- •«Психологічний аналіз ділових стосунків в академічних групах»
- •1.1. Проблема становлення ділових стосунків у вітчизняній та зарубіжній психології
- •1.2. Психологічний аналіз динаміки розвитку студентських академічних груп
- •1.3 Соціально-психологічні детермінанти розвитку ділових стосунків у студентських академічних групах
- •Висновки до 1-го розділу
- •Розділ 2. Емпіричне дослідження становлення ділових стосунків у студентських академічних групах
- •Зміст та організація дослідження
- •Методика «вивчення індексу групової згуртованості (Сішор)».
- •2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.
- •Розділ 3. Психологічний супровід розвитку ділових стосунків в студентських академічних групах
- •3.1. Організація і завдання психологічного супроводу.
- •3.2. Програма психологічного супроводу та процедура її проведення
- •3.3. Аналіз результатів формувального експерименту
- •4.1. Основні організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійних захворувань в галузі освіти
- •4.2. Принципи і правила інформування населення про наявність загрози виникнення надзвичайних ситуацій
- •Комунікативні бар’єри як негативний чинник ділових стосунків.
- •2. Запорожець о.І.,Протоєрейський о.С.,Франчук г.М.,Боровик і.М. Основи охорони праці.Підручник.-к.:Центр учбової літератури,2009.-264с
- •3. Кулаков м.А., Ляпун в.О., Цивільна оборона: навч. Посіб. Та ін. - Харків: нту-хпі, 2005 - с.363
- •4. Стеблюк м.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. - к.: Знання-Прес, 2007. - 487 с.
- •Зразок анкети для проведення соціометричного дослідження в академічній групі Шановний студент!
Комунікативні бар’єри як негативний чинник ділових стосунків.
Ефективність діяльності групи чи колективу значною мірою залежить від успішності ділового спілкування. Сприяння досягненню взаєморозуміння між людьми, які працюють чи навчаються пліч-о-пліч, створення особистішого комунікативного комфорту для кожного — невід’ємна частина роботи організаційного психолога.
Серед явищ, що ускладнюють спілкування в колективі, а іноді призводять до повного його блокування, провідну роль відіграють комунікативні бар’єри. У загальному вигляді комунікативні бар’єри можна визначити як перешкоди па шляху передачі інформації від комунікатора (відправник інформації) до реципієнта (одержувача).
Комунікативні бар’єри є однією з причин виникнення і розгортання внутрішньо-особистісних, міжособистіспих, внутрішньогрупових і міжгрупових конфліктів, які виникають в колективах. Вони також можуть призводити до зниження результативності діяльності групи, впливати на їх міжособистісні стосунки, емоційний стан, ступінь задоволення роботою тощо. Тому важливість профілактики та подолання комунікативних бар’єрів в групі очевидна, а робота організаційного психолога в цьому напрямку є нагальною.
За своїм змістом комунікативний бар’єр — це один з різновидів психологічного бар’єру, психологічного стану, який виявляється у неадекватній пасивності суб’єкта, що заважає виконанню тих чи інших дій.
Стосовно основних видів комунікативних бар’єрів в організації слід зазначити, що психологами виділено кілька їх видів.
Так, деякі автори зазначають, що спілкуванню в групах можуть перешкоджати соціальні та суто психологічні бар’єри. В першому випадку комунікація виявляється недостатньо розвиненою через належність партнерів до різних соціальних груп — рівнів управління та сфер діяльності. У другому випадку бар’єри виникають через індивідуально-психологічні особливості особистості — симпатії чи антипатії, відвертість чи її відсутність.
Інші автори виділяють типи бар’єрів, що перешкоджають як відправленню, так і одержанню інформації в групі: а) пов’язані зі сприйняттям інформації; б) організаційні. Причини бар’єрів сприйняття полягають у відмінностях під час спостереження, відбору та організації стимулів, які постійно отримують учасники комунікації, та інтерпретації інформації. Причинами організаційних бар’єрів спілкування виступають: завелика кількість ланок у комунікаційному ланцюжку; монополія на інформацію; стосунки, що базуються на статусі; обхід інформації; «зашореність» куратора чи одногрупника; захисна реакція когось із одногрупників; байдужість та недбалість ; заклопотаність (власна чи когось із колег); неуважність тощо.
