1.6. Соціально-практичне значення софізмів у сучасному світі

Нещодавно я натрапив на приклад софізму - дискусія між професором і студентом. Причому , якщо " професор " особистість невідома , то студент ... Альберт Ейнштейн.

Зустрічалися й твердження, що студент не міг бути Ейнштейном. Що це зовсім і не бувальщина , а притча . Що навіть Ейнштейн , нібито , кілька разів спростовував те, що описано в цих сюжетах.

Але!

Яка , власне, різниця Ейнштейн це був або хтось інший . Справа то зовсім не в цьому .

Справа в тому , що ж ніхто строго логічно не показав у чому суть представлених софізмів , закладених в міркуваннях "студента" і "професора". Адже абсолютно не важливо, хто прийшов до неправильних висновків, порушуючи закони логіки, " професор " або " студент " . Важливо побачити які логічні помилки в міркуваннях були допущені опонентами , які привели до помилкових умовиводів .

Спробую заповнити вказаний "пробіл" і показати суть омани "опонентів" .

Стверджую, що гра слів студента заснована на софізмах .

Софізм - це умисне порушення законів логіки.

І беруся це довести.

Спочатку діалог студента і професора.

Студент : Професор , холод існує ?

Професор : Що за питання ? Звичайно , існує. Тобі ніколи не було холодно?

( Студенти засміялися над питанням молодої людини )

Студент : Насправді , сер, холоду не існує. Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом насправді є відсутністю тепла. Людина або предмет можна вивчити на предмет того , чи має він або передає енергію. Абсолютний нуль ( -460 градусів за Фаренгейтом ) є повна відсутність тепла. Вся матерія стає інертною і нездатною реагувати при цій температурі. Холоди не існує. Ми створили це слово для опису того , що ми відчуваємо за відсутності тепла.

(В аудиторії повисла тиша )

Тепло - холод - поняття за змістом протилежні , а за походженням антропоцентричність .

Антропоцентричність - це означає вигадані людиною для передачі відчуттів. Відчуття " холодно або тепло " залежить від особистих відчуттів людини.

У той час , як абсолютний нуль - це поняття, що описує явище природи , тобто , існує в природі не залежно від бажання людини. Людина лише зумів зафіксувати цей " абсолютний нуль" і встановив ознака цього явища " вся матерія стає інертною і нездатною реагувати при цій температурі " . Ну ще й дав цьому явищу назву ( номен ) " абсолютний нуль".

Отже, ще раз .

1 . " Холодно - тепло " - це поняття для передачі суб'єктивних відчуттів людини.

2 . " Абсолютний нуль" - це явище природи , яке має свій фізичний прояв .

Як видно , ці поняття різні .

Іншими словами , між поняттями " холодно - тепло" і " абсолютний нуль " стільки ж спільного , скільки спільного між поняттями " в році 365 ( 366 ) днів" і " в добі 24 години".

Перше твердження - формулює закон природи , який не залежить від бажання людини. Людині може дуже не подобається , що в році 365 ( 366) днів , але природі на думку людини наплювати .

Друге твердження " в добі 24 години " - вигадка людини , тому, що можна прийняти , що кількість годин у добі є тільки 12 ( що іноді і користується ) , розділяючи на a.m і p.m.

А можна поділити і на 25. Ніхто не заважає. Правда , це призведе до зміни всіх наявних хронометрів ( годин).

Але це я написав , щоб ви чітко розрізняли в чому різниця між законом природи ( або фізичною величиною ) і антропоцентричною величиною - вигадкою , яку людина встановлює на свій розсуд і може , якщо захоче , поміняти.

У логіці існує закон тотожності , який звучить так: " У даному міркуванні , суперечці , дискусії кожне поняття має вживатися в одному і тому ж сенсі. "

Що робить "студент" ? Він порушує цей закон. У ході міркувань він здійснив підміну понять: поняття " холодно - тепло" (суб'єктивні відчуття людини ) підмінив на поняття, що відображає явище природи - " абсолютний нуль". Це логічна виверт "номер раз " . )

Підкреслю , закон логіки , має таку ж силу , як і фізичний закон природи. З тією лише різницею , що закон логіки можна "обійти" , а закон природи неможна. Логіка, при цьому покарає хибним розумінням дійсності , а природа більш радикальна - може й життя позбавити : не зверніть ви увагу на Закон всесвітнього тяжіння і зробіть крок з 10-го поверху ... Але краще, все ж, цього не робити. )

Те ж можна сказати і про математику .

Якщо математика - це мова науки, то логіка - це інструмент отримання істинних знань .

Але нехтуючи ним або використовуючи неправильно, можна прийти до будь-яких радикально помилкових висновків. Що успішно й продемонстрував "студент" .

