Лекція 4

АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, ВИКОНАННЯ РОБІТ

ТА НАДАННЯ ПОСЛУГ

1. Задачі, об’єкти і показники аналізу виробництва продукції.

2. Аналіз структури продукції.

3. Сутність і показники якості продукції.

4. Поняття і значення ритмічної роботи підприємства.

5. Резерви зростання обсягу виробництва продукції.

1. Основною задачею промислових підприємств є найбільш повне забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства.

Основними задачами економічного аналізу обсягу виробництва продукції на підприємствах є:

1. Оцінка динаміки за основними показниками обсягу, структури і якості продукції.

2. Перевірка збалансованості й оптимальності планів, їх напруженості і реальності.

3. Виявлення ступеня впливу основних факторів на показники обсягу виробництва продукції.

4. Розробка заходів по використанню внутрішньогосподарських резервів для підвищення темпів приросту продукції, покращення її асортименту і якості.

Об’єктами аналізу виробництва є:

• обсяг виробництва продукції в цілому і за асортиментом;

• якість товарної продукції;

• структура товарної продукції;

• ритмічність виробництва продукції.

Інформаційною базою аналізу обсягу виробництва продукції є насамперед форми державної статистичної звітності “Звіт про діяльність підприємства, організації за рік” (форма № 1 - підприємство – річна ), “Річний звіт підприємства (об’єднання ) по продукції” (Форма №1 - річна), а також місячні та квартальні звіти по продукції. Для внутрішнього аналізу використовуються добова і декадна звітність про випуск і відвантаження (відпуск) продукції, відомості, які можуть бути одержані з даних управлінського обліку.

Для оцінки виробництва продукції використовуються:

1. Натуральні показники (шт., м, т), які використовують при аналізі обсягів виробництва за окремими видами і групами однорідної продукції.

2. Умовно-натуральні показники (туб, ум. ремонти) використовуються для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції.

3. Нормативні працевтрати використовуються для узагальненої оцінки обсягів випуску продукції у тих випадках, коли в умовах багато продуктового виробництва не можна використати натуральні або умовно-натуральні показники.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукції.

Валова продукція - це вартість всієї виробленої продукції та виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський обіг.

Наряду з показниками валової і товарної продукції в аналізі і оцінці діяльності підприємств отримали розповсюдження показники чистої (умовно чистої) і нормативно-чистої продукції. Ці показники використовуються на деяких підприємствах в системі планування оцінки виконання плану і динаміки продуктивності праці, контролю за використанням фонду оплати праці, при аналізі співвідношення темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної праці, а також оцінки рівня фондовіддачі та інших показників ефективності виробництва.

Величина нормативу чистої продукції по виробам визначається шляхом виключення з відпускної ціни підприємства матеріальних витрат (включаючи амортизаційні відрахування), врахованих в калькуляції, яка прийнята при затвердженні цієї ціни.

Показник чистої продукції визначається вирахуванням з вартості товарної (валової) продукції величини матеріальних витрат, включаючи амортизацію. Розходження показників виконання плану по обсягу чистої і товарної (валової) продукції обумовлено зниженням чи підвищенням матеріаломісткості фактично випущеної продукції.

2. Нерівномірність виконання плану по окремим видам продукції призводить до зміни й структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску. Виконати план по структурі - означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

При аналізі структури продукції необхідно забезпечити групування виробів:

- за галузевими сегментами;

- на відповідаючу і невідповідаючу профілю даного підприємства;

- на основну продукцію, продукцію культурно-побутового призначення й господарського значення;

• порівнянну й непорівняну (повну) продукцію та ін.

Зрушення у структурі продукції впливають на динаміку узагальнюючих показників господарської діяльності : випуску та реалізації продукції, продуктивності праці, собівартості й прибутку. Структурні зрушення, які випливають з потреб покупців й замовників, обумовлені технічним прогресом і економічними розрахунками, отримують позитивну оцінку.

При формуванні структури продукції підприємство повинно враховувати попит на окремі її види, а також найбільш ефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Система формування структури продукції включає такі етапи:

1. Визначення поточних і перспективних потреб покупців.

2. Оцінка рівня конкурентоспроможності продукції.

3. Вивчення життєвого циклу товарів і прийняття заходів щодо впровадження нових видів продукції і виключення застарілих.

4. Оцінка економічної ефективності і ступеня ризику змін у структурі продукції.

Фактори, які впливають на структуру продукції: кон’юнктура ринку, матеріально-технічне забезпечення, організація виробництва, система управління і т.д.

Зміни у складі продукції, які пов’язані з неорганізованістю в роботі, недоліками постачання і оперативного планування й управління, отримують негативну оцінку.

3. У сучасних умовах технічного прогресу великого значення набуває поліпшення якості продукції. Аналіз якості доцільно почати з оцінки технічного рівня продукції, який характеризується системою показників, що відображають якісну структуру продукції, її конкурентну здатність, а також техніко-експлуатаційні показники окремих видів продукції.

Якість продукції - це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації і уніфікації, надійність і довговічність.

