2. Види та форми державного кредиту

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.  Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: 

• державні позики, 

• перетворення частини вкладів населення в державні позики, 

• запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду, 

• казначейські позики,

• гарантовані позики. 

Державні позики, як форма внутрішнього  державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Облігація — найбільш поширений вид цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов'язання і надає право її власнику після закінчення визначеного терміну одержати назад суму боргу і проценти. Продаючи облігацію, держава зобов'язується повернути суму боргу у визначений термін із процентами або виплачувати проценти протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.

Держава встановлює номінальну вартість (номінальну ціну) облігації. Номінальна вартість позначається на облігації і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове користування. Саме ця сума виплачується власнику облігації в момент погашення і на неї нараховуються проценти. Проте реальна прибутковість облігацій для їхніх власників може бути вище або нижче установленого номінального проценту. Це зумовлено тим, що облігації продаються по курсовій ціні, що відхиляється від номінальної вартості. Відхилення називається курсовою різницею і залежить воно від цілого ряду чинників. До їх числа, зокрема, відносяться величина номінального проценту по облігації, насиченість ринку державними цінними паперами, стан господарчої кон'юктури, міра довіри населення уряду.

Облігації можуть бути знеусобленими (на покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).

Казначейські забов'язання  (векселі) мають характер боргового забов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими забов'язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові - казначейські ноти).

У тісному зв'язку з державними позиками знаходиться друга форма державного кредиту, функціонування якого опосередковується системою ощадних установ за рахунок власних тимчасово вільних коштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових засобів без відома їхнього реального власника (населення) дозволяють виділити ці відносини як особливу форму  державного кредиту.

Обертання частини внесків населення в державні позики, що призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається шляхом придбання Ощадбанком державних цінних паперів.

Запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи ці операції покупкою державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечні в умовах жорсткого контролю за емісією грошових знаків із боку демократично обраних органів. Тому повна нормалізація відносин між державою і кредитною системою лежить на шляху визнання неможливості прямого запозичення позичкових засобів для покриття бюджетного дефіциту і відшкодування державному банку боргу, який утворився за попередні роки.

Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відношення надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. У нашій країні ця форма  державного кредиту поки що використовується не дуже активно.

Відношення по лінії казначейських позичок не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрозрахункових банківських структур органи державної влади і управління надають фінансову допомогу на інших умовах  і в інших цілях. Казначейські позички видаються на пільгових умовах за термінами і нормі проценту, вони можливі у випадку фінансових утруднень підприємств і господарчих організацій через їх особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні, не мають комерційної цілі, а є засобом підтримки життєво важливих для народного господарства економічних структур.

В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами нижчого підпорядкування влади і управління або окремими господарчими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках мова йде про умовний державний кредит — гарантовані позики. По гарантованих позиках уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у випадку неплатоспроможності платника. У нашій країні створені умови для відродження гарантованих позик у зв'язку з наданням місцевим органам влади, а також окремим господарчим структурам права проводити операції по укладанню угод позик.

Міжнародний державний  кредит представляє сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують форму державних зовнішніх позик.

 

Як і внутрішні позики, вони надаються на умовах зворотності, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими процентами включається в державний борг країни. Країнам, що терплять значні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть даватися на пільгових умовах.

Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські і місцеві органи влади. Кредиторами можуть виступати уряди, фінансово-кредитні установи й інші юридичні особи іноземних держав, приватні особи, а також міжнародні фінансові організації.

Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подолання фінансових труднощів країни-одержувача, надання продовольчої допомоги.

Державні зовнішні позики надаються у грошовій або товарній формі. Як правило, вони бувають середньостроковими або довгостроковими. Грошові позики випускаються у валюті держави-кредитора, держави-позичальника або валюті третьої країни.

Погашення позик за згодою сторін здійснюється товарними поставками чи валютою. Погашення позик і виплата процентів по них може відбуватися після закінчення пільгового періоду, які надають відстрочку погашення позики на 3-5 років після його використання.

Основними кредиторами нашої країни виступають розвинуті капіталістичні країни. Допомога надається у формі міжурядових позик та міжбанківських кредитів.