- •Матеріали курсу Відомості про автора
- •Як працювати з курсом?
- •Ключові поняття курсу:
- •Глосарій
- •Навчальні матеріали
- •Навчальний матеріал
- •1. Сущность религии.
- •2.Религиеведение как наука
- •3. Основные теории происхождения религии
- •4.Структура религии
- •5.Основные функции религии
- •6.Классификация религий
- •Розділ 1.2. Тема «Ранні форми релігії або вірування первісного суспільства»
- •Навчальний матеріал
- •1. Начало релігії
- •2. Культ богини-матери
- •Мать-земля
- •3. Фетишизм
- •Останки-фетиши
- •4. Тотемізм
- •5.Культ животных, культ растений.
- •Промысловый культ
- •Праздник, посвященный медведю
- •Охотничьи обряды
- •Культ орла
- •6. Анимизм
- •Культ предков
- •Аграрные культы
- •7. Шаманство
- •Шаманы и начало религий
- •Как шаманы видят мир
- •Навчальний матеріал
- •2.Політеїзм і енотеїзм.
- •3.Люди-боги і боги-люди.
- •4. Уявлення про загробне життя.
- •5.Культ.
- •Навчальний матеріал:
- •1.Початок буддизму.
- •2.Релігія або етична система?
- •3.Джерела по історії раннього буддизму.
- •Навчальний матеріал:
- •1. Всесвіт в буддійському догматизмі
- •2.Чи бог Будда
- •3. Круговорот будд.
- •4. Чудеса і знамення.
- •Навчальний матеріал:
- •2.Вчення про нірвану
- •3. Ідея переселення душ.
- •4. Замогильне життя.
- •Навчальний матеріал:
- •1.Формування культу.
- •2. Духівництво і миряни.
- •4. Практика пожертвувань.
- •5. Організація церкви.
- •6. Взаємодія з властями.
- •Навчальний матеріал
- •1.Джерела християнства.
- •2.Історичні умови виникнення християнства.
- •3.Ідея гріховності і ідея порятунку
- •Секти. Єресь»
- •Навчальний матеріал
- •2.Гностицизм. Монтанізм. Маніхейство. Аріанська єресь. Несторіане. Монофізіти.
- •3.Розвиток культу.
- •4. Християнські общини і держава.
- •5 Розповсюдження християнства
- •Навчальний матеріал
- •1. Розділення західної і східної церков.
- •2. Виникнення інквізиції.
- •3. Схоластика і містика.
- •4. Церковна реформація, протестантизм.
- •5. Православ'я. Розкол в російській церкві.
- •6. Християнський модернізм.
- •Тема 2.4. Хрещення Русі
- •Тема 2.7. Релігійна ситуація в Україні
- •Тема 2.9. Іслам: виникнення і розвиток.
- •Тема 2.10. Затвердження ісламу.
- •Питання для самоконтролю
3. Схоластика і містика.
Жвавіше політичне і культурне життя в Західній Європі порівняно з Східною викликало і появу на Заході великої богословської і релігійно-філософської літератури. Робилися спроби якось погоджувати церковні догмати з обривками античної філософії і науки, що збереглися. Так народилася особлива церковна «наука» — схоластика (XII—XIII ст.). Богослови-схоласти в самій «вченій» манері міркували про релігійні питання, прагнули примирити біблейсько-євангельське учення з філософією Аристотеля (єдиного, кого ще пам'ятали з античних письменників). Науку — або те, що називали тоді наукою, - і філософію ставили на службу релігії; тоді і народилася крилата фраза: «Філософія є служниця богослов’я» («Philosophia est ancilla theologiae»). Першими і найвідомішими схоластами були Ансельм — архієпископ кентерберійський, Петро Абеляр, Альберт «Великий», Хома Аквінський (останній і донині вважається в католицьких кругах неперевершеним ученим і філософом). Оплотом схоластичної науки були університети — Паризький, Болонський, Оксфордський.
На відміну від цих богословів, що прагнули «раціоналізувати» християнське віровчення, інші церковні діячі, усвідомлюючи несумісність релігії з наукою, схилялися до містицизму. Вони прагнули до таємного богопізнання, до спілкування з богом, вдавалися до аскетизму, доводили себе до екстазу. До людського розуму і здорового глузду вони відносилися із зневагою. На всякі сумніви в правдоподібності церковного учення вони схильні були відповідати словами Тертулліана: «Я вірю, бо це безглуздо» («Credo quia absurdum»). Ця містична течія сходить до стародавнього візионізму. Найбільш відомий представник середньовічного містицизму— Бернард, абат монастиря Клерво (XII ст.).
