1.Основні якості волі.

2.Безвілля, його заподій і переборення.

Основні якості волі

Однією з найважливіших вольових якостей особистості є цілеспрямованість. Вона визначається принциповістю та переконанням людини й виявляється в глибокому усвідомленні нею своїх завдань і необхідності їх здійснювати. Цілеспрямованість виявляється в умінні людини керуватись у своїх діях не випадковими прагненнями, а стійкими переконаннями, принципами. Цілеспрямованість і принциповість особистості - підґрунтя її сильної волі.

Люди без чіткої цілеспрямованості, твердих переконань, принципів, якими б смороду керувалися у своїй діяльності, часто перебувають під впливом випадкових бажань, підпадають під вплив інших. Поведінка нецілеспрямованих і безпринципних людей характеризується слабкою волею. Без твердого переконання та принципової спрямованості поведінки в людини не може бути й сильної волі.

Важлива вольова якість людини - ініціативність, тобто здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших виконувати їх. Ініціативність людини характеризується дієвою активністю. Мало, виявивши ініціативу, поставити перед собою завдання, треба його здійснити, довести до кінця. Це можливо лише за належної активності в діях.

Істотними якостями волі людини є також рішучість, витриманість і наполегливість. Ці якості виявляються в умінні своєчасно та обдумане приймати рішення, особливо в складних обставинах, у гальмуванні негативних прагнень і дій, у здатності людини долати труднощі, що виникають на шляху до досягнення мети. Ці якості людини допомагають їй доводити до кінця кожну розпочату справу, долаючи всі перешкоди, які зустрічаються на шляху до її виконання. Великі справи, визначні наукові винаходи можливі лише за наявності цих якостей.

Наполегливість людини слід відрізняти від такої її якості, як упертість. Упертість - це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, незважаючи на обставини. Упертість є проявом не сили, а радше слабкості волі. Приймаючи рішення, уперта людина заперечує розумні докази, не зважає на інтереси інших, суспільні інтереси й своїми діями часто завдає їм шкоди. Упертість - негативна якість у людини, тому треба намагатися її позбутися.

Важливою вольовою якістю людини є самостійність. Самостійність волі виявляється в здатності людини критично ставитись як до власних вчинків і дій, так і до вчинків інших людей, не піддаватися негативним впливам інших. Самостійність - це результат високої принциповості людини, її ідейності та моральної витримки.

Протилежною до самостійності якістю людини є навіюваність. Навіюваність виявляється в тому, що людина легко піддається впливу інших. Навіюваність буває в тихнув людей, які не мають стійких переконань, твердих принципів, які некритично наслідують інших, вагаються між протилежними поглядами, не маючи власної думки. Перша-ліпша думка, якові почує така людина, стає її думкою, алі згодом цю саму думку вона замінює на іншу.

Люди, які легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, - це люди з нестійкою волею.

Важливою вольовою якістю людини є самовладання. Воно виявляється в здатності людини володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю. Самовладання - важливий компонент такої якості особистості, як мужність. Володіючи собою, людина сміливо береться за відповідальне завдання, хоча й знає, що його виконання пов'язане з небезпекою для неї, навіть загрожує її життю. Самовладання - одна з розумів дисциплінованої людини.

Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпульсивною. Люди, які не володіють собою, легко піддаються впливу почуттів, часто порушують дисципліну, відступають перед труднощами, впадають у розпач.

Своєрідним проявом безвілля особистості є конформність. Суть її виявляється в тому, що людина, хоча й має свою думку, алі піддається впливу, тиску групи у своїх діях і вчинках, не виявляє незалежності, не обстоює свої позиції. Як показали дослідження, конформним особам властиві негнучкість психічних процесів, бідність ідей, знижена здатність володіти собою, поверхове уявлення про собі, не вистачає віри в собі, смороду виявляють більшу пасивність, навіюваність і залежність від інших.

Сукупність позитивних якостей волі, властивих людині, зумовлює її силу волі. Як позитивні, так і негативні якості волі не є природженими. Смороду розвиваються в процесі життя та діяльності.

