51.Протипожежне водопостачання

Відповідно до протипожежних норм, кожне промислове підприємство обладнують водопроводом. Він може бути об’єднаним з господарсько- питним або водопроводом, який використовують у виробничому процесі .Воду також можна подавати до місця пожежі з водоймищ річок або підвозити в автоцистернах. Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об’єктах є пожежні гідранти, пожежні крани,пожежні рукави, насоси. Пожежні гідранти використовують для відбору води із зовнішнього проводу. Біля місця їх розташування повинні бути встановленні показчики з нанесиними на них : літерним індексом «ПГ» цифровими значеннями відстані в метрах від показчика до гідранта,внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, значенням виду водопровідної мережі(тупикова чи кільцева). Пожежний кран являє собою комплект пристроїв, який складається із клапана (вентиля), встановленого на пожежному трубопроводі і обладнаного пожежною з’єднувальною головкою та пожежного рукава з ручним стволом. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Пожежні рукави необхідно утримувати сухими, складенними в «гармошку» або скатку, приєднаними до кранів та стволів. Не рідше одного разу на 6 місяців їх треба розгортати та згортати заново. На дверцятах \пожежних шафок повинні бути вказані після літерного індексу «ПШ» порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно

охорони. Промислові приміщення

мають зовнішнє і внутрішнє

протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 тп СНиП 2.04.01-85. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними авто насосами і мотопомпами , що забирають воду із гідрантів. Гідранти (зовнішнє протипожежне водопостачання) розташовується на території підприємства на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін. Внутрішнє проти пожне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюють на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава- 10 або 20 м. Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с.Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об’єму , категорії пожежо-вибухо небезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с. В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчанні системи гасіння пожеж.

52.Пожежна сигналізація і зв*язок. Евакуація людей.

Головною умовою для успішної ліквідації пожежі є швидке повідомлення пожежно-рятувальної служби про виникнення загоряння.

Для виклику пожежної команди на кожному об’єкті має бути телефонний або радіозв’язок.

Для швидкого повідомлення про пожежу облаштовують електричну пожежну сигналізацію, яка виявляє займання на початковій стадії, що забезпечує успішну боротьбу з вогнем.

До автоматичних систем пожежної сигналізації належать: теплові, димові, світлові й комбіновані сповіщувачі:

Теплові автоматичні сповіщувачі реагують на підвищення температури навколишнього середовища.Димові сповіщувачі реагують на появу диму.Комбіновані сповіщувачі здатні одночасно реагувати на підвищення температури у навколишньому середовищі і появу диму.

Світлові сповіщувачі мають фотоелемент, що реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектра полум’я.

Ефективність і надійність пожежних сповіщувачів залежить від оптимального добору їх типу, установки та умов експлуатації.

Кожну точку приміщення, яка потребує захисту від пожежі, має контролювати не менш як два автоматичних пожежних сповіщувачів.

Кількість пожежних оповісників у приміщенні визначають, виходячи з необхідності виявлення загорання у початковій стадії по всій площі.

Допустима висота установки пожежних сповіщувачів не повинна перевищувати:

теплових — 9 м;

димових — 12 м;

комбінованих — 20 м;

світлових — 30м.

Періодично сповіщувачі перевіряються на справність:

теплові — один раз на рік;

димові і комбіновані — один раз на місяць.

ЕВАКУАЦІЯ ПРИ ПОЖЕЖІ

Евакуація – це вимушене переіщення людей із зони можливого небезпечного впливу чинників пожежі.

Безпечна евакуація має забезпечуватись комплексом об’ємно-планувальних, конструктивних, інженерно-технічних рішень, які слід приймати з урахуванням призначення категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, ступеня вогнестійкості поверховості будівлі та кількості людей, що підлягають евакуації.

