1.2.Визначні місця Львова
Площа Ринок
Історія середньовічного Львова нерозривно пов’язана із цією невеликою площею, розміри якої становлять 142 на 129м.
Площа Ринок – це своєрідний музей під відкритим небом, де витає дух середньовічного Львова, де кожен будинок є пам’ятником архітектури і оповитий власною легендою.
У центрі площі знаходиться – магістрат (будинок міського управління). Історія його походить з часів панування Володимира Опільського, який заклав першу ратушу Львова в кінці XIVст. Будинок міського управління неодноразово перебудовували протягом століть, а її сьогоднішній вигляд залишився з 1851 року.
Довкола ратуші стоять чотири декорованих криниці – фонтани з фігурами богів грецького пантеону: Нептуна, Адоніса, Амфітріти та Діани. Це витвори мистецва руки Гартмана Вітвера – видатного скульптора кінця XVIII – поч. XIX ст., які були поставлені по кутах площі у 1793 році.
В давні часи з західного боку площі Ринок можна було побачити ще одну кам’яну постать, що поєднувала у собі дві фігури, повернуті одна до одної спинами. З одного боку була фігура чоловіка з мечем, з іншого – жінка з терезами. Це був так званий прангер, біля якого виконували смертні вироки. У наш час цей пам’ятник зберігається у Львівському історичному музеї.
Всі будинки на Площі Ринок споріднені між собою, але кожен з них наділений своїм неповторним мистецьким образом. Найцікавішим з погляду архітектури є східний бік площі. Найкращими взірцями ренесансу в громадській архітектурі Львова і справжньою гордістю львів’ян є будинки №4 („Чорна кам’яниця”) і №6 („Палац Корнякта”). Ці споруди є шедеврами не лише львівського, а й європейського зодчества епохи Відродження. Сьогодні в них розгорнуто цікаву експозицію Львівського історичного музею, яка налічує 300тис. експонатів.
7
Також великою популярністю серед львів’ян та гостей міста користується так званий „Італійський дворик”, де милуючись пам’ятками минулого, можна випити філіжанку запашної львівської кави.
Оперний театр
Львівський театр Опери та Балету ім.С.Крушельницької – справжній витвір мистецтва стилю неоренесансу, що став окрасою не тільки Львова, а й усієї Європи.
Його архітектурний ансамбль вимагав особливого розташування, тому театр було споруджено на головному проспекті Львова, недивлячись на те, що тут протікала ріка Полтва. Річку було взято у колектор, а під фундамент вперше у Європі були використані бетонні блоки.
Перший камінь у фундамент Оперного театру було закладено у 1897 році. Проектом театру займався, видатний на той час, архітектор у Європі – Зігмунт Горголєвскі. Будівництво театру триває близько трьох років на кошти міської казни і простих громадян тогочасного Львова і його околиць. Вартість
8
будівництва театру становила 2,4 мільйона австрійських крон.
Над будівництвом та оздобленням працювали найкращі майстри Львова і всієї Європи: П.Війтович, Т.Баронч, А.Попель, Т.Попель, Е.Печ, Т.Рибковський, М.Герасимович, С.Дембіцький, З.Розвадовський, С.Рейхан.
Пишний фасад будівлі прикрашений багатим скульптурним декором: колонами, нішами, балюстрадами. Над головним карнизом фасаду здіймаються вісім муз, над ними - композиція „Радощі і страждання життя”. Фронтон завершується тріадою бронзових статуй Генія драми, комедії, трагедії та по центру – Слави, з золотою пальмовою гілкою у руках.
Інтер’єр театру теж вражає своєю красою. При оздоблені була використана позолота (пішло декілька кілограмів золота), різнокольоровий мармур, розписи і чудові витвори скульптури. На прем’єрах спектаклів можна побачити чудову сценічну завісу „Парнас” (1900 рік), роботи відомого живописця Генриха Семирадського. Цей витвір – алегоричне трактування сенсу життя людини у постатях Парнасу. Великий Міський театр (так Львівський Оперний театр називався до 1939 року) відкривається 4 жовтня 1900 року.
Н
а
урочистому відкритті збирається уся
еліта тогочасного мистецтва та делегації
з різних європейських театрів. Цього
дня на сцені театру відбувається прем'єра
лірико-драматичної опери „Янек”
В.Желенського – про життя карпатських
верховинців. Головну партію співає
видатний український тенор – Олександр
Мишуга.
Протягом усієї історії Львівського театру Опери та Балету у різний час працювали видатні особистості, серед яких Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Генріх Семирадський та багато інших. Своєю мистецькою працею вони зробили внесок у національну культуру України та історію Львівського Оперного театру.
