27. Сучасна система міжнародних економічних організацій. Основні напрями впливу міжнародних економічних організацій на міжнародні економічні відносини.

Існує декілька концепцій міжнародного економічного права, серед яких особливо чітко виділяють дві. Перша концепція (Шварценбергер): МЕП — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб’єктів, які здійснюють таку діяльність. Отже, основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми МЕП – це частина м/публічного права. Вони створюються суб’єктами МП і використовуються для врегулювання відносин, що виникають між ними. Також існує друга концепція, відповідно до якої в систему МЕП включаються не лише норми м/публічного, а й м/приватного права, національні норми, які регулюють МЕВ. . 3) існувала свого часу і вітчизняна концепція. Вперше вона була розроблена і обґрунтована наприкінці 20-х років українським академіком Корецьким, який розглядав Мгосподарське(Е)П як комплексну міжгалузеву дисципліну, яка регулювала м/публічно-правові та цивільно-правові відносини. Він наголошував, що систему норм, якими регулюються світові господарські відносини, має дати м/господарське право.

Отже, МЕП – це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами і м/організаціями, між м/організаціями в процесі м/економічного співробітництва, що є самостійною галуззю м/публічного права.

В умовах зростання розвитку світового господарства економіка окремої країни багато в чому залежить від рівня розвитку економіки ін. держав. Будучи складовою світової економіки, вона не може успішно розвиватись у відриві від неї, тому виникає потреба в узгодженні зовнішньоекономічної політики різних країн і стратегії щодо її реалізації. Розвиток м/економічного співробітництва сприяє не лише функціонуванню національного господарського механізму. Таке співробітництво, а це підтверджує і практика м/життя, дає змогу підтримувати і зміцнювати мир на Землі, створювати систему м\економічної безпеки, уникати певною мірою військових конфліктів під час розв’язання спірних питань. М/економічне співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру. Отже, можна зробити висновок, що нині важливою передумовою реалізації економічного потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішою гарантією забезпечення її національної безпеки стає активна участь цієї держави у м/економічному співробітництві на основі належного дотримання принципів і норм м/права, всебічного розвитку передусім міждержавних торговельних зв’язків та взаємопроникнення економік. Цілком зрозуміло, що м/економічне співробітництво з країнами світу, м/організаціями є вагомою умовою успішного розв’язання багатьох проблем не лише зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного характеру, а й внутрішнього.

Міжнародно-правові звичаї, судові прецеденти, як джерела міжнародного економічного права.

Міжнародний звичай – це правило поведінки, що склалося в результаті постійної реалізації міжнародної практики, визнане суб”єктами міжнародного права в якості міжнародно – правової норми. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних економічних відносин. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріплення в жодному договорі або угоді. Тривале використання правил, закладених у міжнародних звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Історично звичай як джерело відігравав важливу роль як взагалі в міжнародному праві, так і в МЭП. З іншого боку, не можна не погодитися з точкою зору про обмежену роль звичаю в області регулювання міжнародних економічних відносин, тому що підтримка стандартів, яких держави дотримують у своїх взаєминах, – це не та проблема, до якої можна підійти через звичайне право. Показово, що навіть такі, здавалися б, давно укорінені основні принципи міжнародного права, як повага державного суверенітету, рівноправність держав, обов’язкове дотримання міжнародних договорів і ін. , держави дотепер знову і знову прагнуть закріпити у своїх як двосторонніх, так і багатобічних документах.

Рішення м/економічних організацій як джерела МЕП.

Рішення міжнародних організацій – оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних економічних відносин, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і слід розглядати як джерела міжнародного економічного права. До таких актів належать резолюції Генеральної Асамблеї 00Н, а також її міжнародних організацій. Особливістю їх є те, що вони носять імперативний х-р. Вони не тільки рекомендують, але й повідомляють про правомірність, особливо таких дій (чи бездіяльності), які були б неправомірні при відсутності рекомендаційної норми.

Міжнародні кодекси поведінки в системі джерел міжнародного економічного права.

