3. Схоластика і містика.

ПРАВОСЛАВ'Я

КАТОЛИЦТВО

ПРОТЕСТАНТСТВО

I. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕРКВИ

Відношення до інших християнських конфесій

Вважає себе єдиною дійсною Церквою.

Вважає себе єдиною дійсною Церквою. Проте після II Ватиканського собору (1962—1965 рр.) прийнято говорити про православні церкви як про «сестри-церкви», а про протестантів — як про «церковні об'єднання».

Різноманітність поглядів аж до відмови вважати обов'язковою для християнина приналежність до якої-небудь конкретної конфесії.

Внутрішня організація Церкви

Зберігається розділення на помісні церкви. Існують численні відмінності з обрядових і канонічних питань (наприклад, з приводу визнання або невизнанні григоріанського календаря). В Росії налічується декілька різних православних церков; під егідою Московської Патріархії знаходяться 95% віруючих, а найбільш стародавньою з альтернативних конфесій є старообрядовість.

Організаційна єдність, що скріпляється авторитетом папи (глави Церкви), при значній автономії чернечих орденів. Існують нечисленні групи старокатоликів і католиків-лефевристів (традиціоналістів), що не визнають догмат про безпомилковість папи.

У Західній Європі поширені лютеранство і англіканство, в яких переважає централізація. У США і низці інших країн найбільш активний баптизм, організований за федеральним принципом: баптистська община автономна і суверенна, підкоряється тільки Ісусу Христу. Союзи общин вирішують тільки адміністративні проблеми.

Відносини

з світськими властями

У різні епохи і в різних країнах православні церкви то знаходилися в союзі («симфонії») з властями, то підкорялися їм в цивільному відношенні.

Аж до початку нового часу по своєму впливу церковні власті конкурували з світськими, а папа мав в своєму розпорядженні світську владу на великих територіях

Різноманітні моделі відносин з державою: у одних європейських країнах (наприклад, у Великобританії) — державна релігія, в інших — повне відділення від держави.

відношення до браку духовенства

Біле духовенство (всё духовенство, крім монахів) має право вступати в брак один раз.

Духовенство дає обід безшлюб‘я (целібат), за винятком священиків церкви східного обряду, заснованих на союзі з Католицькою Церквою, які признають верховенство папи Римського і католицькі догмати, але зберігаючи при цьому традиційний культ і використання місцевої мови для богослужіння.

Шлюб можливий для всіх віруючих. Крім того, в ряді напрямів жінки можуть рукополагити в священики і єпископи.

Чернецтво

Існує чернецтво, духовним батьком якого вважається св. Василь Великий. Монастирі підрозділяються на „гуртожиткові” (кіновіальні) із загальним майном і загальним духовним наставництвом і „особножитлові”, в яких немає правил киновії.

Існує чернецтво, яке остаточно набуло орденського характеру в XI—XII ст. Найбільший вплив мав орден св. Бенедикта. Пізніше виникли інші ордени: чернечі (цис-терцианський, домініканський, францисканський і ін.) і духовно-рицарські (тамплієри, іоанніти, госпітальєри св. Антонія, Тевтонський орден і ін.).

Відкидає чернецтво.

вищий авторитет в справах віри

Вищими авторитетами є Священне Писання і Священний Переказ, що включає праці батьків і вчителів Церкви; символи віри якнайдавніших помісних церков; віровизначальний і правила Уселенських і тих помісних соборів, авторитет яких визнаний VI Уселенським собором; стародавня практика Церкви. У XIX — XX ст. висловлювалася думка про те, що допустимо розвиток догматів церковними соборами за наявності благодаті Бо-жієй.

Вищим авторитетом є папа, коли він висловлює свою позицію з питань віри (догмат про безпомилковість папи). Також признається авторитет Священного Писання і Священного Переказу. Католики вважають собори своєї Церкви Уселенськими (останній відбувся в 1962— 1965 рр.).

Вищим авторитетом є Біблія. Існують різноманітні погляди на те, хто володіє авторитетом в тлумаченні Біблії. У одних напрямах зберігається близький до католицького погляд на церковну ієрархію як на авторитет - в тлумаченні Біблії чи ж сукупність віруючих визнається джерелом авторитетного тлумачення Священного Писання. В інших напрямах можливий крайній індивідуалізм («кожен читає власну Біблію»)

II.

ДОГМАТИ

Догмат

про вихід

Духу Святого

Вважається, що Дух Святий

виходить тільки від Батька через Сина.

Вважається, що Дух Святий

виходить і від Батька, і від Сина (лат— «і від сина»). Католикам східного обряду дозволяється

мати іншу думку з цього питання.

