2.Система Кречмера.

Ця система базувалася на антроскопічних спостереженнях «соматоскопічний метод». Кречмер докладно описав три типа статури [35]: пікнічний (широкий з округлими формами і великою кількістю жиру, сильний і коренастий), лептосомний (довгий, тонкий, витягнутий), атлетичний (мускулистий, із широкою грудною кліткою і плічми, вузькими стегнами).

3.Система Шелдона.

Ця система із самого початку виходила з припущення про те, що існують не дискретні «типи», а неперервно розподілені «компоненти» статури. Компоненти одержали назву ендоморфного (кулясті форми), мезоморфного (перевага кісток і м'язів), ектоморфного (довготелесий). Визначення проводилося антроскопічно по фотографіях, спеціально зробленим для цих цілей.

4.Факторний аналіз.

Цей аналіз випливає з кількісного, вимірювального підходу до визначення статури. Факторний аналіз дозволяє у фізичної антропології уникнути широко розповсюдженої помилки вимірювати те саме декілька разів.

Э.Г.Мартиросов [40] зазначає, що серед безліч схем соматметричної діагностики останнім часом найбільшою популярністю користуються дві : схеми Б.Х.Хит, Дж.Е.Л.Картера, і схема В.П.Чтецова.

1.Схема Б.Х.Хит і Дж.Е.Л.Картера [59] рекомендована авторами для людей обидві статі у віці від 14 до 70 років. Відповідно до цієї схеми, під соматотипом розуміють прояв морфологічного статусу в даний момент часу. Соматотип визначається оцінкою, що складається з трьох послідовних чисел. Кожне число являє собою оцінку одного з трьох первинних компонентів статури, якими відзначаються індивідуальні варіації форми і складу тіла людини. Перший компонент – ендоморфія- характеризує ступінь тучності, другий –мезоморфія- визначає відносний розвиток м'язів і кістяка, третій –ектоморфія- визначає слабку мускулатуру, подовжені і руки, і ноги.

10

2.В.П.Чтецов [60] приводить можливі сполучення балів розвитку основних компонентів ваги тіла, засновані на вимірювальних ознаках у представників різних соматичних типів, а з метою уточнення необхідно використовувати сполучення додаткових ознак: діаметрів пліч, таза, грудної клітки, обхватів грудей і сідниць. Він виділяє 5 основних соматичних типів:

• Астенічний (варіанти: вузькокостий і ширококостий) – украй низький розвиток жиру і м'язів, при ширококостому варіанті – гарний розвиток кісткової маси.

• Грудний (варіанти: вузькокостий і ширококостий) – низький розвиток кісткової тканини, розвиток м'язів і жиру трохи вище.

• Мускульний – слабкий чи середній розвиток жиру, могутня м'язова і кісткова маса.

• Черевний – сильний розвиток жиру, слабкий розвиток м'язів і кісток.

• Еурісомний – граничний розвиток м'язів, жиру і кісток.

Поряд з названими «чистими» соматотипами виділяються і проміжні варіанти. Наприклад, невизначений тип за даною схемою характеризується слабким чи середнім розвитком кісток і м'язів при середній виразності жиру (тобто частина представників невизначеного типу попадає в прикордонну область між грудним і черевним варіантами).

О.Ф.Синяков [54] виділяє класифікацію вченого – антрополога М.В.Черноруцького, відповідно до якої виділяють астенічний, нормостенічний і гіперстенічний типи конституції. Астеніки – сухорляві, стрункі, з довгими тонкими кінцівками, довгою і вузькою грудною кліткою. М'язи в них відносно слабко розвинені. Нормостеніки – мають пропорційне співвідношення поперечних і подовжніх розмірів тіла, мускулатура в них розвита. Гіперстеніки – люди з масивними, короткими кінцівками і широкою грудною кліткою.

Для оцінки міцності статури дуже зручний показник Піньє [2,49,54]. Він визначається як різниця між ростом стоячи і сумою ваги й окружності грудної клітки, обмірюваної у фазі видиху:

11

Показник Піньє = зріст (см) - [вага (кг) + окружність грудної клітки у фазі видиху (см)].

Одержаші величини оцінюють за наступною шкалою в умовних одиницях: менше 10 – міцна статура; 10-20 – добра; 21-25 – середня; 26-35 – слабка; 36 умовних одиниць і завбільшки – дуже слабка статура.