Тема 8. Впровадження передового педагогічного досвіду як основна умова зміцнення взаємодії теорії і практики

8.1. Взаємозв’язок педагогічної науки і практики.

8.2. Роль педагогічного досвіду в науковому пізнанні.

8.3. Впровадження досягнень педагогічної науки і реалізація ідей передового досвіду.

8.1. Взаємозв’язок педагогічної науки і практики.

В систему педагогічної діяльності, яка широко застосовується, входять чотири основних компоненти:

– діяльність педагогів-практиків, вчителів, вихователів;

– адміністративна діяльність, яка регулює і направляє роботу практиків;

– діяльність з передачі матеріалів педагогічної науки широким верствам учительства і працівникам народної освіти;

Вся сукупність знань, які одержує педагогічна наука, може бути розділена на дві групи:

1) знання про суть педагогічних явищ, про закономірності педагогічного процесу, вже побудованого, здійсненого в дійсності;

2) знання про те, як потрібно будувати, здійснювати педагогічний процес у відповідності з цілями, які поставило суспільство.

8.2. Роль педагогічного досвіду в науковому пізнанні.

В сучасних умовах необхідна добре продумана система взаємодії педагогічної теорії з практикою. Важливо, щоб досягнення науки як швидше доходили до педагогічних колективів, а педагоги, в свою чергу, повинні творчо шукати нові рішення в різних педагогічних ситуаціях.

Перш за все необхідно проаналізувати такі поняття, як педагогічна практика, педагогічний досвід, передовий педагогічний досвід, його види. Поняття практика визначається як діяльність, в процесі якої людина взаємодіє з матеріальним світом, змінює його і змінюється сама.

Досвід у філософській літературі трактується як особлива сукупність практики, а також як її результат - здобуті способи діяльності, вироблені в результаті практики вміння і навички.

Педагогічна практика - це специфічна діяльність, в процесі якої вчитель взаємодіє зі специфічним об'єктом - учнем, і за допомогою певних способів діяльності опосередковано впливає на формування його особистості, удосконалюючи й розвиваючи при цьому (а інколи змінюючи) власні способи впливу - методи й форми педагогічної діяльності.

До числа вимог (ознак, критеріїв, показників і т.д), яким повинен задовольняти передовий досвід віднесені:

а) підвищення ефективності навчально-виховної роботи;

б) новизна, новаторство;

в) відповідність вимогам педагогічної науки;

г) відповідність тенденціям суспільного розвитку, передовим ідеям науки;

д) розширення області педагогічної дійсності;

е) підвищення якості результату педагогічного процесу;

є) досягнення високого результату педагогічної праці;

ж) створення цілісної системи всебічного розвитку особистості школяра;

з) відкриття нових педагогічних фактів;

і) створення нових педагогічних цінностей.

8.3. Впровадження досягнень педагогічної науки і реалізація ідей передового досвіду.

Процес освоєння передового педагогічного досвіду складається з трьох, в певній мірі, самостійних етапів, а саме:

– виявлення досвіду і оцінка його як передового;

– вивчення, поетапне узагальнення і опис;

– поширення та впровадження.

Як свідчать результати досліджень, все частіше намагаються застосовувати комплексну оцінку педагогічного досвіду і практичні працівники.

Оцінити складне явище за одним критерієм неможливо, але, як доведено практикою, цей процес ускладнює і застосування надмірної кількості показників.

Виходячи з цього, для оцінки педагогічного досвіду як передового доцільно застосувати 5-7 критеріїв. Основні з них:

1. Актуальність і соціальна значущість досвіду.

2. Новизна і прогресивність.

3. Результативність і дійовість.

4. Стабільність і повторюваність.

5. Перспективність.

Легко помітити, що за домінуючою в них функцією ці критерії поділяються на дві групи:

– критерії, за допомогою яких оцінюється педагогічний досвід як передовий (1-3);

– критерії, на основі яких визначається можливість і доцільність вивчення та поширення досвіду (4, 5).

Кожен з критеріїв характеризується сукупністю показників, які сприяють конкретизації і практичному його застосуванню.

Зупинимося на характеристиці основних критеріїв передового педагогічного досвіду та їх показників.

Актуальність, соціальна значущість досвіду. Передовим можна вважати досвід, що спрямований на вирішення найактуальніших проблем навчання і виховання. В умовах докорінної перебудови соціально-економічного розвитку країни завдання, що стоять перед сучасною школою, є основою визначення актуальності і соціальної значущості досвіду.

Новизна ‑ це критерій, за допомогою якого передовий досвід виділяється з-поміж маси позитивного, що його оточує. Новизна передового досвіду може мати різний характер ‑ від наукового відкриття до раціоналізації окремих сторін педагогічної праці.

Новизну досвіду характеризують такі показники:

1) відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці і масовій критиці;

2) творча реалізація в досвіді нових теоретичних концепцій, ідей;

3) творче впровадження нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з врахуванням місцевих умов;

4) раціоналізація окремих сторін педагогічної діяльності;

5) використання методичних рекомендацій, розроблених вченими, методистами, кращими вчителями;

6) оптимальна організація педагогічної діяльності, яка служить зразком для оточуючої критики.

Щоб оцінити новизну передового педагогічного досвіду, необхідно порівняти, співставити його з тим, що вже відомо з такої ж теми в науці та практиці.

Результативність і дійовість ‑ невід'ємний показник передового досвіду ‑ передбачає забезпечення відповідного вимогам рівня знань, умінь і навичок, розвитку учнів, їхніх ідейно-моральних якостей, культури.

Без високої результативності досвід не може називатися передовим. Але виявлення передового досвіду не слід починати з аналізу результативності педагогічної діяльності ‑ часто високі результати можуть бути випадковими. Великої шкоди завдає формальне ставлення до визначення результативності (лише оцінки в журналі, абсолютна тиша або надмірна активність на уроці тощо).

Основні показники результативності:

1) наявність в учнів міцних і стійких знань з основ наук, умінь і навичок в обсязі державних програм з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей кожного учня;

2) високий рівень розвитку відповідно з віковими особливостями і здібностями учнів (застосування знань у нестандартних ситуаціях, вміння аргументувати, доводити думку, діалектично мислити тощо) ;

3) вихованість учнів, сформованість їхнього світогляду, переконань та ідеалів;

4) суспільна активність (виконання громадських. доручень, участь у суспільно-корисній праці) ;

5) дотримання навчальної і трудової дисципліни, Статуту середньої школи, Правил для учнів;

6) оптимальне використання учнями й учителем власних сил і відведеного часу для досягнення високих результатів.

Зрозуміло, що показники результативності уточнюються, конкретизуються залежно від теми досвіду, що вивчається, віку учнів тощо.

Стабільність і повторюваність. Відомо, що досвід ‑ це ті методи і прийоми, які регулярно повторюються. Однак при оцінці досвіду як передового слід звернути на цей критерій особливу увагу. Як відомо, у педагогічній практиці бувають випадки, коли деякі тимчасові позитивні результати широко популяризуються, їх значення без особливих підстав перебільшується, набуває сенсаційного характеру.