1.6.Спортивна антропометрія.

Антропометрія, що представляє один з основних методів вивчення морфологічної структури людини, знайшла своє застосування в різних областях знання, у тому числі і спортивній медицині. В області спортивної морфології антропометрія представляє один з основних методів вивчення морфофункціональної структури людини, різноманітних змін, що відбуваються в організмі під впливом спортивної діяльності [10,28,31,39,55,62]. Спортивна антропологія синтезує досвід, знання і використовує методи ряду прикордонних біологічних і педагогічних наук, таких як анатомія, фізіологія, рентгенологія, біохімія, генетика,

17

екологія, психологія, біомеханіка, біометрія, біофізика, радіологія, гістологія.

Подібний аспект вивчення тіла спортсменів має великий теоретичний і практичний інтерес. Теоретичний – для загальної морфології людини, головним чином у зв'язку з проблемами взаємин функції і форми тіла, практичний – для спортивних організацій, переважно в зв'язку з потребою виявлення взаємин будови тіла зі спортивними досягненнями в різних видах спорту. Морфологічні зміни зовнішніх форм тіла під впливом систематичного тренування є формою зворотного зв'язку з результатами рухової активності, що дозволяє розробляти рекомендації і вносити корективи в спрямованість навчально - тренувального процесу.

Основними показниками соматотипа спортсмена, що багато в чому визначають придатність до спеціалізації, є стан хребетного стовпа і його відділів, стан стопи, будова суглобів і рухливість у них, м'язова сила і питома вага [30]. У спортивній медицині до дійсного часу сформувалися основні вимоги до соматотипування. Схема повинна бути сугубо метрична, позбавлена суб'єктивізму в оцінці; виділяти соматичні типи й оцінювати їхню морфологічну і біомеханічну відповідність виду спорту; спиратися на соматичні показники, тісно зв'язані з фізичними якостями; враховувати індивідуальний варіант розвитку; дозволяти прогнозувати окремі періоди розвитку; бути основою для прогнозування дефінітивних розмірів тіла, компонентного складу і пропорцій; давати можливість проводити ранній добір і орієнтацію у видах діяльності.

Соматотипування, що дає можливість проводити ранній добір, розроблена і широко апробована Р.Н.Дороховим [30]. Заснована вона на концепції незалежного трирівневого варіювання метричних величин, що характеризують габарити і компонентний склад тіла дитини. За габаритними показниками, відповідно до цієї схеми виділяють три основних соматичних типи: мікросомний, мезосомний і макросомний, а також перехідні типи – мікромезосомний і мезомакросомиый. Особи віднесені к одному із соматотипів у 4 роки, відповідно до схеми, зберігають приналежність до нього й у 18 – 19 років у 85% випадках при обліку варіанта розвитку. Останнє підтверджує висновки Б.А.Никитюка [45], що соматотип як

18

складова частина фенотипу людини формується при реалізації спадкоємної програми в умовах конкретного навколишнього середовища.

Однак, для масових дослідженнях студентів схема соматотипування Р.Н.Дорохова непридатна в наслідок її складності і громіздкості. Ми рекомендуємо застосовувати схему Піньє при визначенні міцності статури, тому що вона найбільш проста і доступна для великих контингентів досліджуваних.