні.
Назвіть святі міста будистів. З чим пов′язано їх статус?
Проаналізуйте чому будизм вважається толерантною релігією.
Модуль 2. Тема: «Монотеїстичні релігії».
Розділ 2.1. Тема: «Початок християнства»
Зміст
Джерела християнства.
Історичні умови виникнення християнства.
Ідея гріховності і ідея порятунку.
Ключові поняття: євангеліє, культ, апостоли, гріх.
Цілі та завдання розділу:
отримати уявлення про джерела християнства;
визначити історичні, політичні, соціальні умови виникнення християнства;
ознайомитися із теоріями походження християнства
Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.1.
1. Прочитайте. Складіть тезисний план.
2. Законспектуйте основні положення.
3. Дайте письмові відповіді на контрольні питання.
