Існують такі способи корегування позикової політики:

• конверсія;

• консолідація;

• уніфікація;

• обмін за регресивним співвідношенням;

• відстрочка погашення;

• анулювання.

Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація — це передача зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики.

Уніфікація являє собою об'єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.

Стан боргової залежності України

Однією з головних характеристик стану боргової залежності країни є співвідношення суми зовнішнього державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100%. За даними МВФ у 1995 році  сумарний борг щодо ВВП становив: у США - 69%, у Німеччині - 56%, у Франції - 51,9, у Великобританії - 46,6%, у Японії - 87%, у Італії -  126,7%. Боргові забов'язання уряду України у 1997 році становили близько 40% від ВВП.

 Зовнішня заборгованість України включає заборгованість країнам СНД, МВФ, ЄБРР, Світовому банку, а  також заборгованість по кредитних лініях США, Франції, Німеччини Японії та інших країн.

 Україна поки що вважається країною з невеликою заборгованістю, але слід враховувати й те, що ця заборгованість сформувалась протягом невеликого періоду часу. За оцінками світового банку, зовнішня заборгованість України до 2000 року досягне 15 млрд. дол., а за прогнозом Мінфіну України – до 20-22 млрд. дол.

 Що стосується внутрішнього боргу, то на 01.01.2000р. він встановлений у розмірі 20 млрд. грн. (на 01.01.1999р. – 16,9 млрд. грн.). За прогнозами за три рокирозмір внутрішнього державного боргу зросте більше ніж у 2 рази. Зрозуміло, що така ситуація приведе до зростання навантаження на державний бюджет України. Оцінюючи розмір навантаження на державний бюджет за допомогою визначення співвідношення запланованих видатків з обслуговування державного боргу до суми бюджетних доходів, можна зробити невтішний висновок. У 1996р. цей показник становив 10%, а у 1998р. - 13,7%.

Отже, критичного рівня, який становить 25%. Україна може досягти вже через 3-6 років.