I. Теоретична частина

1.1. Паралогізми та софізми в логіці

Будь-який софізм є помилкою. У логіці виділяють також паралогізми.

Відмінність цих двох видів помилок полягає в тому, що перша (софізм) допущена навмисне, друга ж (паралогізм) - випадково. Паралогізмами рясніє мова багатьох людей. Умовиводи, навіть, здавалося б, правильно побудовані, в кінці спотворюються, утворюючи наслідок, який не відповідає дійсності. Паралогізми, незважаючи на те, що допускаються ненавмисно, все ж часто використовуються в своїх цілях. Можна назвати це підгонкою під результат. Не усвідомлюючи, що робить помилку, людина в такому випадку виводить слідство, яке відповідає його думці, і відкидає всі інші версії, не розглядаючи їх. Прийнятий наслідок вважається істинним і ніяк не перевіряється. Наступні аргументи також спотворюються для того, щоб більше відповідати висунутій тезі. При цьому, як вже було сказано вище, сама людина не усвідомлює, що робить логічну помилку, вважає себе правою (більше того, сильніше підкованим в логіці).

На відміну від логічної помилки, яка виникає мимоволі і є наслідком невисокої логічної культури, софізм є навмисним порушенням логічних правил. Зазвичай він ретельно маскується під істинне судження.

Допущені навмисне, софізми переслідують мету перемогти в суперечці за будь-яку ціну. Софізм покликаний збити опонента з його лінії роздумів, заплутати, втягнути в розбір помилки, які не відносяться до предмету. З цієї точки зору софізм виступає як неетичний спосіб (і при цьому завідомо неправильний) ведення дискусії.

Існує безліч софізмів, створених ще в давнину, які збереглися до сьогоднішнього дня. Висновок більшої частини з них носить курйозний характер. Наприклад, софізм «злодій » виглядає так:

«Злодій не бажає придбати нічого поганого; придбання хорошого є справа хороша; отже, злодій бажає хорошого». Дивно звучить і наступне твердження: «Ліки, що приймаються хворим, є добро; чим більше робити добра, тим краще; значить, ліки потрібно приймати у великих дозах».

Існують і інші відомі софізми, наприклад:

«Сидячий встав; хто встав, той стоїть; отже, сидячий стоїть»,

 «Сократ - людина, людина - не те ж саме, що Сократ; значить, Сократ - це щось інше, ніж Сократ».

Такі софізми нерідко використовувалися для того , щоб ввести опонента в оману. Без такої зброї в руках, як логіка, суперникам софістів в суперечці було нічого протиставити, хоча найчастіше вони і розуміли хибність софістичних умовиводів. Суперечки в Стародавньому світі часто закінчувалися бійками.

При всьому негативному значенні софізмів вони мали зворотну і набагато цікавішу сторону. Так, саме софізми стали причиною виникнення перших зачатків логіки. Дуже часто вони ставлять у неявній формі проблему доказу. Саме з софізмів почалося осмислення і вивчення доказу і спростування. Тому можна говорити про позитивну дію софізмів , тобто про те, що вони безпосередньо сприяли виникненню особливої ​​науки про правильне, доказовому мисленні.

Відомий також цілий ряд математичних софізмів. Для їх отримання числові значення тасуються таким чином, щоб з двох різних чисел отримати одне. Наприклад, твердження, що 2 х 2 = 5, доводиться наступним чином: по черзі 4 ділиться на 4, а 5 на 5. Виходить результат ( 1:1 ) = ( 1:1). Отже, чотири дорівнює п'яти. Таким чином, 2 х 2 = 5. Така помилка вирішується досить легко - потрібно лише зробити вирахування одного з іншого, щоб виявити нерівність двох цих числових значень. Також спростування можливо записом через дріб.

Як раніше, так і тепер софізми використовуються для обману. Наведені вище приклади досить прості, легко помітити їх неправдивість і не володіючи високою логічної культурою. Однак існують софізми завуальовані, замасковані так , що відрізнити їх від справжніх суджень буває дуже проблематично. Це робить їх зручним засобом обману в руках підкованих в логічному плані шахраїв.

Ось ще кілька прикладів софізмів: «Для того, щоб бачити, немає необхідності мати очі, так як без правого ока ми бачимо, без лівого теж бачимо; крім правого і лівого, інших очей у нас немає, тому ясно, що очі не є необхідними для зору » і « Що ти не втрачав, то маєш ; роги ти не втрачав, значить, у тебе роги». Останній софізм є одним з найвідоміших і часто наводиться як приклад.

Можна сказати, що софізми викликаються недостатньою самокритичністю розуму, коли людина хоче зрозуміти поки недоступне, те, що не піддається на даному рівні розвитку знання.

Буває й так, що софізм виникає як захисна реакція при переважаючому супротивнику, в силу необізнаності, невігластва, коли опонент не проявляє завзятість, не бажаючи здавати позицій . Можна говорити про те , що софізм заважає веденню суперечки, однак таку перешкоду не варто відносити до значних. При належному вмінні софізм легко спростовується, хоча при цьому і відбувається відхід від теми міркування: доводиться говорити про правила і принципи логіки.