Примітки до глави 1

^1.Варто зазначити, що запропонований підхід не є єдиним. На думку деяких вчених, системна методологія (в тому числі і трактування систем як відкритих) має певну обмеженість, а поняття системи та відкритості в підсумку є логічно суперечливими. Так, В.Єгоров вважає, що відкритість опису з допомогою системного підходу не піддається. Він пропонує філософію відкритого світу, котра, на його погляд, є новим світорозумінням. У контексті такої філософії всі основні світоглядні проблеми сьогодення пов’язані з відкритістю – і, насамперед, із відкритістю світу (Егоров В.С. Философия открытого мира. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО „МОДЭК”, 2002. – 320 с.)

^2.Гомеостаз визначається як динамічна саморегуляція, здатність системи зберігати свою внутрішню рівновагу навіть під тиском різних змін.

^3. У 20-х роках ХХ століття біолог Л.Берталанфі, досліджуючи клітину та процеси її обміну з зовнішнім середовищем, формалізував цей обмін, використовуючи поняття „система”. У 50-х роках Н.Вінер заклав основи кібернетики, виходячи з принципу „чорного ящика”, який реагує на стимули, тиск чи запити, звернені до нього. У цей же час представники найрізноманітніших наук почали задумуватися над цими проблемами та провели серйозні симпозіуми з цього напряму, розпочав спроби синтезу досягнутого в біології, кібернетиці, теорії комунікації, термодинаміці, теорії організації та в операціональних дослідженнях. Л.Берталанфі ввів в обіг формулювання „загальна теорія систем”, у 1956 році було засновано Товариство досліджень у галузі загальної теорії систем, а в 1972 році дванадцять країн заснували Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (Шварценберг Роже-Жерар. Политическая социология в трех частях. – М.: ПМБ РАУ, 1992. – Часть І. – С. 108-110).

^4. Система соцієнтальної спільності містить інститути соціального контролю від законів до неформальних правил.

^5. Д.Істон застосовує методику В.Леонтьєва, уподібнюючи політичну систему економічній. Він вважає, що тут є затрати і те, що система виробляє.

^6. Як і А.Бергсон, К.Поппер вважав таку державу „закритою”, посилаючись на бергсонове визначення останньої як „людського суспільства, щойно створеного природою” (Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Том 1. – К.: Основи, 1994, с.227).

^7. Сорос застосовує мову комп’ютерної науки, де фреймом прийнято називати систематизування інформації, створення розумових структур.

Література до глави 1

1. Сморгунов Л. Политическое в открытом обществе. //На пути к открытому обществу. Идеи Карла Поппера и современная Россия /Отв. ред. А.Н.Чумаков. – М.: Изд-во „Весь Мир”, 1998. – С. 187-197.

2. Шварценберг Р.-Ж. Политическая социология. Часть 1. – М.:ПМБ РАУ, 1992. – С. 108-110.

3. Эрман Ж.Ж. Индивидуализм и системный подход в анализе международной политики. //Индивиды в международной политике. Пер. с фр./ Под ред. П.А. Цыганкова. – М.: МПА, 1996. – С.55.

4. Парсонс Т. Система современных обществ. – М.: Аспект Пресс, 1997. – С.16.

5. Varieties of political theory /ed. Easton D. – Englewood Cliffs, 1966 – P. 143-154.

6. Дэвид Истон. Категории системного анализа политики. //Политология: Хрестоматия. /Сост.: проф. М.А.Василик, доц. М.С.Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – С.320, 323-324, 329-330.

7. Шварценберг Роже-Жерар. Политическая социология в трех частях. – С. 167-168.

8. Там само. – С. 173,175.

9. Almond G. Political development. Essays in the heuristic theory. – Boston: Little, Brown and company, 1970. – P. 96.

10. Там само. – С. 129-130.

11. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Том 1. – К.: Основи, 1994. – С.198, 225.

12. Там само. – С. 210.

13. Там само. – С. 146.