Небезпечними чинниками під час пожежі є:

наявність критичної для людини температури (600С);

критичний вміст кисню в атмосфері (менше 14%);

збільшення концентрації вуглекислого та чадного газу до критичного рівня;

досягнення межі вогнестійкості будівельних конструкцій;

незначна видимість через надмірне задимлення.

Вказані чинники зумовлюють здійснення евакуації людей, що знаходяться в зоні пожежі до моменту досягнення критичних величин.

Найменший час досягнення небезпечними чинниками критичних величин являє собою допустимий час евакуації. Виведення людей з небезпечної зони у таких випадках називається вимушеною евакуацією.

Для забезпечення безпечної евакуації людей повинні передбачатися заходи спрямовані на створення умов для безпечного виходу людей на випадок пожежі.

У будівлях і спорудах на випадок пожежі необхідно передбачити:

відповідну довжину і ширину евакуаційних виходів;

відповідну пропускну здатність дверних отворів, які легко відкриваються;

необхідну кількість сходових кліток і зовнішніх пожежних драбин;

відсутність захаращення у переходах та на шляхах пожежних драбин.

Безпечна евакуація людей забезпечується завдяки функціонуванню щонайменше двох евакуаційних виходів, а потоки людей, що рухаються ними мають бути прямими й не перетинатися.

На процес евакуації значною мірою впливає страх і панічна реакція, що виникають внаслідок усвідомлення реальної загрози життю людини.

Двері евакуаційних виходів і двері на шляхах евакуації повинні відчинятись в напрямку виходу людей з будівлі. Не нормується напрямок відкривання дверей для:

Квартир у житлових будинках;

Приміщень де одночасно перебуває не більше 15 осіб

Нервове збудження мобілізує фізичні ресурси людини, однак звужує її свідомість, унаслідок чого її дії стають неадекватними щодо обставин, що склалися.

Процес вимушеної евакуації людей кваліфікується на :

рух людей поодиноким або масовим;

рух невпорядкований або керований;

рух вільний або ущільнений.

Коли рух вільний, кожна людина може змінити швидкість і напрям руху, не перешкоджаючи іншим людям. У разі ущільненого руху індивідуальна свобода дії обмежується людьми, що рухаються у потоці.

При вимушеній евакуації людина має покинути приміщення з гарантією повної безпеки, протягом короткого терміну, що називається часом евакуації. Залежно від часу евакуації рух буває:

тривалим;

короткочасним;

нормальним (це робочий режим);

вимушений (при пожежі, яка загрожує безпеці)

Евакуація людей з будівель відбувається в три етапи:

Рух людей від найбільш віддаленої точки приміщення до евакуаційного виходу;

Рух людей від евакуаційного виходу з приміщення до виходу назовні;

Рух людей від виходу з будівлі й розсіювання їх на вулиці чи заводській території..

Швидкість руху залежить від характеру евакуаційного шляху (горизонтальний, похилий, проходи, прорізи) і щільності людей у потоці.

Експериментально встановлено, що швидкість руху становить:

по горизонталі – 16м/хв..;

по сходах – 8 м/хв..

Перший принцип стосується переважно громадських споруд місткістю понад 600 осіб, а другий – об’єктів масового будівництва. За першим принципом розміри евакуаційних шляхів визначаються розрахунками, а за другим вони задаються нормами на проектування.

Довжина шляхів евакуації залежить від призначення будівель, які поділяються на

виробничі;

цивільні;

сільськогосподарські.

Евакуаційних виходів має бути не менше двох. Таке положення приймається на випадок, якщо під час пожежі один вихід стане непридатним для евакуації.

Один евакуаційний вихід допускається у житлових будинках і в приміщеннях з одночасним перебуванням до 50 осіб, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

Розрахунковий час евакуації має бути меншим або таким, що дорівнює часу евакуації Тр Тнб, якщо ця умова витримується, то евакуаційні шляхи і виходи запроектовані правильно.

Визначений розрахунковий час евакуації з будівлі порівнюють з необхідним часом евакуації.