7 Вимоги до оформлення магістерської атестаційної роботи

Загальними вимогами до тексту пояснювальної записки є логічна послідовність викладу матеріалу, чіткість і конкретність викладу теоретичних і практичних результатів роботи, мети роботи та постановки задач, методів дослідження, прийнятих рішень, доведеність висновків і обґрунтованість рекомендацій. У тексті пояснювальної записки необхідно дотримуватись єдиної термінології. Вона не має бути перевантажена малоінформативним матеріалом, описом загальновідомих положень, методів тощо. За необхідності наводяться назва чи основна ідея положення (методу) та посилання на джерела інформації, у яких міститься їх детальний опис.

У тексті пояснювальної записки мають бути наведені використаний аналітичний апарат і результати виконаних розрахунків. Необхідно уникати повторення однотипних розрахунків. За їхньої наявності результати необхідно зводити до таблиць.

Магістерська атестаційна робота має бути оформлена згідно з вимогами нормативних документів МОН України, державних стандартів України, міждержавних комплексних систем стандартів, загальних методичних вказівок з дипломного проектування в університеті [7] та «Положення про магістерську атестаційну роботу» [5]. Пояснювальна записка атестаційної роботи оформлюється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 [11].

Мова текстової частини та графічного матеріалу атестаційної роботи – українська, російська або іноземна (за бажанням магістранта та за узгодженням із кафедрою, що має бути відображено у наказі про затвердження тем магістерських робіт).

Магістерська атестаційна робота має бути виконана комп'ютерним способом відповідно до стандарту на виконання документів з використанням друкуючих і графічних пристроїв виводу ЕОМ.

Пояснювальна записка оформлюється на аркушах (з одного боку білого паперу) формату А4 (210×297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали, 30 рядків на сторінці (що відповідає вимогам не більше 40 рядків згідно з [11]) при використанні шрифту Тіmes New Rоman 14 рt за умови рівномірного її заповнення (з висотою знаків не менше 1,8 мм). Розміри полів: верхнє, нижнє і ліве – 20 мм, праве – 10 мм.

Необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності та чіткості зображення впродовж усієї пояснювальної записки. Всі лінії, літери, цифри і знаки мають бути однакової яскравості впродовж усього звіту. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти зафарбовуванням білого кольору і нанесенням на тому самому місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене має бути чорного кольору. Власні імена наводяться мовою оригіналу (при першому згадуванні – обов'язково).

Першою сторінкою пояснювальної записки є титульний аркуш, який виконується державною мовою, другий аркуш – завдання (друкується з двох боків аркуша).

Структурні елементи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх найменування є заголовками структурних елементів.

Суть атестаційної роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи, пункти та підпункти. Кожен пункт і підпункт мають містити закінчений блок інформації. Розділи й підрозділи повинні мати заголовки. Пункти й підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів і розділів необхідно розміщувати на середині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів необхідно починати з абзацного відступу та друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ має бути однаковим впродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати п’яти знакам. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і наступним або попереднім текстом має бути не менше двох рядків. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Розділи, підрозділи, пункти й підпункти нумеруються арабськими цифрами. Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою (після номера підрозділу крапку не ставлять), наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, номера підрозділу (якщо він є) і порядкового номера пункту, відокремлених крапкою і т.п. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1 , 1.1.2 і т.д.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту звіту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш, «ЗАВДАННЯ», «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ» теж враховують при нумерації, але номери сторінок не ставлять.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів має розташовуватися стовпчиком. Ліворуч в алфавітному порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, праворуч – їх детальну розшифровку.

Ілюстрації (кресленики, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Якщо ілюстрації створені не автором звіту, необхідно в ході подання їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права. Всі ілюстрації, які виносяться на захист, необхідно навести в основній частині атестаційної роботи або у додатках.

Кресленики, рисунки, графіки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам стандартів «Единый комплекс стандартов на автоматизированные системы», «Единая система конструкторской документации» та «Единая система программной документации».

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхід­ності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу. Ілюстрація позначається словом «Рисунок __», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема інформаційної взаємодії структурних модулів системи». Якщо ілюстрація не вміщується та одній сторінці, можна переносити її на наступні сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок __, аркуш __».

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Нумерують таблиці арабськими цифрами в межах розділу. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої). Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Наприклад, «Таблиця 3.2 – Характеристики мережі» (друга таблиця третього розділу).

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця __» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці __» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків у підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути залишено не менше одного вільного рядка.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера, розділених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер проставляється в дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули та рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Перший рядок пояснення починають з абзацного відступу словом «де» без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка. Наприклад:

«Відомо, що

, (7.1)

де m₁, m₂ – математичне очікування;

d₁, d₂ – середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження.»

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули або рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «×». Формули, що йдуть одна за одною та не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання в тексті на джерела необхідно вказувати порядковим номером за переліком посилань та виділяти двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1–7] ...». Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному списку за переліком посилань із зазначенням номера.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланні слід писати: «... у розділі 4 ...», «... дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4.1... », «... на рис. 1.3 ...» або «... на рисунку 1.3 ...», «... у таблиці 3.2 ...», «... (див. табл. 3.2) ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівняння (2.1) – (2.5) ...», «... у додатку Б ...».