Але це не всі "чари студента". Закон тотожності "студент" порушив двічі.

Тобто , зробив тотожними поняття там, де вони не тотожні, і прибрав тотожність там, де вона бути повинна. Першу "оману" я показав . Тепер поясню другий .

Доведеться набратися трішки терпіння , тому, що без пояснень логічної класифікації відносин понять не обійтися.

Отже , всі поняття за ознакою "взаємного відношення" поділяються на порівнянні та непорівнянні. Непорівнянні, наприклад, порівнювати слона і прибій . Що є очевидною дурістю, тому, що вони не мають не тільки ніякого зв'язку або залежності, але і те, що слон - це тварина , а прибій - це явище .

Тому непорівнянні поняття далі не діляться.

А ось порівнянні діляться далі на поняття сумісні і несумісні .

Сумісні поняття поділяються на :

1 . Ставлення тотожності - це такі поняття , обсяг яких збігається повністю . Поясню . Наприклад , візьмемо поняття " Автор вірша" Мцирі "" і М.Ю. Лермонтов. Або "Москва" і "Столиця РФ".

2 . Ставлення підпорядкування - поняття, які відносяться до одного і того ж роду і обсяг видового поняття частково збігається з родовим. Наприклад, всі транспортні засоби поділяються на автотранспорт, повітряний, водний, залізничний. Далі, автотранспорт ділиться на автобуси, вантажні автомобілі, легкові автомобілі, вантажопідйомний транспорт... Одним словом, такі поняття розташовуються в ієрархію і кожне видове поняття включає в себе властивості родового поняття. Утворюється ієрархія.

Але, не плутати з відношенням частини і цілого. Наприклад, в році 12 місяців. Але місяць не є видом року, а є лише його частиною. Або завод, можна поділити на цехи. Але цех - не вид заводу, а лише частину заводу .

3 . Ставлення часткового збігу - це коли обсяги двох або декількох понять збігаються частково. Наприклад, візьмемо два поняття "футбольні вболівальники" і "співробітники Компанії". Дві безлічі якоюсь частиною перетинаються, тобто, одні й ті ж люди є і співробітниками Компанії, і одночасно уболівальниками футболу.

 Несумісні - діляться на :

1. Ставлення підпорядкування - такі поняття, обсяги яких не збігаються, але всі вони відносяться до одного і того ж роду. Приклад: береза, дуб, липа... є частинами поняття "дерева".

2. Ставлення протилежності - наприклад, чорний - білий. Два протилежні поняття, об'єднаних ознакою "колір", між якими є і інші кольори. Одне поняття заперечує інше, але чітко вказує протилежне.

3. Ставлення протиріччя - наприклад, "чорний" і "не чорний". Відмінність відносини протиріччя від протилежного ставлення полягає в тому, що стосовно протиріччя знаходяться такі два поняття, з яких одне повністю заперечує інше, але зміст який заперечує поняття залишається невизначеним. Тобто, колір "не чорний", а який? Будь-який інший, але не чорний.

Тепер від класифікації відносин понять повернемося до нашого "студента".

Справа в тому, що поняття "холод" і "відсутність тепла" є поняття сумісні, що знаходяться у відношенні тотожності. А "студент" їх в ході міркувань відніс до несумісностей, які перебувають у відношенні протилежності.

Це і є друга «омана» . Словом, "студент" говорив про одне й те ж, а в контексті міркувань виглядало, як протилежне. Тобто, протилежність вигадана .

Друге порушення закону тотожності більш витончене, тому що, вимагає знання і розуміння класифікації відносин понять. Цей логічний "трюк" схожий з наступним твердженням: професор, Ви стверджуєте, що Великий театр знаходиться в столиці РФ, а насправді Великий театр знаходиться в Москві! Професор - Ви невіглас . (В аудиторії повисла тиша ) .

Але таке шахрайство занадто очевидне. А ось над "студентським" софізмом довелося голову поламати .

Тепер, для справедливості, про "професора":

Професор: Бог хороший?

Студент: Так.

Професор: А Диявол хороший ?

Студент: Ні.

Професор: Вірно. Скажи мені, синку, чи існує на Землі зло?

Студент: Так.

Професор: Зло всюди, чи не так? І Бог створив все, вірно?

Студент: Так.

Професор: Так хто створив зло?

Студент мовчить.

Розберемо без емоцій, використовуючи все той же силогізм: дві посилки - один висновок і від загального до приватного. Словесну бутафорію викинемо, залишимо тільки твердження.

