- •Менеджмент
- •6.030504 «Економіка підприємства»
- •Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
- •Еволюція поглядів на сутність менеджменту
- •2. Організація як об’єкт управління
- •3. Менеджмент як вид професійної діяльності
- •Зміна масштабів і складності менеджменту в державі (на прикладі Месопотамії та Єгипту).
- •Тема 2. Розвиток науки управління
- •Виникнення науки менеджменту. Управлінська думка і практика в ранніх цивілізаціях Сходу.
- •Суспільний поділ праці. Традиційний погляд на проблему.
- •Ранні теорії менеджменту
- •Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера
- •Принципи управління Анрі Файоля
- •Тема 3. Прийняття управлінських рішень
- •1. Основи теорії прийняття рішень
- •Основні моделі прийняття управлінських рішень
- •2. Процес прийняття рішень
- •3. Методи творчого пошуку альтернатив
- •Тема 4. Методи обґрунтування управлінських рішень
- •1. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень
- •2. Інструменти обґрунтування управлінських рішень
- •3. Обґрунтування рішень в умовах невизначеності
- •Критерії теорії статистичних рішень
- •Тема 5. Планування в організації
- •Сутність та етапи стратегічного планування в системі управління підприємствами
- •Еволюція систем управління
- •Нові канали розподілу.
- •Виділяють основні принципи планування:
- •Модель формування та реалізації стратегії підприємства
- •3. Формування стратегії підприємства як основний етап стратегічного управління.
- •Тема 6. Організація як функція управління.
- •Сутність функції організації
- •2. Основи теорії організації
- •Основи організаційного проектування
- •4.Типи організаційних структур
- •Тема 7. Мотивація
- •1. Поняття і сутність мотивації
- •Змістовні теорії мотивації
- •Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:
- •Тема 8. Управлінський контроль
- •1. Поняття та процес контролю
- •Особлива увага виняткам!
- •2. Інструменти управлінського контролю
- •Фінансовий аналіз :
- •Характеристика фінансових коефіцієнтів
- •3. Контроль поведінки працівників в організації
- •Тема 9. Лідерство
- •Поняття і сутність лідерства
- •2. Поведінкові теорії лідерство
- •3. Ситуаційні теорії лідерство
- •4. Поняття групи в організації
- •Тема 10. Комунікації
- •1. Процес комунікації
- •Поняття інформації, її види
- •3. Міжособові та організаційні комунікації
- •Класифікація невербальних засобів комунікації
- •4. Управління комунікаційними процесами
- •Розвиток здібностей ефективно слухати.
- •Тема 11. Ефективність управління
- •1. Зміст категорії «ефективність управління»
- •2. Концепції визначення ефективності управління
- •3. Підходи до оцінки ефективності управління
- •4. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці
- •Тема 3-4
- •Тема 10
- •Тема 11
3. Міжособові та організаційні комунікації
В загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії між людьми взагалі. Для характеристики процесів комунікації між двома та більше особами застосовують термін «міжособові комунікації». У організації працівники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Це вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації у межах організації використовують поняття «організаційні комунікації».
Вирізняють 3 основні методи міжособових комунікацій: усна комунікація; письмова комунікація; невербальна комунікація.
Усна комунікація – найбільш поширений метод обміну інформацією між людьми. До популярних форм усної комунікації відносяться: промови, групові дискусії, розмови по телефону, розповсюдження чуток тощо.
Переваги усної комунікації: швидкість обміну інформацією; хороший зворотній зв’язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо); простота здійснення комунікації.
Недоліки усної комунікації: використання для повідомлення неадекватних слів; можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі; велика ймовірність забування почутої слухачем інформації; викривлення повідомлення при його подальшій передачі.
Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти та інші засоби комунікації, які використовують письмові символи.
Переваги письмової комунікації: незмінність впродовж тривалого часу, може зберігатися; матеріальність, помітність; спроможність піддаватись перевірці; ретельне формулювання, обміркованість, логіка і точність.
Письмові комунікації використовують, насамперед, за потреби найточніше передати зміст складної та об’ємної інформації.