Своєрідними джерелами міжнародного економічного права є міжнародні кодекси поведінки. Вони почали створюватись наприкінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються. В цих міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки відповідних суб’єктів міжнародних економічних відносин (лінійних конференцій, транснаціональних корпорацій) або у відповідному напрямі економічної діяльності (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конференцій, норми якого регулювали організацію лінійних перевезень у галузі торгового мореплавства.

Міжнародні економічні договори – основне джерело міжнародного економічного права.

Міжнародні економічні договори — це добровільно укладені між державами рівноправні угоди економічного характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють міжнародні економічні відносини. Слід зазначити, що такого роду принципи та норми можуть міститися не лише у МЕД, а й в загальнополітичних міжн. договорах, які крім принципів та норм про співробітництво в усіх напрямках закріплюють пр-пи та норми, що регулюють економ. співробітництво.

Серед МЕД виділяють: – договори загального характеру, які спрямовані на організацію та здійснення міжн. екон. співробітництва; – група міжн. договорів, які закріплюють норми та принципи конкретної співпраці в якомусь окремому напрямку (торгівлі, транспорті, кредитуванні тощо): а)догвори, де закріплюються норми загального, універсального порядку, розраховані на тривале використання (угоди про товарооборот і платежі та ін.); б) договори, в яких обумовлені конкретні зобов’язання (напр., сприяти будівництву певних об’єктів).

Залежно від кількості учасників договірних відносин МД можуть бути дво- і багатосторонніми.

У сучасному світі центр ваги поступово зміщається убік багатобічного економічного співробітництва. З погляду вироблення норм МЭП особливо важливе значення має висновок багатосторонніх договорів. Саме багатосторонні договори складають серцевину МЭП.

Однак, незважаючи на значення багатобічних зв’язків, у своїй гнітючій частині співробітництво в економічній сфері здійснюється на основі двосторонніх умов. Серед міжнародних договорів, що регулюють двосторонні економічні відносини варто виділити договори загального, рамкового політичного характеру, зокрема договори про дружбу і взаємну допомогу. Залежно від об¢єкту рег-ня договори в МЕП клас-ся на договори з питань: - МТ товарами і послугами; -фін, кред, подат, валютних відносин; – з питань інв-й, міжн ек допомоги; – міжн рег-ня праці… Якщо розглядати міжн. договори як джерела права у МП, то є всі підстави розглядати їх в ряді випадків як джерело національного права. Це випливає з ст. 9 Конституції України: всі міжн. договори, ратифіковані ВРУ, складають частину нац. законодавства.

23.Поняття та система принципів міжнародного економічного права.

Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Основні принципи міжнародного права – загальновизнані норми , що мають суттєве найбільш важливе значення для забезпечення нормального функціонування міждержавної системи відношень. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Ці принципи визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку. Виділяють 2 підгрупи принципів МЕП:

1) основні (загальні) принципи міжнародного економічного права;

2) спеціальні принципи міжнародного економічного права.

До основних (загальних) принципів здебільшого включають такі принципи:

1) принцип мирного співіснування;

2) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або їх застосування, як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави.

3) принцип суверенної рівності держав;

4) рівноправності і самовизначення народів

5) принцип співробітництва держав;

6) принцип невтручання;

7) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;

8) принцип взаємної вигоди

9) принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами

Група спеціальних принципів МЕП включає:

1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2)принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;

3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків;

4) принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;

5) принцип найбільшого сприяння;

6) принцип національного режиму.

Принципи міжнародного економічного права є основою формування принципів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав.

Наприуклад, в законод-ві Укр. визначені наступні принципи:

- суверенітет народу Укр.;

- свобода ЗЕД;

- юр. рівність і недискримінація;

- верховенство закону;

- рівний захист укр. та іноз. субєктів;

- еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при ввезенні та виіезенні товарів.

Наведений перелік принципів як бачимо, майже в усьому співзвучний з принципами міжнародного економічного права.