Існує нерозривний зв’язок між НТП і зростанням якості продукції. З одного боку, якість продукції залежить від розвитку науки і техніки, а з іншого - НТП характеризується випуском нових, досконаліших виробів.

Удосконалення якості конструкцій - це збільшення їхньої потужності, продуктивності, поліпшення експлуатаційних характеристик. Більш досконалі машини та устаткування дозволяють ефективніше переробляти сировину, зменшувати відходи, підвищувати продуктивність праці, знижувати витрати на ремонт, експлуатацію і таким чином безпосередньо впливати на економічність виробництва. Тому під оптимальним рівнем якості продукції розуміють її споживчі властивості, тобто здатність задовольняти потреби за певним призначенням при мінімальних суспільно-необхідних сукупних витратах на виробництво та експлуатацію.

У практиці використовують термін “абсолютний” і “відносний” технічні рівні продукції.

Абсолютний технічний рівень продукції характеризує її технічні можливості порівняно з сучасним рівнем науки і техніки (потужність, продуктивність, довговічність).

Відносний технічний рівень продукції визначають порівнянням показників її якості з відповідними показниками продукції, взятої за еталон.

Споживчі властивості виробу формуються на стадії проектування, матеріалізуються у виробництві та проявляються у сфері експлуатації. Тому якість машини залежить від спільної дії багатьох факторів: інженерних, виробничих, кваліфікаційних, організаційних і економічних.

Інженерні фактори - це конструкторські та технологічні розробки, визначені стандартами. Вони охоплюють комплекс робіт з технічної підготовки виробництва, проведення експериментальних робіт, виготовлення дослідного зразку тощо.

До виробничих факторів належать технічний рівень і стан наявного устаткування, технологічного оснащення, а також контрольно-вимірювальних засобів.

Кваліфікаційні фактори складаються з творчого потенціалу спеціалістів, знань і виробничого досвіду робітників.

Організаційні фактори охоплюють стан технологічної дисципліни, дотримання принципів і методів наукової організації праці.

До розряду економічних факторів належать рівень цін на нову, удосконалену продукцію, порядок фінансування заходів щодо підвищення якості продукції, система матеріального та економічного стимулювання за досягнення в цій ділянці.

Розрізняють узагальнюючі, індивідуальні та непрямі показники якості продукції.

1. Узагальнюючі показники характеризують якість всієї виробленої продукції незалежно від її виду й призначення :

а) питома вага нової продукції у загальному її випуску;

б) питома вага атестованої і неатестованої продукції;

в) питома вага продукції найбільш високої категорії якості;

г) питома вага продукції, яка відповідає світовим стандартам;

д) питома вага продукції, що експортується, в тому числі й у високорозвинуті промислові країни.

2. Індивідуальні показники якості продукції характеризують одну з її властивостей. Це показники надійності, призначення, ергономіки, екологічні та патентно-правові.

а) Показники призначення характеризують ступінь відповідності машини її цільовому призначенню, конструктивне виконання та основні розміри, стійкість проти зовнішніх та інших впливів, навантажень (продуктивність компресора, вантажопідйомність і виліт стріли крана).

б) Показники надійності - безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і збережуваність.

Безвідмовність - властивість машини виконувати задані функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники в межах, зазначених у технічній характеристиці протягом потрібного проміжку часу або необхідного напрацювання в конкретних умовах і режимах експлуатації цієї машини.

Показники безвідмовності - це ймовірність безвідмовної праці, середнє напрацювання до першої відмови, напрацювання до відмови, інтенсивність відмов, гарантійне напрацювання.

Довговічність машин - термін її служби з урахуванням фізичного та морального спрацювання до першого капітального ремонту, модернізації або списання. Показниками довговічності є: ресурс, середній термін служби, термін служби до капітального ремонту, міжремонтний термін служби, термін служби до списання, ресурс до першого капітального ремонту.

Ремонтопридатність - здатність машини до запобігання, виявлення та усунення відмов і несправностей при технічному обслуговуванні та ремонті. До показників ремонтопридатності належать ймовірність відновлення, середня питома трудомісткість ТО, середня трудомісткість ремонтів, показники середньої та відносної вартості ТО та ремонтів.

Збережуваність - властивість машин не втрачати обумовлених експлуатаційних показників під час зберігання, а також транспортування, визначеного технічною документацією.

Показники збережуваності - загальний середній гама-процентний медіанний термін збережуваності .

в) Ергономічні показники характеризують машину в системі “людина-машина” та враховують і пристосованість до антропометричних, біохімічних, фізіологічних та інженерно-психологічних властивостей людини, що виявляються у виробничих процесах.

г) Екологічні показники характеризують машину стосовно забруднення нею навколишнього середовища шкідливими відходами під час зберігання, транспортування та експлуатації.

Відповідність машини вимогам технічної естетики характеризується :композиційною викінченістю, функціональною доцільністю форми, товарним виглядом.

д) Патентно-правові показники розкривають кількість і вагомість нових вітчизняних винаходів, реалізованих у цій машині, технологічність, (трудомісткість, енергомісткість).