14. Там само. – С. 104-105.

15. Див. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія /О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін./ – К.: КНЕУ, 2001. – С. 54-60; Кара-Мурза С. Открытое общество за железным занавесом. – http://xtotem.hell.ru/murza.html; Тумина А. Трудно быть богом. – http://www.forum.msk.ru/files/980907001155.html; Цымбурский В.Л. Открытое общество, или новые цели для Европы. – http://www.politstudies.ru/fulltext/1992/6/9.htm.

16. Сорос Д. Может ли Россия показать миру путь к открытому обществу? – http://netra.nsc.ru/soros/rech.html.

17. Сорос Д. Новый взгляд на открытое общество. – http://www.tsu/ru/~osi/news/permanent/Soros-article.htm.

18. Сорос Д. Может ли Россия показать миру путь к открытому обществу? – http://netra.nsc.ru/soros/rech.html.

19. Кара-Мурза С. Открытое общество за железным занавесом. – http://xtotem.hell.ru/murza.html.

20. Сорос Джордж. Утвердження демократії. – К.: Основи, 1994. – С.62.

21. Сорос Д. Новый взгляд на открытое общество. – http://www.tsu/ru/~osi/news/permanent/Soros-article.htm.

22. Сорос Джордж. Утвердження демократії. – С.168.

23. Сорос Д. Новый взгляд на открытое общество. – http://www.tsu/ru/~osi/news/permanent/Soros-article.htm.

24. Цымбурский В.Л. Открытое общество, или новые цели для Европы. --http://www.politstudies.ru/fulltext/1992/6/9.htm.

25. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія /О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін./ – К.: КНЕУ, 2001. – С. 45.

26. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. – Львів, Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету, 2000. – С. 18, 23.

27. Возняк Т. Глобалізація як виклик людству. – http://www.ji-magazine.lviv.ua/n19texts/vozn-gl.htm.

28. Сорос Джордж. Криза глобального капіталізму (відкрите суспільство під загрозою). – К.: Основи, 1999. – С. 240, 118, 119, 25, 241.

29. Клод Ейк. Небезпечні зв’язки: взаємодія глобалізації і демократії. //Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. Хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів. – Луганськ: Альма матер-Знання, 2002. – С. 15,16.

30. Сорос Джордж. Утвердження демократії. – С.62.

31. Сорос Дж., Новый взгляд на открытое общество. − http://www.tsu.ru/~osi/news/permanent/Soros-article.htm.

32. Сорос Джордж. Утвердження демократії. – С.168.

33. Сорос Дж., Новый взгляд на открытое общество. − http://www.tsu.ru/~osi/news/permanent/Soros-article.htm.

34. Сорос Джордж. Криза глобального капіталізму (відкрите суспільство під загрозою). – С. 242, 245.

35. Stirton L., Lodge M. Transparensy mechanisms: building publicness into public services// Journal of law and society. – 2001. – vol. 28. – №4.– P.473.

36. Клепацкий Л.Н. Проблемы эволюции международных отношений в контексте глобализации. – http://www.polit.spb.ru/art.php3?rub=115&id=9892.

37. Тодик Ю. Конституційний принцип гласності як гарантія основних прав і свобод громадян. //Програма сприяння парламентові України – http://www.humanrights.gov.ua.

38. Свобода слова в Україні та в світі. Збірник доповідей. – К.: Інститут масової інформації, 1998. – С. 6.

39. Кара-Мурза С. Открытое общество за железным занавесом. – http://xtotem.hell.ru/murza.html.

40. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія. – C.54.

41. Ахиезер А.С. Как „открыть” закрытое общество. – http://scl.plus.centro.ru/otcr.htm.

42. Зуев К.Н. Информационная ответственность и перспективы открытого общества в России. //На пути к открытому обществу. Идеи Карла Поппера и современная Россия /Отв. ред. А.Н.Чумаков. – М.: Изд-во „Весь Мир”, 1998. – С. 247, 248.