- •Менеджмент
- •6.030504 «Економіка підприємства»
- •Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
- •Еволюція поглядів на сутність менеджменту
- •2. Організація як об’єкт управління
- •3. Менеджмент як вид професійної діяльності
- •Зміна масштабів і складності менеджменту в державі (на прикладі Месопотамії та Єгипту).
- •Тема 2. Розвиток науки управління
- •Виникнення науки менеджменту. Управлінська думка і практика в ранніх цивілізаціях Сходу.
- •Суспільний поділ праці. Традиційний погляд на проблему.
- •Ранні теорії менеджменту
- •Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера
- •Принципи управління Анрі Файоля
- •Тема 3. Прийняття управлінських рішень
- •1. Основи теорії прийняття рішень
- •Основні моделі прийняття управлінських рішень
- •2. Процес прийняття рішень
- •3. Методи творчого пошуку альтернатив
- •Тема 4. Методи обґрунтування управлінських рішень
- •1. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень
- •2. Інструменти обґрунтування управлінських рішень
- •3. Обґрунтування рішень в умовах невизначеності
- •Критерії теорії статистичних рішень
- •Тема 5. Планування в організації
- •Сутність та етапи стратегічного планування в системі управління підприємствами
- •Еволюція систем управління
- •Нові канали розподілу.
- •Виділяють основні принципи планування:
- •Модель формування та реалізації стратегії підприємства
- •3. Формування стратегії підприємства як основний етап стратегічного управління.
- •Тема 6. Організація як функція управління.
- •Сутність функції організації
- •2. Основи теорії організації
- •Основи організаційного проектування
- •4.Типи організаційних структур
- •Тема 7. Мотивація
- •1. Поняття і сутність мотивації
- •Змістовні теорії мотивації
- •Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:
- •Тема 8. Управлінський контроль
- •1. Поняття та процес контролю
- •Особлива увага виняткам!
- •2. Інструменти управлінського контролю
- •Фінансовий аналіз :
- •Характеристика фінансових коефіцієнтів
- •3. Контроль поведінки працівників в організації
- •Тема 9. Лідерство
- •Поняття і сутність лідерства
- •2. Поведінкові теорії лідерство
- •3. Ситуаційні теорії лідерство
- •4. Поняття групи в організації
- •Тема 10. Комунікації
- •1. Процес комунікації
- •Поняття інформації, її види
- •3. Міжособові та організаційні комунікації
- •Класифікація невербальних засобів комунікації
- •4. Управління комунікаційними процесами
- •Розвиток здібностей ефективно слухати.
- •Тема 11. Ефективність управління
- •1. Зміст категорії «ефективність управління»
- •2. Концепції визначення ефективності управління
- •3. Підходи до оцінки ефективності управління
- •4. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці
- •Тема 3-4
- •Тема 10
- •Тема 11
4. Поняття групи в організації
Є багато підходів до визначення груп, і майже всі автори зауважують, що учасники групи мають насамперед психологічно усвідомлювати існування один одного і виконувати конкретні функції. Наприклад, група — це:
1) дві особи або більше, які взаємодіють одна з одною так, що кожна особа впливає на інших й одночасно перебуває під їх впливом;
2) певна чисельність працівників, котрі дотримуються певних норм і прагнуть задовольняти свої потреби шляхом досягнення мети групи.
Характерними ознаками будьяких груп є:
— наявність спільної мети;
— взаємний вплив членів групи один на одного та поведінку групи в цілому, наявність певних норм поведінки.
Л.Р. Сейлс запропонував чотири групи:
1) директивна, як правило, характеризується формальною організаційною схемою та ланцюгом команд, наприклад, армія. Директивність існує внаслідок рангових відносин між членами групи;
2) цільова, що створюється для певного проекту або завдання. Члени такої групи мають можливість спілкуватися і співпрацювати;
3) група за інтересами, де акцент ставиться на власне групу; має ланцюг команд, спільне завдання, яке розуміють і поділяють усі члени групи;
4) дружна — функціонує тому, що її члени хочуть бути разом. Вони можуть зустрічатися за роботою або в групах різних типів, але в їх діяльності немає мотивацій, окрім задоволення від спілкування.
Причини виникнення груп поділяються на:
— економічні. У низці випадків люди вважають, що зможуть отримати вищий економічний результат, більшу вигоду, об'єднавшись у групу;
— фізичні (природні). В організації групи формуються за родом занять, спорідненістю і специфікою робіт;
— соціально-психологічні, до яких належать: потреби в без¬пеці, незалежності, повазі та самовираженні.
На діяльність групи впливають такі чинники: мотивація членів групи; структура влади в групі; труднощі в комунікації; рівень приналежності; достатня чіткість у формуванні мети; чіткість відповідальності.
