2. Екологія гідросфери. Шляхи забруднення гідросфери (у тому числі на місцевих прикладах). Вплив забруднення гідросфери на Здоров'я і життя людини. Шля­хи захисту здоров'я населення.

Водойми забруднюються стічними водами різних галузей промисловості, сільсь­кого і житло-комунального господарства.

Велику небезпеку створюють забруднені стічні соди в тих випадках, коли струк­тура грунту не виключає їхнє попадання в зону залягання ґрунтових вод. В ряді випа­дків до 30-40 % важких металів з грунту потрапляє в грунтові води.

Основна роль у забезпеченні населення і господарства прісною водою належить поверхневим подам, передусім рікам. В Україні є понад 73-тис. рік, вони формують місцевий (50 км³ за рік) та транзитний (159 км³) стік. Найбільше води на територію країни надходить по р. Дунай (123 км³), але головну роль у водозабезпеченні відіграє р. Дніпро (стік— 53 км³, довжина в Україні— 981 км), басейн якого охоплює майже 1/2 території країни. В озерах України зосереджено 11 км³ води. Нараховується понад 3 тис. природних озер, але тільки 30 із них мають площу понад 10 км². Створе­но 1057 водосховищ та 27 тис. ставків, які також є значними резервуарами води.

Для водопостачання населення важливе значення мають підземні води, їх запаси в Україні 5,6 км³ (в розрахунку на одного жителя принадає 1,1 м³ питної води — один з найнижчих показників у Європі). Найбільше забезпечені ними західні і північні частини України, найменше— південна. Внаслідок значного використання питної води і погіршення її якості (майже 7% запасів підземних вод є забрудненими) важли­вою проблемою є економне використання та охорона підземних вод від забруднення.

В Україні значні запаси мінеральних вод (понад 80 потужних джерел є в Закар­патті, Карпатах і Прикарпатті, на Поділлі та ін.). Мінеральні води використовуються для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, нирок та ін. Вода в Україні є цінним і дефіцитним ресурсом. У посушливі роки дефіцит поли відчувається у басейнах усіх великих рік, а найбільше— у південній та південно-східній частинах країни.

Найбільшими споживачами води є промисловість, сільське і комунальне гос­подарство. Їх підприємства є основними забруднювачами вод. У загальному обсязі стоків неочищені води становлять приблизно третину. Найбільше забруднених вод скидається в межах Донецької, Луганської, Одеської і Миколаївської областей. Найсильніше забрудненими в Україні є ріки Західний Буг, Тисмениця, Кальміус, Сіверський Донець, Лопань, Уда та ін.

В умовах загального спаду виробництва в Україні обсяги водоспоживання змен­шуються, але проблема раціонального використання води залишається актуальною. Основними шляхами її вирішення залишаються: широке впровадження у виробництво систем повторного використання води, застосування газоповітряних (замість водних) систем охолодження, використання безводних технологій виробництва, встановлення очисних споруд та ін.

Кислотні дощі відомі понад 100 років, однак проблема цих дощів виникла бли­зько 20 років тому. Джерелами кислотних дощів є гази, які містять сірку і азот. Найбільш важливі з них: СО, N, НS. Джерела надходжень сполук сірки в атмосферу є природні (вулканічна діяльність, дії мікроорганізмів та ін.) 31...41 %, антропогенні (ТЕС, промисловість та ін.) 59.,.69%. всього надходить 91,,, 112 млн. т за рік.

Джерела сполук азоту с: природні (ґрунтова емісія, грозові розряди, згоряння біомаси та ін.) 63%, антропогенні (ТЕС, автотранспорт, промисловість) 37% , всього надходить 51...61 мли. т. за рік. Розрізняють пряму і непряму дію кислотних опадів на людину. Пряма дія небажана для дітей та людей, які хворіють на астму.

Найбільшу небезпеку кислотні опади становлять при попаданні у водойми і грунт, що призводить до зменшення рН води (рН=7 — нейтральне середовище). Від значені, рН води залежить розчинність алюмінію і важких металів у ній і, отже, їх накопичення в коренеплодах, а потім і в організмі людини. При зміні рН води зміню­ється структура грунту і зменшується його родючість. Зменшення рН питної коди сприяє надходженню в організм людини вказаних вище металів та їхніх сполук.

Зона небезпеки автомобіля. Ділянки наближення. Межа небезпеки. Поділ автомобілів па безпечні та небезпечні. Положення межі небезпеки залежно від швидкості руху автомобілів, ширини проїжджої частини тощо.

Автомобільний транспорт — найнебезпечніший транспорт. Саме на його до­лю приходиться більшість транспортних пригод, в яких гинуть водії, пасажири іі пішоходи.

Причинами аварій є порушення правил руху, перевищення швидкості, керу­вання автомобілем у нетверезому стані, поганий стан доріг, несправність автомо­біля. Активна безпека автомобіля — це властивість автомобіля знижувати ймовір­ність виникнення дорожньо-транспортних пригод. Вона закладена в самій конструкції автомобіля й виявляється як у звичайному русі, так і в аварійній ситуації. У конструк­ції автомобіля передбачено необхідний огляд, сигналізацію, ергономічні умови (зруч­не робоче місце водія); автомобілі, мас маневреність, керованість, стійкість, швидкісні ти гальмові властивості тощо. Такі транспортні засоби називаються автомобілями підвищеної безпеки.

Автомобіль на дорозі с потенціальним джерелом небезпеки для учасників дорож­нього руху. Для безпечного руху дуже важливо уміти правильно вибрати безпечну відстань між транспортними засобами за довжиною дороги — дистанцію, за шириною — інтервал.

Автомобіль важко зупинити відразу, навіть після того, як водій побачивши пе­решкоду, натисне на гальма, автомобіль продовжує рухатися. Відстань, яку проходить транспортний засіб під час екстреного гальмування з початку натискання на гальмо до місця зупинки називається гальмівним шляхом. Ця відстань небезпечна. Вона зростає залежно від швидкості автомобіля. До цього треба додати ще гальмівний шлях, тобто за час, коли водій вирішить натиснути на гальмо, автомобіль ще проїде певну від­стань. На гальмівний шлях впливає стан покриття дороги, метеорологічні умови. Наприклад, під час руху зі швидкістю 60 км/год по сухому асфальтному покриттю автомобіль від моменту, коли водій побачив перешкоду і прийняв рішення гальмува­ти, до повної зупинки пройде шлях довжиною 38-45 м. '

Не менш важливо вибрати безпечний інтервал при обгоні, об'їзді перешкод, зу­стрічному роз'їзді, між транспортними засобами, які рухаються у паралельних рядах.

Післяваарійна безпека — це можливість знизити важкість наслідків аварій (сис­тема гасіння пожеж, забезпечення евакуації потерпілих тощо).

Екологічна безпека автомобіля полягає в можливості зменшити шкідливий вплив на довкілля (рівень забруднення атмосфери відпрацьованими газами, запорошення, осад шкідливих речовин на придорожню смугу, ступінь порушення трав'яного покри­ву, забруднення грунту і водойм, рівень шуму, вібрації).