- •Методичні рекомендації для виконання практичної та самостійної програми з модулю №2
- •Практичне заняття №1 стандартизація зернових і зернобобових культур
- •Питання для самостійної підготовки:
- •Практичне заняття №2 стандарти на насіння та посадочний матеріал
- •Зміст заняття і методика його проведення.
- •Питання для самостійної підготовки:
- •Практичне заняття №3 стандартизація олійних культур
- •Зміст заняття і методика його проведення.
- •Практичне заняття № 4 стандартизація технічних культур
- •Зміст заняття і методика його проведення:
- •1. Вимоги до якості цукрових буряків.
- •Питання для самостійної підготовки:
- •2. Вимоги до якості лубоволокнистих культур.
- •3. Якість тютюнової сировини та махорки.
- •4. Стандартизація хмелю
- •Питання для самостійної підготовки:
- •Практичне заняття № 5 стандартизація свіжої та консервованої плодоовочевої продукції
- •Зміст заняття і методика його проведення:
- •Питання для самостійної підготовки:
- •Практичне заняття № 7 стандартизація кормів
- •Зміст заняття і методика його проведення:
- •Питання для самостійної підготовки:
- •Практичне заняття № 8 стандартизація молока
- •Питання для самостійної підготовки:
- •Практичне заняття № 9 сертифікація с.-г. Продукції
- •Перелік сільськогосподарської й харчової продукції, яка підлягає сертифікації у законодавчо регульованій сфері
- •Добровільна сертифікація
- •Питання для самостійної підготовки:
- •Самостійне заняття стандартизація вимог до сільськогосподарських тварин та птиці для забою
Питання для самостійної підготовки:
Посівна якість насіння.
Сортова якість насіння.
Показники: схожості, чистоти, сили росту, енергія проростання.
Що складає поняття насіння?
Чим посівні якості насіння відрізняються від сортових?
Практичне заняття №3 стандартизація олійних культур
Мета заняття: ознайомитися з основними стандартами та вимогами до показників якості олійних культур.
Прибори та прилади: бланки ГОСТів, ДСТУ, ГСТУ і ТУУ
Завдання:
Ознайомитись з характеристикою олійних культур як сировини для одержання рослинних олій.
Засвоїти вимоги до якості сировини олійних культур.
Засвоїти основні показники якості насіння соняшнику та інших олійних культур. Кислотне число олії, характеристика цього показника і його нормування.
Зміст заняття і методика його проведення.
Рослинні жири широко застосовуються в різних галузях народного господарства. Надзвичайно висока їх харчова цінність полягає в тому, що вони легко засвоюються організмом людини і є високоенергетичним продуктом.
Слід зазначити, що термін «жир» є більш загальним і застосовується частіше, а термін «олія» вказує на те, що рослинний жир перебуває в рідкому стані. Олію використовують безпосередньо в їжу, у хлібопеченні, кондитерському виробництві, з неї виробляють оліфу, мийні засоби, лаки і фарби. Технічні рослинні жири використовують у виробництві пластичних мас, лінолеуму, клейончастих матеріалів, виготовленні охолоджувальних рідин, технологічних мастил.
Білки насіння олійних культур застосовують для підвищення біологічної цінності багатьох харчових продуктів, а також у виробництві комбікормів для тварин.
До олійних належать культури, в насінні або плодах яких міститься не менше ніж 15% олії. Серед олійних розрізняють культури, які вирощують виключно для виробництва олії (соняшник, рицина, ріпак, гірчиця, рижій, мак олійний, льон олійний тощо) і рослини комплексного використання, з яких олію одержують як побічний продукт у процесі переробки (коноплі, льон-довгунець, соя, арахіс тощо).
Основною сировиною для виробництва олії в Україні є насіння соняшнику, льону, озимого ріпаку, гірчиці, сої тощо. Провідну роль серед олійних культур, звичайно, відіграє соняшник. Річне виробництво соняшникової олії становить понад 1 млн т. Насіння соняшнику містить близько 57 % олії, а ядро — до 65 %.
При переробці 100 т насіння соняшнику вихід олії становить 47 т, шроту 30, плодових оболонок 20 т. Плодові і насінні оболонки складаються переважно з целюлози, тому вони є сировиною для гідролізного виробництва.