Конфесії, що входять в

Всесвітня Рада Церкви, приймають короткий

загально християнський (апостольський) Символ віри.

що не зачіпає цього

питання.

Вчення про Діву

Марію

Богоматір немала особистого гріха, але несла наслідок первородного гріха, як всі люди. Православні вірять у Вознесіння Богоматері після успіння (кончини), хоча догмата про це нема.

Існує догмат про непорочне зачаття Діви Марії, що має на думці відсутність не тільки особистого,

але і первородного гріха.

Марія сприймається як образ досконалої жінки, одно католицькі догмати про неї відкидаються.

Відношення до чистилища

і вчення про «поневіряння»

Існує вчення про «поневіряння» («приватний суд») — про випробування душі померлого після смерті.

Існує віра в «приватний суд» над померлим (що передує останній, Страшний Суд) і в чистилищі —переддень раю, де померлі звільняються від гріхів і їх наслідків.

Відкидається вчення про чистилище і «поневіряння».

III

БІБЛІЯ

Співвідношення

авторитетів

Священного Писання

і Священного

Перекази

Священне Писання розглядається як частина Священного Переказу.

Священне Писання зрівняне з Священним Переказом.

Священне Писання вище

Священного Переказу.

IV. ЦЕРКОВНА ПРАКТИКА

Таїнства

Прийняті сім таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, євхаристія, брак, священне, „елосвящение”.

Прийняті сім таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, євхаристія, брак, священне, „елосвящение”.

Різноманітне відношення

до таїнств. У більшості напрямів визнають два з них — причащання і хрещення; декілька напрямів (головним чином анабаптисти і квакери) не визнають таїнств.

Ухвалення нових членів в лоно Церкви

Відбувається хрещення дітей; бажано хрещення в

три занурення. Миропомазання і перше причащання відбувається відразу після хрещення.

Відбувається хрещення дітей (через окроплювання і обливання). Конфірмація (миропомазання) і перше причащання , як правило, в свідомому віці (от 7 до 12 років); при цьому дитини повинна знати основи віри.

Як правило, через хрещення в свідомому віці з обов’язковим вивченням основам віри.

Особливості причащання

Євхаристія здійснюється на квасному хлібі (хліб, приготований на дріжджах); причащання для духівництва і мирян «під двома видами»: Тілом Христовим під виглядом хліба і Його Кров'ю — під виглядом вина.

Євхаристія здійснюється на опрісноках (прісний хліб, приготований без дріжджів); звичайно причащання «під двома видами» для духівництва, для мирян — «під одним виглядом» (тільки хліби).

У різних напрямах уживаються різні види хліба для причащання.

Відношення до сповіді

Сповідь в присутності священика вважається обов‘язковою; прийнято сповідуватися перед кожним причащанням. У виняткових випадках можливо і пряме покаяння перед Богом.

Сповідь в присутності священика вважається бажаною хоча б один раз на рік. У виняткових випадках можливо і пряме покаяння перед Богом.

Не признається роль посередників між людиною і Богом. Ніхто не має права сповідати і відпускати гріхи.

Богослужіння

Головним богослужінням є літургія по східному обряду.

Головним богослужінням є літургія (меса) по латинському і східному обрядах.

Різноманітні форми богослужіння.

Мова богослужіння

У більшості країн богослужіння на національній мові; в Росії, як правило, на церковно слов’янській мові.

Богослужіння на національній мові, а також на латині.

Богослужіння на національній мові.

V. БЛАГОЧЕСТЯ

Шанування ікон і хреста

Дуже розвинене шанування хреста, ікон. Іконопис православні відділяють від живопису як вид мистецтва, не обов‘язкового для спасіння.

Почитаються зображення Ісуса Христа, хреста и святих. Вважається необхідним строго відрізняти молитву перед іконою від молитви іконі; допускається лише перша.

Ікони не почитаються. В храмах и молитвенних домах присутні зображення хреста, а в областях, де поширене православ‘я, — православні ікони.

Відношення до культу Діви Марії

Прийняті молитви Діві Марії як Богородиці, Матері Божієй, заступниці.

Прийняті молитви Діві Марії як Пресвятій Діви, Матері Божієй, заступниці.

Культ Діви Марії відсутній.

Шанування святих

Почиталися святі, їм моляться як заступникам перед Богом.

Почиталися святі, їм моляться як заступникам перед Богом.

Не почиталися святі.

Молитви про померлі

Прийняті молитви про померлі.

Прийняті молитви про померлі.

Не прийняті молитви про померлі.