2.12 Примітки

Примітки наводять у записці, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу. Вони не повинні містити вимог. Примітки слід розміщувати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблицях до яких вони відносяться.

Одну примітку не нумерують. Слово “Примітка” друкують або пишуть з великої літери з абзацного відступу, ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Примітка: _____________________________________________________

_____________________________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами. Після слова “Примітка” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають її текст.

Примітка:

1. ____________________________________________________________

____________________________________________________________

2. ____________________________________________________________

____________________________________________________________

Примітку до таблиці розміщують у кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці.

Таблиця 2.5. Порівняння норм витрати сировини і матеріалів.

Назва сировини і матеріалів	Норма витрат, кг/т
	за розрахунком, кг/т	за інструкцією, кг/т
Сіль	17,89	17,60
Цукор	12,64	12,50
Оцтова кислота	6,30	6,20
Примітка. Дані норм витрат взяті з нормативної документації відповідно до рецептури продукції.

2.13 Складання списку використаних джерел

Список джерел виконують з нового аркушу та присвоюють йому назву “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”.

Всі джерела нумерують наскрізно арабськими цифрами в алфавітному порядку. Джерело, на яке посилаються в тексті, позначають тим порядковим номером, яким воно записане в списку використаної літератури.

Про кожен документ подаються такі відомості:

1. Прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана двома чи трьома авторами, то їх прізвища перераховують за таким порядком, у якому вони вказані у книжці.

2. Повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки.

3. Підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному аркуші).

4. Дані про повторне видання.

5. Назва міста видання книжки в називному відмінку. Для міст Києва, Харкова, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербурга) вживаються скорочення:

   • для Києва – К;

   • для Харкова – Х;

   • для Москви – М;

   • для Ленінграда –Л;

   • для Санкт-Петербурга – СП.

6. Назва видавництва (без лапок).

7. Рік видання (без слів “рік” або скорочення “р”).

Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком крапка і тире (. -).

Бібліографічний опис роблять мовою на якій видано документ або книгу.

Документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою. При цьому за косою рискою, яку проставляють після останнього слова назви, наводять ініціали і прізвища авторів.

Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора або авторів, то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого за косою рискою вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи за прізвищем автора.

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати прізвище та ініціали автора, заголовок, після якого йде повна назва джерела (книжки або збірника), у якому знаходиться стаття за викладеними вище правилами, а для журналу – назва, рік випуску, номери сторінок, на яких розміщена стаття.

Для нормативно-технічної документації вказують номер документа, його назву, строк дії.

Приклад запису деяких джерел використаної літератури:

1. Загальне стандартне до 3-х авторів на обкладинці.

Ситников Е.Д. – Дипломное проектирование консервных заводов. – М. – Пищевая промышленность. – 1977.

2. При наявності більш ніж 3-х авторів на обкладинці.

Технологичне обладнання консервних заводів/ Амінов М.С., Дікіс М.Я., Мальський А.С., Гладушняк А.К. – М. – Агропроміздат. – 1985.

3. С вказівкою про повторне видання.

Шубін Л.Ф. – Архитектура цивільних та промислових будівель. – 3-е вид., перероб. і доп. – М. – Стройвидав. – 1986.

4. Для стандартів та нормативів.

ВНТП-12-86К. – Временные нормы проектирования предприятия. – М. – Госагропром СССР. – 1986.

ГОСТ 2.304-81. – Чертежные шрифты. – М. – Госстандарт. – 1979.

5. Якщо на титульному аркуші відсутній автор.

Справочник мастера сушильного производства/ Б.В.Зозулевич и др. – М. – Агропромиздат. – 1985.