Ефективність діяльності групи залежить від етапу її розвитку. На початкових стадіях розвитку, коли в групі немає єдності, спостерігаються часті помилки в роботі. Потім група зосереджує увагу на взаємодопомозі та підтримці у досягненні мети; може повністю виявити майстерність і здібності своїх членів. Б. Басе визначив чотири етапи процесу розвитку групи:
1) взаємне визнання. Члени групи відчувають недовіру та відчуження; відбувається активний пошук місії та основних завдань групи;
2) прийняття остаточного рішення. Відкрите спілкування стає нормою поведінки, докладаються зусилля, щоб розв'язати проблеми і виробити рішення, працівники підтримують думки один одного;
3) мотивація. Група досягає зрілості, відомі проблеми всіх її членів, учасники порозуміння, що ліпше взаємодіяти, ніж конфліктувати, наголошується на солідарності групи;
4) контроль. Група, що досягла цієї стадії, прекрасно зорганізувалася, її члени роблять внесок у виконання поставлених завдань в міру своїх здібностей.
Інші автори підходять до періодизації розвитку груп детальніше і виокремлюють такі стадії їх розвитку:
1) формування нової групи. Першим етапом є утворення єдиного цілого з майже чужих один одному людей. Звичайним фактором, що об'єднує групи, є задана робота, а виконання її здійснюється "як у всіх";
2) набуття навичок. Група працює над ширшими завданнями, виконання яких передбачає внесок усіх членів групи. З'являються конкретні проблеми; перепонами може бути поділ праці, зовнішні умови, техніка.
3) зміцнення. Люди є сформованою групою. Члени групи вже мають певні враження про інших працівників і методи їх роботи. Кожен знає свою роль і прагне її здійснити.
4) поділ на клани.
5) внутрішня гармонія. Відбувається постійний пошук згоди будь-яким чином. Атмосфера в групі досить тепла, дружна та безпечна, її члени пишаються приналежністю до неї.
6) подрібнення. Удавана рівновага починає порушуватися. З'являються розсудливі люди, які зауважують, що одних дружніх стосунків недостатньо;
7) ідеальна група. Відкрита і всередину, і назовні. Співробітництво і комунікації здійснюються гнучко та цілеспрямовано.
Формальні групи — це такі утворення в межах організації, створені за рішенням керівництва з метою виконання певних виробничих або управлінських функцій. Під поняттям "формальна організація" розуміють модель поведінки та стосунків, що передбачена заздалегідь і на законних підставах планується для членів організації. В організації є три типи формальних груп: командні групи керівників; виробничі групи; комітети.
До складу командної групи керівника входять керівник та безпосередньо його підлеглі, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками.
Робочі групи складаються з осіб, котрі разом працюють над завданням.
Комітети — особливі види груп, яким надані повноваження для виконання певного завдання або комплексу завдань. їх створюють з метою вирішення конфліктних ситуацій, генерації ідей, рекомендації певного плану дій тощо.
Спеціальний комітет — це тимчасова група, сформована для досягнення певної мети або виявлення певної проблеми.
Постійний комітет — перманентно діюча група всередині організації, що має конкретну мету.
Неформальну групу розглядають як повну модель реальної поведінки — дійсний образ діяльності членів організації: наскільки ця реальна поведінка не збігається з формальним
Розрізняють такі причини відмінностей дійсної та формальної моделей організації:
— неповнота формальної організації. Неповнота формального плану створює певну порожнечу, члени організації поступово виробляють моделі поведінки і стосунків один з одним, а незаплановані аспекти їх поведінки можуть бути такими самими структурованими, стабільними і стійкими, як і заплановані аспекти;
— конфлікти між формальною та неформальною структурами. Реальна модель завжди постійно суперечить формальному планові. Така протидія здійсненню формального плану може бути заздалегідь спланованою або ненавмисною. В організації є групи, що намагаються перехопити владу в тих, хто нею формально наділений, і використати для зміни мети організації або з метою сприяння членам групи.
Процес розвитку і створення неформальних організацій характеризуються певними особливостями:
— опір змінам. Люди можуть використовувати неформальну організацію, щоб обговорювати фактичні та майбутні зміни. Практика свідчить, що в групах спостерігається тенденція опору змінам, оскільки вони можуть загрожувати існуванню групи;
— неформальні лідери.
Найсуттєвішою опорою неформального лідера є визнання його групою.
Запитання для самоперевірки:
Визначити поняття «лідерство».
Розкрити взаємозв’язок між категоріями «вплив», «влада», «повноваження», «лідерство».
Навести відмінності між формальним і неформальним лідерством.
Надати характеристику основних форм влади та впливу, їх переваги та недоліки як інструментів лідерства.
Порівняти основні підходи у теорії лідерства: підхід з позицій особистих якостей керівника; поведінковий підхід; ситуаційний підхід.
Висвітлити основні положення «теорії Х» і «теорії Y» Д. МакГрегора.
Охарактеризувати «модель автократично-демократичного континуума стилів керування» Танненбаума-Шмідта.
Розкрити критерії континуума стилів керування Р. Лайкерта.
Розкрити основні та додаткові стилів керування за Р. Блейка та Дж. Моутон.
Визначити основні положення ситуаційної моделі керування Ф. Фідлера.
Конкретизувати основні положення теорії «життєвого циклу» П. Херсі та К. Бланшара.
