33. Неоімпресіоністський стиль Пруста.

Неоімпресіоністський стиль Пруста виявляється в стилі пуантилізму, тобто крапчастості зображення. Мета цього стилю, не інформувати про навколишню реальність, а прагнути до виявлення істинного життя, досягати духовної сутності людини, її внутрішнього світу. Ще однією характеристикою є невідповідність традиційним часовим параметрам, немає послідовного розвитку подій. Все ґрунтується на інтуїтивістській пам'яті, що дозволяє минулому замінити теперішнє. Інтуїтивістська пам'ять – спосіб зображення, що ґрунтується на відсутності думок про майбутнє, йдеться лише про ретроспекцію в минуле.

36. Принцип інтенційного аналізу та індивідуальна свідомість за Сартром.

Сартр – «атеїстичний екзистенціалізм»

- інтенція, інтенційність – здатність свідомості виражати відношення до речей. Має безпредметний характер, не здатна носити інформацію про предмети в собі, здатна перетворювати предмет на образ. Індивідуальна свідомість здатна продукувати образи предметів, які набувають емоційних ознак.

Свобода – людина проектує власне «я» на майбутнє, люд свідомість залишається позаду, в минулому, подвійне проектування власного «я» знищує саме поняття «свідомості», оскільки вона спроектована і на майбутнє, і на минуле. Індивідуальна свобода виявляється через інтерсуб»єктивізм (погляд іншого), кожний має дзеркало іншого, в якому він бачить себе. Для того, щоб відбулася саморефлексія, потрібен інший, що виконує функцію дзеркала. Межею індивідуальної свободи є свобода іншого. Власний вибір – прояв індивідуальної свободи. В момент, коли людина обирає, вона має відповідати за свій вибір.

37.Принцип відчуження та свобода особистості у Камю

Камю у питанні свободи особистості наслідує погляди Ж.-П. Сартра, який стверджує, що людина проектує власне «я» на майбутнє. Тож у Камю спостерігаємо подвійне проектування на минуле і на майбутнє. Свідомості в теперішньому не існує. Така проекція самопізнання в романі «нудота».

Поняття «інтерсуб’єктивності»- виявлення індивідуальної свободи, погляд іншого. Кожен має за дзеркало іншого за принципом6: «Скажи мені,хто твій друг, і я скажу хто ти».

Межею будь-якої свободи є індивідуальна свобода іншого.

Проявом абсолютної індивідуальної свободи є власний вибір людини, вона несе за це відповідальність.

“Свобода – відчуження індивіда” – тема, що становить теоретичне ядро екзистенціалізму, який посідав і посідає помітне місце у сучасній філософській культурі

38. Проблема відчуження в повісті "Чужий" Камю.

Альбер Камю – один из моралистов в современной французской литературе ХХ столетия. В повести происходит три столкновения со смертью – смерть матери, убийство араба, казнь героя, - каждое из которых неизбежно. Повесть можно условно разделить на две части. Если в первой преобладает настоящее время, то во второй Мерсо вспоминает о случившемся в прошедшем времени и пытается осмыслить свою жизнь. Перед лицом судей и смерти начинается процесс «пробуждения сознания».   В своем творчестве он рассмотрел концепцию отчуждения личности и общества. В своих произведениях он придерживался умозаключений «философии существования», экзистенциализма.. 39.«Я»-свідомість в романі Ж.П.Сартра «Нудота».

Нудота- це сутність буття людей,що застрягли в метушні дня.Людей, кинутих на милість чужої,безжальної,безвідрадної реальності. Нудота-це неможливість любові і довіри. Нудота-це той самий інший бік відчаю,за яким лежить Свобода.Але що робити з цією клятою свободою людині,яка осатаніла від самотності? «я» у Сартра-сутність, з якою відбуваються метаморфози. Хоча Антуан Рокатен, чиє «я» ми досліджуємо, заявляє, що він не священик, щоб гратися в душевні переживання, все ж його душа прагне зупірнути у відчай, упитися нестерпними муками; його минуле глибоке провалля, його не існує, а все, що він знає, за його словами він вичитав з книжок. Ліричний герой усвідомлює, що не має права на існування, зявився на світ божий цілком випадково і існував в ньому як мікроб. Існування, як парадоксально це не звучить, звільнило Антуана від нього самого, і прилинуло до нього, тому він існує. «Я»-це думки, ось чому він не може спинитись. Фраза, що вразила мене: я існую саме тому, що усвідомлюю страх перед існуванням. Ненависть і огида до існування ще більш заглиблюють Антуана в існування. Отже, «Я»-це усвідомлення власного існування, що змушує людину задихатись в ньому, і саме абсурдність є ключем до існування, до нудоти, до власного життя.