Невербальна комунікація – це обмін інформацією без використання слів (натомість застосовуються різні символи). Функціями невербальної комунікації є: доповнення й заміна мови; відображення емоційного стану партнерів. Класифікація невербальних засобів комунікації наведена в табл. 10.1.
Таблиця 10.1
Класифікація невербальних засобів комунікації
-
Основні системи
невербальних засобів комунікації
Елементи системи
1. Рухи частин тіла («мова тіла»)
Жести, міміка, вираз обличчя, посмішки, доторкання, пози
2. Мова
Інтонації, діапазон голосу, прискорення або уповільнення мови
3. Простір
Просторові форми організації спілкування: наближеність до співрозмовника, розстановка меблів, розміри й розташування
4. Час
Завчасний прихід, точний початок комунікації, запізнення
5. Рух очей
Погляди (частота, тривалість, уникнення погляду)
В залежності від статусу (санкціоновані чи несанкціоновані вищим керівництвом) розрізняють формальні та неформальні комунікації.
Формальні комунікації є наслідком ієрархії влади в організації, відповідають прямому ланцюгу команд і є частиною комунікацій, необхідних для виконання певної роботи в організації.
Неформальні комунікації виникають спонтанно. Вони не санкціоновані менеджментом, підтримують формальні комунікації, заповнюють розриви у формальних комунікаціях і переслідують наступні цілі:
задоволення потреб працівників організації у соціальній взаємодії;
покращення результатів діяльності організації шляхом створення альтернативних, більш ефективних каналів обміну інформацієюЗа характером спрямованості розрізняють 3 типи організаційних комунікацій: міжрівневі комунікації; горизонтальні або бокові комунікації; діагональні комунікації.
В межах міжрівневих комунікацій розрізняють: низхідні й висхідні.
Низхідні комунікації – це передача інформації з вищих рівнів управління на нижчі. Їх мета - спрямування, координація й оцінка діяльності підлеглих. За допомогою низхідних комунікацій підлеглим передається інформація про поточні завдання, рекомендовані процедури, прийняття рішень тощо.
Висхідні комунікації – це передача інформації з нижчих рівнів управління на вищі. Метою таких комунікацій є отримання керівниками інформації про стан справ на нижчих рівнях управління, а саме: про поточні проблеми працівників, хід виконання завдань тощо. Обмін інформацією по висхідній здійснюється у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок тощо. Висхідні комунікації мають тенденцію до більшого викривлення інформації проти низхідних.
Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї групи або працівниками одного рівня. Їх мета – прискорення й полегшення обміну інформацією в організації, координація і інтеграція різних функції. Горизонтальні комунікації можуть бути як формальними, так і неформальними.
Діагональні комунікації – це комунікації, які сполучають функції і рівні управління організації, проходять крізь них. Вони важливі, якщо члени організації не можуть здійснювати ефективний обмін інформацією іншими каналами.
Всі зазначені типи комунікацій можуть мати різну конфігурацію. Способи поєднання окремих елементів, з яких вони складаються, конфігурацію цих елементів прийнято називати комунікаційними мережами.
В теорії управління розрізняють 5 базових типів комунікаційних мереж: ланцюгова мережа; Y- мережа; розкладена мережа; кільцева мережа; мережа повного взаємозв’язку (багатоканальна). Вибір типу комунікаційної мережі залежить від цілей, які ставить перед собою менеджер. На рис. 10.2 представлені особливості відповідних типів комунікаційних мереж та оцінка їх ефективності залежно від необхідної швидкості передачі і точності повідомлення, наявності лідера і морального стану підлеглих.
Мережа неформальних комунікацій отримала назву «виноградної лози». В такій мережі розповсюджується неточна, не завжди перевірена інформація, яку прийнято називати «чутками». Неформальні комунікації набагато швидші, ніж канали формального зв’язку, і становлять для менеджера інтерес, оскільки через них розповсюджується інформація, яку підлеглі вважають важливою.
Ланцюгова Y- мережа Розкладена мережа Кільцева Мережа повного
мережа мережа взаємозв’язку