4. Церковна реформація, протестантизм.
На початку XVI ст. в країнах Центральної і Північної Європи спалахує буржуазний по суті рух, направлений проти феодалізму і його церковного виразу — католицизму, проти самовладдя і безсоромного здирства папської курії - Реформація. Реформація створила цілий ряд протестантських церков, що відокремилися від римського католицизму. Головними з них є: лютеранство, що одержало панування в Німеччині і Скандинавії, кальвінізм — в Швейцарії і Нідерландах, пресвітеріанство — в Шотландії, англіканство (єпископальна церква) — в Англії.
Головні особливості учення всіх протестантських церков зводяться: до визнання «священного писання» єдиним авторитетом в справах релігії (на відміну від католицизму і православ'я, що надає велике значення «Священному переказу», тобто авторитету церкви); до визнання «виправдання вірою» (на відміну від католицизму з його вченням про «добрі справи», тобто про пожертвування на користь церкви); до визнання всього двох (а не семи) таїнств — хрещення і причащання, які розглядаються як акти, що діють тільки силою віри, а не автоматично, як у католиків.
Всі ці принципи були направлені прямо проти могутнього апарату феодальної і централізованої католицької церкви. Протестантизм переносив центр тяжіння релігійного життя з церкви на окрему особу.
Зруйнувавши церковну організацію, звільнивши країни Північної Європи від влади папства, Реформація передала цю владу до рук інших сил: у Німеччині і Скандинавії (лютеранство) — в руки світських князів і королів, в Швейцарії і Нідерландах (кальвінізм) — в руки республіканської буржуазії, в Англії (єпископальна церква) — в руки централізованої монархії. Найбільш послідовним різновидом буржуазного протестантизму був кальвінізм з його суворо-аскетичним духом і жорстким фанатизмом, з його вченням про абсолютне боже визначення, про яке Енгельс писав, що це було «релігійним виразом того факту, що в світі торгівлі і конкуренції успіх або банкрутство залежать не від діяльності окремих осіб, а від обставин, від них не залежних».
Навіть буржуазні вчені розуміють класову природу протестантизму. Дуже добре показав її, наприклад, Макс Вебер в своїй роботі «Протестантська етика і дух капіталізму».
Секти, що відокремилися від пануючих церков в епоху Реформації і пізніше, - анабаптисти, моравські брати і ін.— були плебейсько-демократичними течіями. Але це не перешкодило їм згодом, особливо таким протестантським сектам, як квакери, методисти, баптисти, меноніти і ін., перетворитися на форму експлуатації маси віруючих.
Якщо протестантизм із самого початку розбився на цілий ряд течій, церков, толків і дотепер на його ґрунті продовжується відділення сект, то католицизм, навпаки, був і залишився строго централізованою релігією. Лише в 1870 р. від нього відокремилася невелика група старокатоликів — духівництва і мирян, головним чином в Швейцарії і Південній Німеччині, що не визнали нового догмата «непогрішності» папи римського. Старокатолики провели деяку демократизацію церковного управління, спрощення культу. У 1920 р. відкололася від Риму частина католицького духівництва і віруючих Чехословакії, але на чисто політичному ґрунті: зважаючи на вороже відношення Ватикану до новоствореної держави; утворилася самостійна чеська церква. Але ці розколи торкнулися лише нікчемно малої частини віруючих католиків, яких всього на землі зараз налічується понад 580 мільйонів.
Католицизм поширений тепер в більшості країн Південної і Західної Європи. З позаєвропейських країн католицтво домінує в країнах Латинської Америки, багато католиків в США, в Канаді (франкоканадці) ; чимало обернених місіонерами в католицтво в різних країнах Африки, Азії, Океанії.
Таблиця віровчительних, організаційних і обрядових відмінностей православ'я, католицтва і протестантства.