Все створив Бог . (загальне твердження, тому, поняття «все» включає в себе абсолютно все, що було, є і буде в природі)

Зло - існує ( приватне твердження, яке входить в поняття «все», так як, очевидно, є його частиною )

Отже, зло теж створено богом (від загального "​все створено богом" приходимо до приватного висновку, що "зло теж справа рук бога" )

Тут міркування професора абсолютно укладаються в правильну логічну форму силогізму. Професор показує, насамперед, дурість твердження, що бог - є всемогутня істота, яка створила «все». У цьому випадку, богу треба б відповідати і за зло, яке є на землі . А це не вкладається в концепцію "Бог є любов".

А любов і зло - поняття протилежні .

Інакше кажучи, у твердженнях богословів порушується ще й якість мислення, яке пред'являється до мислення і називається "несуперечливість" і має теж силу логічного закону.

Професор: Наука стверджує, що у людини є 5 чуттів, щоб

досліджувати світ навколо. Скажи мені, синку, ти коли-небудь бачив Бога?

Студент: Ні, сер.

Професор: Скажи нам, ти чув Бога?

Студент: Ні, сер.

Професор: Ти коли-небудь відчував Бога? Пробував його на смак? Нюхав його?

Студент: Боюся, що ні, сер.

Професор: І ти до цих пір в нього віриш?

Студент: Так.

Професор: Виходячи з отриманих висновків, наука може стверджувати, що Бога немає. Ти можеш щось протиставити цьому ?

Студент: Ні, професор. У мене є тільки віра.

Професор: Саме так. Віра - це головна проблема науки.

А ось тут професор "дав маху", тому, що особистий досвід окремої людини не може бути доказом або спростуванням чого-небудь. Оскільки довести можна тільки існування чого-небудь і не можна довести «не існування».

Представлений матеріал явно показує, що не важливо, професор ти чи студент, але якщо ти порушуєш логіку суджень, то виглядаєш дурнем.

І нарешті:

«Студент: А тепер скажіть, є хто-небудь в цьому класі, хто бачив мозок професора? Чув його, нюхав його, доторкався до нього?

( Студенти продовжували сміятися )

Студент: Мабуть, ніхто. Тоді, спираючись на наукові факти, можна зробити висновок, що у професора немає мозку. При всій повазі до вас, професоре, як ми можемо довіряти сказаному вами на лекціях?

(В аудиторії повисла тиша )»

Це шахрайство полягає в тому, що "мозок професора" , тобто, мозок конкретної людини - це поняття одиничне. "Мозок" взагалі - це поняття загальне .

Мозок конкретної людини, професора, ніхто справді не бачив.

Але мозок людський взагалі бачили неодноразово і досить глибоко досліджували.

Використаємо знову силогізм.

Усі люди мають мозок. ( поняття загальне, тому, що поширюється на всіх людей, які коли-небудь існували і існуючих на землі)

Професор є людиною (поняття приватне, тому, що відноситься до конкретної людини - професора )

Отже у професора є мозок. ( у висновку від загального переходимо до приватного умовиводу )

Іншими словами, щоб переконатися, що у професора є мозок, необов'язково для цього розкривати його черепну коробку і нюхати його мозок.

Але одна справа, коли є вельми стійка закономірність - скільки в череп заглядали, там завжди мозок є, і навіть не тільки у людини - і зовсім інша справа, коли хтось заявляє "дещо не помічено, але може існувати - так що повірте, що точно існує!"

Скласти подібний умовивід, заснований на силогізмі щодо бога не можна. Ось і вся різниця.

На жаль, цей "студент", або знає логіку і вдається до софізму спеціально, або не знає і вводить в оману всю не зовсім розумну аудиторію "ненароком".

Твердження "студента" цікаві, з точки зору вивчення логіки, скласти спростування на основі логіки, розкривши шахрайство.

Подібні "правдиві історії" можуть видаватися богословами, які логіку, на відміну від обивателя, в семінаріях, швидше за все, вчать. З цього випливає, що, можливо, софістику знають і успішно використовують.

А може подібні історії придумують викладачі логіки, з освітньою метою ... Хоча ... навіщо приплітати сюди Ейнштейна, в такому випадку.

Слід вчити логіку, інакше так і будуть по вухах їздити "альбертштейнівськими" історіями...

Мета написаного тут, не довести неіснування бога, тому що, довести неіснування неможливо.

Крім того, існує негласне правило: "тягар доказу лягає на плечі того, хто стверджує". У нашому випадку, богословів.

Таким чином, можна показати, що знаючи логіку і вміючи нею правильно користуватися, можна позбавити себе від багатьох проблем, перша в цьому ряду стоїть проблема "обдурювання наївного людини", яка з розвитком інформаційних технологій придбала всеохоплюючий характер.