3. Непрямі показники - це штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питома вага забракованої продукції, питома вага зарекламованої продукції, втрати від браку та інші.

Основним непрямим показником якості продукції є брак. Він буває виправним та невиправним, внутрішнім (виявленим на підприємстві) та зовнішнім (виявлений споживачами). Випуск браку веде до підвищення собівартості продукції, зменшенню обсягу товарної і реалізованої продукції, зниженню прибутку і рентабельності.

Основними причинами зниження якості продукції є: погана якість сировини, низький рівень технології і організації виробництва, недостатньо високий рівень кваліфікації робітників, якість обладнання, аритмічність виробництва та інші.

4. Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва продукції.

Ритмічність - це рівномірний випуск продукції у відповідності з графіком у обсязі та асортименті, передбачених планом. Ритмічна робота є основною умовою своєчасного випуску і реалізації продукції. Неритмічність погіршує всі економічні показники: підвищує собівартість продукції, зменшує суму прибутку, погіршує фінансовий стан підприємства.

Для оцінки виконання плану по ритмічності використовуються прямі та непрямі показники.

1. Прямі показники - коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності, питома вага виробництва продукції за кожну декаду (добу) до місячного випуску, питома вага виробленої продукції за кожен місяць до квартального випуску, питома вага випущеної продукції за кожен квартал до річного обсягу виробництва, питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця.

2. Непрямі показники ритмічності - наявність доплат за понаднормові роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб’єкта, втрати від браку, сплата штрафів за недопостачання і несвоєчасне відвантаження продукції, наявність понаднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах (у сховищах).

Один з найбільш розповсюджених показників - коефіцієнт ритмічності. Він визначається діленням суми, яка зарахована у виконання плану по ритмічності, на плановий випуск продукції. При цьому у виконання плану по ритмічності зараховується фактичний випуск продукції, але не більше запланованого:

,

де К_р - коефіцієнт ритмічності;

ВП_плі - плановий випуск продукції за і-й період;

ВП_ні - недовиконання плану по випуску продукції в і-му періоді.

Коефіцієнт варіації визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (середньо декадного, середньомісячного, середньо квартального) планового випуску продукції :

,

де - квадратичне відхилення від середньодекадного завдання;

n - кількість планових завдань, що складається;

- середньодекадне завдання за графіком.

Для оцінки ритмічності виробництва розраховується показник аритмічності як сума позитивних і від’ємних відхилень у випуску продукції від плану за кожну добу (тиждень, декаду).

Причини аритмічності:

1. Внутрішні - нестабільне фінансове становище підприємства, низький рівень організації, технології і матеріально-технічного забезпечення виробництва, а також планування і контролю.

2. Зовнішні - несвоєчасне постачання сировини і матеріалів постачальниками, нестача енергоресурсів не з вини підприємства та інші.

5. На обсяг виробництва продукції підприємства впливає безліч факторів, пов’язаних з його організаційно-технічним рівнем, ефективністю використання виробничого потенціалу, включаючи засоби праці і предмети праці, трудові ресурси.

Роздільний аналіз їх впливу на обсяг виробництва є запорукою успішного пошуку шляхів підвищення ефективності роботи підприємства, але для узагальненого уявлення про те , які резерви можуть бути вже сьогодні мобілізовані для реального збільшення випуску продукції, його не досить, бо всі фактори виробництва взаємопов’язані, визначають один одного.

Так, якщо аналізом виявлені резерви зниження матеріалоємності продукції і можливості додаткового випуску продукції за рахунок заощаджених сировини і матеріалів, але при цьому немає резервів подальшої інтенсифікації роботи обладнання для обробки цих матеріалів, то сама по собі така економія матеріальних ресурсів не може розглядатися як реальний резерв збільшення виробництва.

Якщо підприємство працює неритмічно і підвищення коефіцієнту ритмічності, звичайно, розглядається як резерв збільшення випуску продукції. Але водночас визначено, що у нього немає резервів розширення сировинної бази для більшого, ніж досягнуто, обсягу виробництва цієї продукції, і тоді резерви збільшення виробництва, пов’язані з підвищенням ритмічності роботи, самі по собі неможливо використати.

Для виявлення реального резерву збільшення випуску продукції треба виходити з таких позицій. Усунення всіх недоліків у організації виробничого процесу, праці, прискорення впровадження заходів НТП, а також заходи щодо підвищення якості продукції, зменшення браку у виробництві знаходять своє відображення у показниках ефективності використання факторів виробництва - знарядь праці (основні засоби виробництва), предметів праці (сировина, матеріали, паливо, енергія) і самої праці (її продуктивність, використання робочого часу). Виявити реальний резерв збільшення випуску продукції можна лише на базі комплексного вивчення резервів, виявлених аналізом у зазначених трьох напрямках, причому сукупний реальний резерв не може бути більшим, ніж резерви, виявлені за кожним з цих напрямків, тобто він дорівнює сумі резервів за напрямком, де їх величина найменша.