Рослинні жири, крім тригліцеринів, містять також фосфоліпіди, жиророзчинні вітаміни (А, Е, D, К), речовини, що містять фосфор, та ін. Фосфоліпіди мають значну біологічну активність, беруть участь у процесі обміну та сприяють підвищенню всмоктування поживних речовин у кишках. Особливо багаті на фосфоліпіди соняшникова, кукурудзяна та соєва олії. Крім того, в насінні олійних культур є макро-, мікро- й ультрамікроелементи, сумарний вміст яких майже вдвічі перевищує їх кількість у насінні інших культур.
Вміст олії в насінні деяких культур залежить від видових та сортових особливостей, умов вирощування, строків і способів збирання, а також способів переробки.
Основним показником якості насіння є кислотне число, що показує яка кількість їдкого калію в міліграмах йде на нейтралізацію жирних кислот, що містяться в 1г олії. Чим кислотне число менше, тим краща якість олії. Згідно діючого стандарту на олію соняшникову вищого сорту належить олія з кислотністю до 1,5мг КОН, за кислотності понад 2,25мг КОН олія є непридатною для харчування.
Насіння, що заготовлюється з кислотним числом 4,1мг КОН і більше, а також те, що постачається з кислотним числом 5,1мг КОН і більше, належить до некласифікованого і виробляють з нього олію, що використовується тільки для технічних потреб.
Стандарти на насіння всіх олійних культур встановлюють базисні норми за щільністю, вмістом смітної і олійної домішок (табл. 3).
Для насіння льону-довгунця і конопель замість показника вмісту смітної і олійної домішок встановлено єдину базисну норму за чистотою на рівні 100%. Базисною нормою щодо зараженості насіння усіх олійних культур шкідниками є повна їх відсутність в насінні.
Згідно стандарту насіння, що заготовлюється і постачається для промислової переробки олійних культур, повинне бути не зігрітим, у здоровому стані, мати колір і запах, властивий нормальному насінню відповідної культури. Стандартом допускається заготівля і постачання для промислової переробки бобів арахісу з оболонкою, що потемніла внаслідок забруднення землею.
Таблиця 3
Базисні норми для насіння олійних культур
Культура |
Вологість, % |
Вміст домішок, % |
|
смітної |
олійної |
||
Соняшник |
12, 13, 14* |
1 |
1 |
Льон олійний |
11,13* |
3 |
6 |
Гірчиця біла, соя |
14 |
2 |
6 |
Гірчиця сарептська, суріпиця, ріпак, рижій |
12 |
2 |
6 |
Рицина |
9 |
2 |
4 |
Арахіс (боби) |
11 |
2 |
4 |
Мак олійний |
11 |
1 |
2 |
Льон-довгунець, коноплі |
13 |
- |
- |
Лялеманція, перила |
11 |
2 |
6 |
* Норму встановлено для окремих ґрунтово-кліматичних зон країни
Кожна партія насіння олійної культури повинна мати супровідний документ із зазначенням його якості, назви селекційного сорту культури, класу за кислотним числом, пошкодженості хворобами. Висновок про кислотне число дає спеціалізована лабораторія за даними аналізів. Сортове посвідчення виписують на основі актів апробації. ІІошкодженість соняшнику білою і сірою гнилями встановлюють за результатами попередньої оцінки рослин у полі перед збиранням.
Таблиця 4
Характеристика насіння олійних культур
Культура |
Вміст олії у насінні, % |
Йодне число |
Кислотне число |
Здатність висихати |
Соняшник Сафлор Арахіс Соя Ріпак озимий Гірчиця сиза Рижій Рицина Перила Лялеманція Кунжут Льон Мак |
29,0-57,0 25,0-37,0 41,2-56,2 15,5-24,5 45,0-49.6 35,2-47,0 25,6-46,0 47,2-58,0 26,1-49,6 23,3-37,3 48,0-63,0 30,0-47,8 46,0-56,0 |
119,0-144,0 115,1-155,2 90,0-103,0 107,0-137,2 94,0-112,2 92,0-119,6 132,0-153,0 81,0-86,0 181,0-206,0 162,0-203,1 103,0-112,0 165,0-192,1 131,0-143,0 |
0,10-2,40 20,78-5,76 0,03-2,24 0-5,71 0,13-11,00 0-3,40 0,25-13,2 0,98-6,80 – 0,80-4,40 – 0,55-3,50 – |
Напіввисихаюче « Невисихаюче Напіввисихаюче Слабковисихаюче « Висихаюче Невисихаюче Сильновисихаюче « Напіввисихаюче Висихаюче Напіввисихаюче |
