4. Державний борг

Державний борг — це сума заборгованості держави своїм кредиторам. 

Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових забов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредити. Що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає по-гашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик.

Капітальний борг— це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Внутрішній борг— це заборгованість кредиторам держави в даній країні.

Зовнішній борг — це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

Внутрішній державний борг України складається із заборгованості держави перед юридичними особами, фізичними особами за залишками вкладів населення, що були централізовані Ощадбанком СРСР, і компенсації за ними, із заборгованості за розміщені державні цінні папери й суми нарахованого доходу за ними, із заборгованості перед банківськими установами, в тому числі й НБУ.

 Розміщення боргових зобов’язань Уряду України та надання гарантій від його імені проводить за його дорученням Міністерство фінансів України.

 Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу  встановлює Верховна Рада України одночасно  з затвердженням державного бюджету України на наступний рік.

Управляння державним боргом Функціонування державного кредиту пов'язано з його управлінням.

Під управлінням державним боргом розуміють сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску і розміщення боргових забов'язань держави, регулюванням ринку державних цінних паперів, обслуговуванням і погашенням державного боргу, наданням позик і гарантій. 

 Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів.

  Стосовно поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі  строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.

В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існують певні специфічні  ознаки. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить перш за все від валютних надходжень.

Можливості у погашенні цього боргу визначаються в сальдо торгового балансу. Його позитивне сальдо характеризує  ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс.

В окремих випадках в результаті зміни ситуації в економіці та на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави вона не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді держава змушена вносити певні корективи в свою позикову політику. Такі корективи, як правило, небажані, оскільки підривають довіру до держави. Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність держави, ніж допустити її фінансовий крах.