9
Бернардинський монастир
Бернардинський монастир - давня історико-архітектурна пам’ятка XV століття, яка досьогодні не перестає милувати око львівян та гостей нашого міста.
Перша згадка датується 1460 роком, де на місці сьогоднішнього монастиря стояла невелика дерев’яна церква. Монастир бернардинів був побудований поза міськими мурами, тому мав власну систему фортифікацій, яка дозволяла витримати не одну жорстоку облогу. На сьогоднішній час з оборонних мурів залишилася лише Глинянська вежа (побудована у 1618році) та східна частина укріплень (зі сторони сучасної площі Митної).
Костел-базиліка св. Андрія будувався впродовж 1600-1630-х років у стилі італійського ренесансу. Поряд з костелом, з північної частини, будувалися келії монастиря.
Архітектором нижньої частини храму був найславетніший архітектор Львова італієць Павло Римлянин. Костел будується з тесаного каменю, у вигляді тринавної базиліки у стилі ренесансу. Висота храму - 22м, довжина – 57,5м.
У 1618 році Петро Римлянин помирає, його справу продовжує його учень і послідовник швейцарський архітектор Амвросій Прихильний. Йому та польському королю Сигізмунду ІІІ задум попереднього архітектора здається надто скромним, тому Амвросій складає новий план та будує щит-фронтон ускладненої, вигадливої форми. Ця частина є найціннішою пам’яткою Бернардинського монастиря.
Останній третій ярус костелу добудовує Вроцлавський архітектор Андреас Бемен. Існує припущення, що він є також автором 38-метрової вежі костелу, на якій у 1753році встановлений годинник з боєм. Вежа виконана в стилі барокко, силует дуже складний, порізаний, але поряд з тим витончений і гармонійний. Він також завершує оздоблення фасаду.
Перша служба у костелі правится 13 грудня 1611року, звідси і назва – церква Андрія.
10
На
фасаді храму стоять скульптурні статуї
святих Ордену бернардинів, у нішах
другого ярусу – скульптури Матері
Божої, апостолів Петра та Павла.
Інтер’єр
храму багатий розписами 1738–1740-х рр та
18 дерев’яними різьбленими вівтарями
1630-1640-х рр. Спочатку підлога храму була
зроблена з тесаного каменю, а в 1738 році
перероблена на мармур.
У храм ведуть металеві двері XVII століття. Зліва від головного входу в храм стоїть криниця, яка оповита не однією цікавою легендою. Бернардинський монастир (церква Андрія) - одна з головних визначних пам'яток
Палац Потоцьких
Будівництво палацу Потоцьких розпочалось у 1880 році, після того як родина Потоцьких продавши свій палац на площі Галицькій, придбала у 1822 році нерухомість по вул. Широкій. Старий палац (невеличка садиба) був розібраний у 1860-1861 роках, однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя.
Палац Потоцьких було збудовано за проектом французького архітектора Людвіга де Верні та англійського архітектора Юліана Цибульского у стилі барокового класицизму на місті старого палацу Потоцьких.
До 1879 року на місці палацу знаходився великий міський парк, в якому після 1980-х років побудували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю. В цей же час до палацу Потоцьких приєднали непривабливу прибудову, в якій в наш час знаходиться Музей мистецтва давньої український книги.
12
Палац Н-подібний у плані, триповерховий. Фасади палацу прикрашені фігурними обрамленнями вікон, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Загальна площа палацу становить 3100 кв.м.
З 1972 року до 2000-х років у палаці Потоцьких розмістився Палац урочистих подій (Львівський міський РАГС). На початку нашого століття палац Потоцьких був переданий Львівській галереї мистецтв.
Домініканський Собор
Домініканський Собор (Церква Пресвятої Євхаристії) - одна із кращих архітектурних пам'яток Львова, побудованих в стилі бароко.
У 1749 році на місці старого готичного храму на кошти гетьмана Юзефа Потоцького було розпочато будівництво монастирського костелу Божого Тіла чину домініканців. Над проектом його спорудження працював талановитий
13
архітектор та військовий інженер Ян де Вітте – комендант Кам’янець-Подільської фортеці.
Будівництвом храму керував М.Урбаник, з 1764 року – К.Мурадович. У 1792-98рр. К.Фесінгером було закінчене скульптурне оформлення фасаду, а двоярусну дзвіницю прибудовано за проектом Ю.Захаревича у 1865 році.