Додатки потрібно розміщувати у порядку появи посилань на них у тексті. Кожен додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої має бути надруковано слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами абетки (А, Б, В, ...). Наприклад, «Додаток А». Один додаток позначається як додаток А. Далі, симетрично тексту, друкується заголовок додатка.

Додатки повинні мати спільну з іншою частиною роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатка можна поділити на розділи, підрозділи і пункти. У цьому разі перед кожним номером ставлять означення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).

У посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2 ...,»; «... у таблиці Б.3 ...», або «... у табл. Б.3 ...»; «... за формулою (В.1) ...», «... у рівнянні Г.2 ...».

Якщо додаток є документом, що має самостійне значення та оформляється згідно з вимогами до документа такого виду, то перед його копією вкладають аркуш, на якому посередині друкують «ДОДАТОК _____» та його найменування. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок звіту, незважаючи на власну нумерацію сторінок документа.

Якщо у роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення й оформлюється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК __» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

Ілюстративний (графічний) матеріал магістерської атестаційної роботи можуть складати плакати та креслення, до яких можуть входити різні види та типи схем, загальні вимоги до виконання яких визначено стандартами ГОСТ 34.201-89, ГОСТ 19.701-90, ГОСТ 2.701-84. Ілюстративний матеріал (плакати та креслення) оформляються як графічні документи з рамкою й основним написом згідно з вимогами відповідної системи стандартів.

Конкретний перелік плакатів і креслень установлюється науковим керівником магістерської підготовки у «Завданні» на магістерську атестаційну роботу в розділі «Перелік графічного матеріалу (із точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів)».

Графічні матеріали магістерських атестаційних робіт, виконаних за комп'ютерною технологією, мають бути виконані на аркушах форматів, що читаються без утруднення в процесі публічного захисту роботи. Графічні документи мають містити основні й додаткові написи, оформлені відповідно до ДСТУ 2.104-2006.

Позначення текстових і графічних документів (пояснювальної записки, програмних та конструкторських документів або креслень) формується з позначення виробу (код організації-розробника, код класифікаційної характеристики, реєстраційний порядковий номер розробки) та коду документа (рис. 7.1).

Для ХНУРЕ встановлено код організації-розробника – ГЮИК. Код кваліфікаційної характеристики беруть згідно з класифікатором (ЄСКД або класифікатором виробів).

Рисунок 7.1 – Формування позначення виробу

Наприклад, загальне позначення пояснювальної записки може бути таким: ГЮИК.503200.013 ПЗ, де 503200 – код «програмного засобу для моделювання та дослідження» за класифікаційною характеристикою; 013 – номер магістранта в наказі на підготовку атестаційної роботи; ПЗ – код документа «Пояснювальна записка».

Коди документів, які найчастіше зустрічаються у магістерських роботах, згідно зі стандартами (табл.7.1).

Таблиця 7.1 - Найменування і коди документів

Но­мер	Найменування документа	Код за стандартами
1.	Схема організаційної структури	С0
2.	Схема структурна КТЗ	С1
3.	Схема функціональної структури	С2
4.	Схема автоматизації	С3
5.	Схема з'єднання зовнішніх проводок	С4
6.	Схема підключення зовнішніх проводок	С5
7.	Схема установки технічних засобів	С7
8.	План розташування	С8
9.	Схема електрична структурна	Э1
10.	Схема електрична функціональна	Э2
11.	Схема електрична принципова	Э3
12.	Кресленик форми документа (відеокадр)	С9
13.	Схема алгоритму (вирішення задачі)	С10
14.	Схема програми (підпрограми, програмного модуля, пакета прикладних програм та іншої реалізації вирішення задачі)	С11
15.	Посібник користувача	И3
16.	Текст програми	01 12 01
17.	Креслення загального вигляду	В0
18.	Складальне креслення	СБ
19.	Відомість магістерської атестаційної роботи	Д3

Якщо до обов’язкового переліку графічного матеріалу магістерської атестаційної роботи входять плакати, то вони мають бути оформлені відповідним способом [7]. Плакат повинен мати рамку та основний напис, який розміщують у правому нижньому куті. Форма до плакату з основним написом наведена в додатку И.

Кожен плакат має містити:

– заголовок;

– відповідне зображення;

– пояснювальний текст (за необхідності).

Заголовок плаката розміщується у верхній частині плаката. Він має бути стислим і відповідати змістовній частині плаката. Змістовне наповнення плаката визначають магістрант і науковий керівник. Плакат має бути інформаційно наповненим. Текст на плакаті не має бути дуже дрібним (шрифт не менш 10 pt) але і не дуже великим (не більш 16 pt). Дозволяється виготовляти багатокольорові плакати, але кількість кольорів не повинна бути більш ніж шість, в тому числі й чорний. Пояснювальний текст розміщують на вільному полі плаката. Це можуть бути найменування складових частин виробу, елементів структурних схем, пояснення позначень тощо.

Обов'язковими є плакати, що пояснюють постановку задачі, наукову новизну або практичну цінність, висновки з роботи та плакати, що відбивають результати, отримані особисто магістром. Тому обов'язковими є плакати «Постановка задачі», «Опис об'єкта і предмета досліджень», «Висновки з роботи».

На плакатах та кресленнях графічного матеріалу магістерської атестаційної роботи мають бути основні написи з відповідними підписами (магістранта, наукового керівника та завідувача кафедри).