6.Людська пам'ять жива

Слово викладача.

При звільненні міста мужність і героїзм проявили представники інших народів та національностей нашої країни:

• уродженець Івановської області Герой Радянського Союзу

• М.Г.Бобров,

• П.І.Мордасов з Воронежа,

• татарин М.Ф.Фасахов,

• киргиз А.Я.Ширков,

Серед тих, хто підняв Червоний прапор над звільненим Кременчуком, були українець Н.С.Бабусенко, росіянин Ф.М.Новиков, уродженець Грузії Ш.Н.Гогоришвілі.

Звільняти Кременчук воїнам активно допомагали підпільники, місцеві жителі.

У центрі відродженого Кременчука, у Жовтневому сквері, стоїть бронзовий солдат. Мужнє лице. Автомат і бойовий прапор в руках. Воїн-визволитель. Важкими фронтовими дорогами, крізь вогонь атак йшов він у місто на Дніпрі і залишився тут навіки.

У братських могилах лежать його товариші. Одна з могил – на вулиці Халаменюка. У ній покояться 39 офіцерів і солдат, які пожертвували своїм життям у боях за звільнення Кременчука. На гранітній плиті надпис: «Вічна слава героям, що загинули в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини».

Робота VI творчої групи.

1 учень. Активним членом підпільної організації Ромашкіна – Лісненка був комсомолець Костя Омельяненко. Як і більшість учасників підпілля, він добровольцем пішов на фронт, коли Червона Армія звільнила місто. Командир кулеметного взводу Омельяненко був серед тих, хто форсував Дніпро. За мужність і героїзм нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня. Неподалік від рідного міста у бою за станцію Павлиш Костянтин Омельяненко повторив подвиг Олександра Матросова – який собою закрив фашистський кулемет. Друзі Кості написали у Кременчук матері героя: «Образ вашого сина живе і буде жити у наших серцях, слава про нього не згасне ніколи…»

На місці загибелі героя встановлено обеліск з надписом: «Обнажите головы, люди! Здесь 25.11.1943 года закрыл амбразуру в бою комсомолець Кременчуга Емельяненко Константин Викторович. Подвигу твоему – благодарные потомки. 9 мая 1968 года». Ім`я К.В.Омельяненка було присвоєно комсомольській організації середньої школи №10 міста Кременчука.

2 учень. У Кременчуці є провулок імені Ткаченка. Він був тяжко поранений у ніч на 26 вересня 1943 року під час переправи через Дніпро у районі Синельникова Дніпропетровської області і, відбивши п`ять контратак, знищивши чотири танка і близько двох батальйонів противника, загинув у бою.

3 учень. Командир кулеметного взводу старший сержант П.С.Приходько свій подвиг здійснив 24 червня 1944 року на білоруській землі. В одному з боїв він був смертельно поранений. Кременчужани свято бережуть пам`ять про Героя. Ім`я П.С.Приходька присвоєне школі №1 міста Кременчука.

4 учень. 12 січня 1945 року героїчно загинув командир танкової роти старший лейтенант А.І.Халаменюк. Поблизу польського міста Ченстохова він знищив вогнем танка батарею і роздавив гусеницями станковий кулемет. Під час атаки машину Халаменюка пілпалили, але, перш ніж залишити танк, він знищив ще одну батарею. Халаменюк застрелив трьох гітлерівців, які намагалися взяти його у полон, коли він вилазив з палаючої машини. Тоді фашисти відкрили по пораненому офіцеру вогонь з автоматів. Пам`ять про мужність Героя увічнена в назві однієї з вулиць міста.

5 учень. Командир танкової бригади гвардії полковник М.С.Новохатько звання Героя Радянського Союзу був удостоєний за успішне виконання завдань радянського командування при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарма на його правому березі. Загинув М.С.Новохатько 31 липня 1944 року у бою під містом Перемишль. Ім`я Героя носить професійно-технічне училище №6 міста Кременчука і середня школа у селі Кам`яні Потоки Кременчуцького району.

Узагальнення викладача.

Пам`ять про воїнів-героїв оборони і звільнення Кременчука, про підпільників партизан жива і сьогодні.

Вірш «Стали поля вічністю вам» - читає 1 учениця

Ми пам’ятаємо і пишаємося героїзмом солдатів, партизанів, підпільників, всіх тих, хто на фронтах і в тилу важкою працею та ціною власного життя наближав Велику Перемогу. Наш обов’язок – зберегти пам'ять про їх подвиг, передати нащадкам пошану до героїзму наших дідів та прадідів.

Вірш «Я вірив» С. Голованівського - читає 2 учениця.

Велика жертовність покоління переможців вимагає від нас бути гідними цього високого подвигу і своїми помислами, прагненнями, справами зміцнювати мир і злагоду на нашій українській землі.

Звучить пісня «Ты же выжил, солдат»