3.6. Немембраннi органели

Немембраннi органели значно дрiбнiшi за ті, які обмеженi мембранами. Усi вони можуть самозбиратись, iнколи це буває настiльки яскраво виражено, що деякi немембраннi структури, що постiйно розпадаються i наново створюються в протопластi, волiють не вiдносити до органел. Такому підходові суперечить структурно-функцiональна своєрiднiсть i постiйнiсть органiзацiї цих динамiчних утворень.

Рибосоми - це округлi тiльця, що мають 10-25 нм у дiаметрi, асоцiйованi iз зовнiшньою поверхнею мембран ЕПР i ядра або розмiщенi в гiалоплазмi, стромi мiтохондрiй i пластид, поодиноко чи групами. Побудованi рибосоми особливою рибосомальною РНК i зв’язаними з нею бiлками, тобто є нуклеопротеїдним комплексом. Основна функцiя рибосом - синтез бiлкової молекули вiдповiдно до iнформацiї про її первинну структуру, закодованої в послiдовностi нуклеотидiв iнформацiйної РНК. Групи рибосом (полiсоми) в гiалоплазмi утворенi кiлькома рибосомами, якi одночасно "зчитують" iнформацiю з однiєї молекули iнформацiйної РНК. Працююча рибосома складена двома субодиницями: бiльшою дугоподiбно вигнутою, i меншою, гантелеподiбних обрисiв, вкладену в заглибину бiльшої субодиницi. Пiсля завершення синтезу бiлкової молекули рибосоми розпадаються на субодиницi, щоб знову зiбратись для нового робочого циклу.

Рибосоми прокарiотичних i еукарiотичних органiзмiв відрiзняються за швидкiстю осiдання під час центрифугування. Швидкість осідання за однакових умов центрифугування залежить вiд розмiру i щiльностi частки. Вона оцiнюється в одиницях Сведберга (1S = 10^-13 сек). Рибосоми прокарiот (70S) трохи меншi від цитоплазматичних рибосом еукарiот (80S), відрiзняються вони i за деталями молекулярної органiзацiї. Цiкаво, що мiтохондрiальнi i пластиднi рибосоми - прокарiотичного типу.

Мiкротрубочки - це цилiндричнi утворення близько 25 нм у дiаметрi i невизначеної довжини, що може досягати кiлькох мiкрометрiв. Мiкротрубочка має центральну порожнину, а її стiнка складена 13 рядами димерних комплексiв глобулярних бiлкiв-тубулiнiв, що мають розмiр близько 4 нм. Димернi комплекси можуть легко асоцiюватись у мiкротрубочку i розпадатись. Мiкротрубочки концентруються переважно в периферiйних шарах цитоплазми. Вони скорочуються, розщеплюючи АТФ, зумовлюють рух цитоплазми, пiдтримують її структуру i входять до так званого цитоскелета.

Мiкротрубочки є у складі джгутикiв еукарiотичних органiзмiв, органiзацiя яких досить однотипна. В центрi джгутика проходить двi центральнi мiкротрубочки, оточенi дев’ятьма парами асоцiйованих мiкротрубочок. Джгутик вкритий плазмалемою, а при його основi в цитоплазмi утворюється блефаропласт (базальне тiло). У вищих рослин джгутики характернi лише для рухомих чоловiчих гамет спорових рослин i деяких голонасiнних сперматозоїдiв.

Мiкрофiламенти, на вiдмiну вiд мiкротрубочок, є суцiльними нитчастими утвореннями близько 7 нм у дiаметрi i до кiлькох мiкрометрiв завдовшки, складенi бiлком-актином в комплексi з iншими бiлками. Мiкрофiламенти розмiщуються поодиноко, сiтчасто, найчастiше паралельними пучками переважно в периферiйних шарах цитоплазми. Вони нескоротливi, але здатнi до ковзаючих рухiв вiдносно iнших мiкрофiламентiв. Такий ковзаючий рух відбувається iз витратою енергiї АТФ. Як i мiкротрубочки, мiкрофiламенти відповідають за рух компонентiв клiтини i входять до складу її цитоскелету.

Цитоскелет органiзовує просторове розмiщення компонентiв цитоплазми, мабуть визначає напрямок пересування органел i транспортування речовин в оточених мембраною пухирцях. Він визначає орiєнтацiю клiтинних органел, площину подiлу клiтини, впорядкований рiст клiтинної оболонки.

Розділ 4

Клiтинна оболонка