|
ПРАВОСЛАВ'Я |
КАТОЛИЦТВО |
ПРОТЕСТАНТСТВО |
||||||||
I. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕРКВИ |
|||||||||||
Відношення до інших християнських конфесій |
Вважає себе єдиною дійсною Церквою. |
Вважає себе єдиною дійсною Церквою. Проте після II Ватиканського собору (1962—1965 рр.) прийнято говорити про православні церкви як про «сестри-церкви», а про протестантів — як про «церковні об'єднання». |
Різноманітність поглядів аж до відмови вважати обов'язковою для християнина приналежність до якої-небудь конкретної конфесії. |
||||||||
Внутрішня організація Церкви |
Зберігається розділення на помісні церкви. Існують численні відмінності з обрядових і канонічних питань (наприклад, з приводу визнання або невизнанні григоріанського календаря). В Росії налічується декілька різних православних церков; під егідою Московської Патріархії знаходяться 95% віруючих, а найбільш стародавньою з альтернативних конфесій є старообрядовість. |
Організаційна єдність, що скріпляється авторитетом папи (глави Церкви), при значній автономії чернечих орденів. Існують нечисленні групи старокатоликів і католиків-лефевристів (традиціоналістів), що не визнають догмат про безпомилковість папи. |
У Західній Європі поширені лютеранство і англіканство, в яких переважає централізація. У США і низці інших країн найбільш активний баптизм, організований за федеральним принципом: баптистська община автономна і суверенна, підкоряється тільки Ісусу Христу. Союзи общин вирішують тільки адміністративні проблеми. |
||||||||
Відносини з світськими властями |
У різні епохи і в різних країнах православні церкви то знаходилися в союзі («симфонії») з властями, то підкорялися їм в цивільному відношенні. |
Аж до початку нового часу по своєму впливу церковні власті конкурували з світськими, а папа мав в своєму розпорядженні світську владу на великих територіях |
Різноманітні моделі відносин з державою: у одних європейських країнах (наприклад, у Великобританії) — державна релігія, в інших — повне відділення від держави. |
||||||||
відношення до браку духовенства |
Біле духовенство (всё духовенство, крім монахів) має право вступати в брак один раз. |
Духовенство дає обід безшлюб‘я (целібат), за винятком священиків церкви східного обряду, заснованих на союзі з Католицькою Церквою, які признають верховенство папи Римського і католицькі догмати, але зберігаючи при цьому традиційний культ і використання місцевої мови для богослужіння. |
Шлюб можливий для всіх віруючих. Крім того, в ряді напрямів жінки можуть рукополагити в священики і єпископи. |
||||||||
Чернецтво |
Існує чернецтво, духовним батьком якого вважається св. Василь Великий. Монастирі підрозділяються на „гуртожиткові” (кіновіальні) із загальним майном і загальним духовним наставництвом і „особножитлові”, в яких немає правил киновії. |
Існує чернецтво, яке остаточно набуло орденського характеру в XI—XII ст. Найбільший вплив мав орден св. Бенедикта. Пізніше виникли інші ордени: чернечі (цис-терцианський, домініканський, францисканський і ін.) і духовно-рицарські (тамплієри, іоанніти, госпітальєри св. Антонія, Тевтонський орден і ін.). |
Відкидає чернецтво. |
||||||||
вищий авторитет в справах віри |
Вищими авторитетами є Священне Писання і Священний Переказ, що включає праці батьків і вчителів Церкви; символи віри якнайдавніших помісних церков; віровизначальний і правила Уселенських і тих помісних соборів, авторитет яких визнаний VI Уселенським собором; стародавня практика Церкви. У XIX — XX ст. висловлювалася думка про те, що допустимо розвиток догматів церковними соборами за наявності благодаті Бо-жієй. |
Вищим авторитетом є папа, коли він висловлює свою позицію з питань віри (догмат про безпомилковість папи). Також признається авторитет Священного Писання і Священного Переказу. Католики вважають собори своєї Церкви Уселенськими (останній відбувся в 1962— 1965 рр.). |
Вищим авторитетом є Біблія. Існують різноманітні погляди на те, хто володіє авторитетом в тлумаченні Біблії. У одних напрямах зберігається близький до католицького погляд на церковну ієрархію як на авторитет - в тлумаченні Біблії чи ж сукупність віруючих визнається джерелом авторитетного тлумачення Священного Писання. В інших напрямах можливий крайній індивідуалізм («кожен читає власну Біблію»)
|
||||||||
|
II. |
ДОГМАТИ |
|
||||||||
Догмат про вихід Духу Святого |
Вважається, що Дух Святий виходить тільки від Батька через Сина. |
Вважається, що Дух Святий виходить і від Батька, і від Сина (лат— «і від сина»). Католикам східного обряду дозволяється мати іншу думку з цього питання. |