Костел виконано у стилі пізнього барокко. У плані Домініканський собор нагадує хрест з овальною центральною частиною та двома дзвіницями по боках. Возвеличення костелу надає величезний еліптичний купол.
До кращих зразків львівської пластики XVIIIст. належать позолочені скульптури вівтаря Домініканського костелу, створені С.Фесінгером, а також 18 дерев’яних статуй святих домініканського чину, що знаходяться під куполом.
Інтер’єр
Домініканського собору прикрашають
мистецькі пам’ятки: скульптурні
алебастрові надгробки XVIст., перенесені
з підземель давнього готичного костелу;
мармуровий надгробок графині Ю.
Дунін-Борковської, роботи видатного
датського скульптора Б.Торвальдсена
(1816року); пам’ятники губернатору Ф. Фон
Гауеру (1824р. скульптор А.Шімзер) та
відомому польському художнику А.Гроттгеру.
Домініканський Собор - одна із кращих барокових пам’яток Львова.
Львів - Парк "Високий замок"
Парк «Високий замок» розташований на Замковій (Княжій) горі і є найулюбленішим місцем для романтичних прогулянок львів'ян та гостей міста.
14
Саме з цією горою пов'язана перша згадка про Львів в історичних літописах 1256 року.
За офіційними даними парк був заснований у 1835 році на місці фортеці “Високий замок”, яка розташовувалась на цій горі і була оборонним та спостережним пунктом, місцем для сховища воєнної зброї та амуніції, в підвалах фортеці тримали ув'язнених. Сьогодні від фортеці залишилась тільки частина південно-західної стіни.
Загальна
площа парку — 36,2 га. Парк «Високий замок»
складається з двох терас: нижньої та
верхньої. На нижній терасі прокладено
безліч паркових алей, а також саме тут
находиться монумент на честь Максима
Кривоноса — полковника, який за допомогою
війська Б. Хмельницького, донських
козаків і місцевого українського
населення оволодів фортецею “Високий
Замок”.
У 1841 році на нижній терасі був споруджений штучний грот (печера), який охороняють леви з колишньої міської ратуші.
На верхній терасі знаходиться оглядовий майданчик, розташований на штучному кургані, насипаний у 1869 році польською общиною на честь святкування 300-річчя Люблінської унії (угоди про об'єднання Польського королівства та Литовського князівства у єдину федеративну державу - Річ Посполиту).
Для штучного кургану було використано каміння замкових будинків та стін.
15
У 1957 році на Замковій горі було збудовано Львівський телецентр та телевізійну вежу, яка має близько 200 метрів у висоту.
Личаківський цвинтар у Львові
Личаківський цвинтар - одне з найстаріших кладовищ не тільки в Україні, а й у всій Європі. Історія не одного покоління львів'ян увічнена в кам'яних плитах і скульптурах цього кладовища.
Цей
старовинний цвинтар було відкрито ще
в 1786 році, і з цього часу ховали тут
переважно політичну та культурну еліту
Королівства Галичини і Лодомерії.
Стародавні гробниці Личаківського кладовища цього часу прикрашені скульптурами тодішніх класичних майстрів Гартмана Вітвера, Антона і Йогана Шімзерів. Ці скульптори були відомі своїми роботами на цілу Європу.
Цікаво, що написи на гробах зустрічаються не лише українською і
16
російською мовами, а й латинською, грецькою, польською, німецькою, голландською, румунською, вірменською.
На кладовищі свій притулок знайшли громадські діячі, письменники, композитори, поети, політики, співаки. Перелік їх дуже великий, але найголовніших ми все-таки назвемо: відомий письменник-каменяр - Іван Франко, член "Руської Трійці" - М. Шашкевич, відома в усьому світі - співачка
С.Крушельницька, відомий співак та поет - В.Івасюк , а також І.Вільде, І.Крип 'якевич, І.Труш, С.Людкевич, А.Гротгер, С.Банах та інші.
Не
одну цікаву легенду зберігає Личаківське
кладовище: Спляча красуня Марковського,
гробниця Розалії та Ванди Замойських,
пам'ятник з двома собаками Плутона та
Нерона, пам'ятник А.Гротгеру.
Окреме слово потрібно сказати про військові меморіали: «Марсове поле» - де поховані солдати, що загинули в Першу Світову війну, Меморіал Січових Стрільців, польські поховання 1918-20рр, меморіал жертвам НКВС.
17
Личаківському цвинтарю в у 1990 році присвоєно статус історико-культурного заповідника. Тут налічується понад 3000 кам'яних надгробків, більшість з яких є історико-культурними пам'ятками.