Окремо виділено комунікативні бар’єри, що виникають в управлінському спілкуванні:
• фонетичний та стилістичний бар’єри, пов’язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та гучністю мовлення;
• інтелектуальний бар’єр, пов’язаний з логіко-граматичним оформленням мовлення та особливостями мислення;
• семантичний бар’єр, який відображає індивідуальність життєвого досвіду людини й актуалізує завдання «пошуку спільної мови»;
• емоційний бар’єр пов’язаний з різним емоційним станом партнерів;
• мотиваційний бар’єр, пов’язаний з різними цілями, настановами та мотивацією;
• бар’єр, пов’язаний з соціальними ролями «керівник», «підлеглий» та ієрархією їх взаємин;
• бар’єр управлінської поведінки керівника (наприклад, авторитарної). Також психологами виділено комунікативні бар’єри, що виникають у певних комунікативних контекстах у процесі виконання професійних завдань в організаціях — під час переговорів чи наради, спілкування редактора з автором чи директора коледжу з викладачем.
Так, у процесі переговорів можуть виникнути такі комунікативні бар’єри:
1. Партнери вступають в переговори, достатньо не обміркувавши заздалегідь свої цілі та задачі. Це можна назвати бар’єром «холодного запуску» па початку переговорів.
2. Відсутність програми. У партнерів нема чіткого плану дій в рамках максимальних та мінімальних вимог. Переговори вести легше, якщо існують розроблені варіанти і програми дій.
3. «Головне, щоб це мене задовольняло» — партнер дотримується тільки власних інтересів, що може блокувати співрозмовника, позбавити бажання вести переговори.
4. Неправильна комунікативна поведінка одного з партнерів негативно позначається на атмосфері переговорів, їх учасники у відповідь на неадекватну поведінку партнерів поводять себе емоційно та нестримано, не аргументують, а егоїстично відстоюють тільки свою позицію, недооцінюють значення психологічних моментів (наприклад, готовності іншої сторони піти назустріч партнеру). Невміння слухати. Монолог — типовий бар’єр в переговорах.
5. Бар’єр «пустити все на самотік». Партнер не має чіткого уявлення про конкретні пропозиції, потреби та критерії оцінки предмета переговорів, позицій та очікуваної реакції протилежної сторони.
Комунікативні бар’єри, що виникають в освітніх колективах, можуть бути зумовлені об’єктивними (зовнішніми) та суб’єктивними (внутрішніми) чинниками.
До групи об’єктивних (зовнішніх) чинників, що обумовлюють виникнення комунікативних бар’єрів в колективі, автор відносить:
• особливості соціально-політичного розвитку суспільства, які визначають загальний рівень демократичності комунікативних процесів, їхню орієнтацію на міждержавні та міжнаціональні зв’язки;
• рівень матеріально-технічної оснащеності каналів інформації як загалом у суспільстві, так і конкретно в кожному місці, де здійснюється комунікація;
• характеристику мікроситуації, пов’язаної зі спілкуванням, у конкретній освітній організації;
• особливості проблеми, яка становить предмет комунікації.
Негативний вплив об’єктивних чинників призводить до таких видів комунікативних бар’єрів:
соціально-політичних;
технічних;
конкретно-ситуативних;
предметно-проблемних тощо.
До групи суб’єктивних (внутрішніх) чинників, що обумовлюють виникнення комунікативних бар’єрів в організації, відносяться:
• особливості спрямованості учасників комунікації (потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні настанови, життєві плани);
• характеристики пізнавальної сфери суб’єктів та об’єктів комунікації (рівень інтелектуального розвитку, наявність загальних та професійних знань);
• особливості емоційно-динамічної сфери учасників комунікації (рівень емоційної стабільності — нестабільності, емоційно-фізіологічний етап у момент комунікативної взаємодії, тип темпераменту);
• особливості, які визначають стратегію взаємодії учасників спілкування (стиль спілкування учасників комунікації, рівень психологічної готовності до спілкування, соціально-психологічний клімат у колективі).
Суб’єктивні чинники зумовлені, як правило, національно-культурними, соціально-професійними, віковими, статевими, індивідуально-психологічними відмінностями учасників комунікації. Вплив суб’єктивних чинників спричиняє вплив таких комунікативних бар’єрів:
мовно-національних;
професійних;
освітніх;
вікових;
статевих;
особистісних;
власне комунікативних (вербальних чи невербальних) [6].
Література
1. Гайдук Л., Отвага І. Професійні хвороби та шляхи їх профілактики // Охорона праці. - 2004. - № 11. - С. 36 - 38.