Конфесії, що входять в Всесвітня Рада Церкви, приймають короткий загально християнський (апостольський) Символ віри. що не зачіпає цього питання. |
||||||||
Вчення про Діву Марію |
Богоматір немала особистого гріха, але несла наслідок первородного гріха, як всі люди. Православні вірять у Вознесіння Богоматері після успіння (кончини), хоча догмата про це нема. |
Існує догмат про непорочне зачаття Діви Марії, що має на думці відсутність не тільки особистого, але і первородного гріха. |
Марія сприймається як образ досконалої жінки, одно католицькі догмати про неї відкидаються. |
||||||||
Відношення до чистилища і вчення про «поневіряння» |
Існує вчення про «поневіряння» («приватний суд») — про випробування душі померлого після смерті. |
Існує віра в «приватний суд» над померлим (що передує останній, Страшний Суд) і в чистилищі —переддень раю, де померлі звільняються від гріхів і їх наслідків. |
Відкидається вчення про чистилище і «поневіряння». |
||||||||
|
III |
БІБЛІЯ |
|
||||||||
Співвідношення авторитетів Священного Писання і Священного Перекази |
Священне Писання розглядається як частина Священного Переказу. |
Священне Писання зрівняне з Священним Переказом. |
Священне Писання вище Священного Переказу. |
||||||||
IV. ЦЕРКОВНА ПРАКТИКА |
|||||||||||
Таїнства |
Прийняті сім таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, євхаристія, брак, священне, „елосвящение”. |
Прийняті сім таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, євхаристія, брак, священне, „елосвящение”. |
Різноманітне відношення до таїнств. У більшості напрямів визнають два з них — причащання і хрещення; декілька напрямів (головним чином анабаптисти і квакери) не визнають таїнств. |
||||||||
Ухвалення нових членів в лоно Церкви |
Відбувається хрещення дітей; бажано хрещення в три занурення. Миропомазання і перше причащання відбувається відразу після хрещення. |
Відбувається хрещення дітей (через окроплювання і обливання). Конфірмація (миропомазання) і перше причащання , як правило, в свідомому віці (от 7 до 12 років); при цьому дитини повинна знати основи віри. |
Як правило, через хрещення в свідомому віці з обов’язковим вивченням основам віри. |
||||||||
|
|
|
|
||||||||
Особливості причащання |
Євхаристія здійснюється на квасному хлібі (хліб, приготований на дріжджах); причащання для духівництва і мирян «під двома видами»: Тілом Христовим під виглядом хліба і Його Кров'ю — під виглядом вина. |
Євхаристія здійснюється на опрісноках (прісний хліб, приготований без дріжджів); звичайно причащання «під двома видами» для духівництва, для мирян — «під одним виглядом» (тільки хліби). |
У різних напрямах уживаються різні види хліба для причащання. |
||||||||
Відношення до сповіді |
Сповідь в присутності священика вважається обов‘язковою; прийнято сповідуватися перед кожним причащанням. У виняткових випадках можливо і пряме покаяння перед Богом. |
Сповідь в присутності священика вважається бажаною хоча б один раз на рік. У виняткових випадках можливо і пряме покаяння перед Богом. |
Не признається роль посередників між людиною і Богом. Ніхто не має права сповідати і відпускати гріхи. |
||||||||
Богослужіння |
Головним богослужінням є літургія по східному обряду. |
Головним богослужінням є літургія (меса) по латинському і східному обрядах. |
Різноманітні форми богослужіння. |
||||||||
Мова богослужіння |
У більшості країн богослужіння на національній мові; в Росії, як правило, на церковно слов’янській мові. |
Богослужіння на національній мові, а також на латині. |
Богослужіння на національній мові. |
||||||||
V. БЛАГОЧЕСТЯ |
|||||||||||
Шанування ікон і хреста |
Дуже розвинене шанування хреста, ікон. Іконопис православні відділяють від живопису як вид мистецтва, не обов‘язкового для спасіння. |
Почитаються зображення Ісуса Христа, хреста и святих. Вважається необхідним строго відрізняти молитву перед іконою від молитви іконі; допускається лише перша. |
Ікони не почитаються. В храмах и молитвенних домах присутні зображення хреста, а в областях, де поширене православ‘я, — православні ікони. |
||||||||
Відношення до культу Діви Марії |
Прийняті молитви Діві Марії як Богородиці, Матері Божієй, заступниці. |
Прийняті молитви Діві Марії як Пресвятій Діви, Матері Божієй, заступниці. |
Культ Діви Марії відсутній. |
||||||||
Шанування святих |
Почиталися святі, їм моляться як заступникам перед Богом. |
Почиталися святі, їм моляться як заступникам перед Богом. |
Не почиталися святі. |
||||||||
Молитви про померлі |
Прийняті молитви про померлі. |
Прийняті молитви про померлі. |
Не прийняті молитви про померлі. |
||||||||
