3. Чехов на Сумщині.

З подорожі по Італії Антон Павлович пише до своїх сумських друзів: «Аббація і Адріатичне море прекрасні, але Лука і Псел кращі...»

Влітку 1888–1889 рр. в дворянській садибі поміщиків Линтварьових жив та працював у західному флігелі російський письменник, драматург А. П. Чехов. Саме тут, на Луці, де нині розташований музей, Чехов приймав хворих та написав розповідь «Неприємність». Спогадами про перебування в будинку Линтварьових овіяні розповіді письменника «Іменини», «Нудна історія» та п'єси «Чайка», «Лісовик».

Влітку 1889 року на Сумщині помер від чахотки брат Антона Павловича художник Микола Чехов. Він похований на Лучанському кладовищі.

Востаннє Антон Чехов перебував на Луці в серпні 1894 року.

Дім-музей відкритий до 100-ї річниці від дня народження великого російського письменника 29 січня 1960 року. Ще в 1950-х рр. була установлена мармурова дошка, на якій містився напис: «У цьому будинку в 1888–1889 рр. жив і працював великий російський письменник Антон Павлович Чехов».

4. А. П. Чехов як представник нової російської драматургії.

Успіх Чехова - драматурга значною мірою був підготовлений рядом характерних особливостей його художнього методу , які у своєму логічному розвитку й означали граничне зближення оповідної творчості з драматургічним. Глибоке знання театру , прагнення сприяти його подальшому розвитку в дусі кращих традицій російського сценічного реалізму , з одного боку , характерні риси його художнього методу - з іншого боку , і з'явилися тим творчим надбанням письменника, що не тільки забезпечило успіх перших серйозних кроків Чехова - драматурга , але і визначило загальний напрямок його новаторських шукань. Чеховські драми пронизує атмосфера загального неблагополуччя. У них немає щасливих людей. Героям їх , як правило, не везе ні у великому , ні в малому : усі вони в тій чи іншій мірі виявляються невдахами . У «Чайці», наприклад, п'ять історій невдалої любові . На перший погляд , драматургія Чехова являє собою якийсь історичний парадокс. І справді , в ті роки , в період повстання нового суспільного підйому , коли в суспільстві назрівало передчуття « здорової і сильної» бурі , Чехов створює п'єси , в яких відсутні яскраві героїчні характери , сильні людські пристрасті , а люди втрачають інтерес до взаємних зіткнень, до послідовної і безкомпромісної боротьби . Виникає питання : чи пов'язана взагалі драматургія Чехова з цим бурхливим , стрімким часом , у нього чи занурені її історичні корені ?Відомі знавець драматургії Чехова М. Н. Строєва так відповідає на це питання. «Драма Чехова виражає характерні особливості починающого на рубежі століть у Росії суспільного пробудження. По-перше , це пробудження стає масовим і втягує в себе самі широкі шари російського суспільства. Невдоволення існуючим життям охоплює всю інтелігенцію від столиць до провінційних глибин. По-друге , це невдоволення виявляється в схованому і глухому бродінні , що ще не усвідомлює ні чітких форм . Ні ясних шляхів боротьби . Проте відбувається неухильне наростання , згущення цього невдоволення . Воно збирається , зріє , хоча до грози ще далеко. По-третє , у нову епоху істотно змінюється саме розуміння героїчного : на зміну героїзму одинаків йде невдоволення усіх . Визвольні пориви стають надбанням не тільки яскравих , виняткових особистостей , але і кожної розсудливої людини . По-четверте , незадоволеність своїм існуванням ці люди починають відчувати не тільки у виняткових випадках , а щогодини і щомиті , в самих буднях життя .»