Безвілля, його заподій і переборення

Безвілля більшою чи меншою мірою виявляється в різних фізичних і розумових діях. Характерними його особливостями є зниження загальної активності, психічна млявість, вагання там, де необхідність дій очевидна. Безвільні люди не доводять розпочатої справи до кінця, нездатні переборювати навіть незначні труднощі, відкладають справу на потім. Смороду легко відволікаються від важливої діяльності, беруться за маловажливе, дрібне, непотрібне. Їм не властиві стійкі, цілеспрямовані інтереси, самостійність і критичне ставлення до собі та до інших.

Слабохарактерні люди не мають власної думки, легко підпадають під вплив інших, легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, унаслідок чого невпевнені у своїх діях. Смороду малоініціативні, хоча й знають справу, нездатні стримувати свої бажання, долати в собі ті чи інші емоційні стани - гнів, страх, афекти. В екстремальних ситуаціях смороду розгублюються, стають безпорадними. Їм властиве мрійництво, смороду годиною подають цікаві пропозиції, алі не реалізовують їх.

Безвілля властиве конформним особам, які схильні уникати самостійних рішень, пасивно приймають подивися інших, пристосовуються до готових стандартів поведінки. Випадки хворобливого безвілля називаються абулією.

Безвілля зумовлюється багатьма причинами. Іноді його спричинюють органічні або функціональні розлади в діяльності корі великих півкуль головного мозку, особливо чолових його ділянок, дисоціація, роз'єднаність образів дії та рухів, пасивність ідей, уявлень. До цього спричинюють різні хвороби, особливо вживання алкоголю, наркотиків, які викликають пасивність розумової діяльності, розладнують гальмівну функцію кору великих півкуль головного мозку, у результаті чого активізуються підкоркові процеси, зокрема емоції

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Асмолова.М. Психологія особистості.. - М.1990.

2. Бал Г.А. Теорія навчальних завдань:Психолого - педагогічний аспект. - М.1990.

3. Белоус В. В. Темперамент діяльність: Учеб. посібник. - Пятигорск, 1990

4. Бодалев А. А. Психологія про особистості.-М., 1988.

5.Бочарова С.П. Пам'ять у процесах навчання й профессинальной деятеьности. - Тернопіль.1998.

6. Величковский Б. М., Зинченко В. П., Лурия А. Р. Психологія сприйняття. - М.,1973

7. Вилюнас В. К. Психологія змоциональных явищ. - М., 1976.

8. Крыжановский Ф. И., Третьяков В. П. Граматика спілкування. - Л.: Із БРЕШУ, 1990.

9. Леонтьев А. А. Мова, мова, мовна діяльність. - М.: Наука, 1974.

10. Логвинепко А. Д. Психологія сприйняття: Учеб.-метод посібник - М 1987.

11. Лурия А. Р. Увага й пам'ять. - М., 1975..

12. Ляудис В. Я. Пам'ять у процесі розвитку. - М., 1976

13. Лурия А. Р. Еволюційне введення в психологію. - М.: Із МГУ. 1999.

14. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження.-ДО., 1990..

15. Мерлин В. С. Структура особистості: Характер, здатності, самосвідомість: Учеб. посібник до спецкурсу.

Перм, 1990

16. Немов Р. С. Психологія. - М.: Освіта 1995,

17. Норакидзе В. Г. Методи дослідження характеру. - Тбілісі, 1989

18. Загальна психологія / Під ред. А. В. Петровского. - М.: Освіта, 1986

19.Основи психології:Підручник /За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця - К.1995.

20.Петровский А. В. Введення в психологію: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - М. 1995.

21. Психологія: Підручник / За заг. ред. Ю.Л.Трофімова - К. 2000.

22. Психологія 1 За ред. Г. С. Костюка. - К.: Радий. шк 1968

23.Психологія. Підручник / Під. ред. А.А.Крилова - М. 2000.

24.Психологія індивідуальних розходжень. / Під.ред. Ю.Б.Гиппенрейтера. - М.2000

25. Рибалка В.В.Психологія розвитку творчої особистості. - К. 1996.

26. Рубинштейн С. Л. Основи загальної психології. ~ М.: Педагогіка, 1989.

27. Сабурів А.С. Психологія: Курс лекцій. - К. 1996.

28. Тихомиров О. К. Психологія мислення. - М., 1984..

29. Теплов Б. М. Психологія индивидуальньіх розходжень. - М.: Педагогіка, 1985.

30. Хрестоматія по увазі. - М., 1996.

1

2