4.Форми необхідного і додаткового прибутку

Доходи домогосподарств сім'ї – представляють собою певну суму грошових коштів та матеріальних благ і послуг, отриманих у процесі виконання економічних функцій з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Основними видами доходів домогосподарств є:

Заробітна плата;

Доходи від власності (%, дивіденд, орендна плата, рента)

Державні транспортні платежі (пенсії, стипендії, допомога безробітним, багатодітним сім'ям, послуги у сфері освіти, охорони здоров'я, покращення економічного становища)

Підприємницький дохід.

Доходи інших джерел.

Основними формами необхідного продукту є:

І. Заробітна плата - це вартість товару робочої сили, виражена в грошах. Структура:

1.1. Основну зарплату – оплата по тарифним ставкам і посадовим окладам.

1.2. Додаткову зарплату – а) доплати за кількість відпрацьованого часу;

б) надбавки – за якість відпрацьованого часу.

Види:

1.3. Номінальна зарплата – сума грошей, одержаних за певний період робочого часу.

1.4. Реальна зарплата – кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату, «купівельна спроможність номінальної зарплати».

Форми заробітної плати:

Погодинна з/плата – в основі лежить норма відпрацьованого часу.

Відрядна з/плата – в основі лежить норма виробітку.

Вартість товару робоча сила не співпадає з заробітною платою, вона завжди більша і включає усі засоби існування для життя людини, а на зарплату впливає конкуренція на ринку праці і зменшує її.

ІІ. Суспільні фонди споживання.

Економічне призначення СОС полягає у забезпеченні безплатної освіти і професійно – технічної підготовки, утримання дітей у дошкільних установах; школах – інтернатах, класах подовженого дня; Безплатної медичної допомоги; фізичного виховання; організації відпочинку і соціального забезпечення (пенсії, доплати); виплати стипендії тим, хто навчається у вищих закладах освіти. Вони поділяються:

Фонди спільного задоволення потреб;

Фонди для непрацюючих.

Форми додаткового продукту

І. Прибуток від основного виробництва.

(P_в = TR - TC)

ІІ. Торгівельний прибуток.

(P_т = РЦ - ОЦ).

Торгівельний капітал – це капітал, який обслуговує процес перетворення товарної вартості в грошову в сфері обігу. Інакше кажучи, торгівельний капітал виконує функцію промислового капіталу у сфері обігу. Торгівельний капітал складається з двох частин:

1. Капітал обігу – який авансований на купівлю товару.

2. Витрати обігу – який авансований на обслуговування процесу продажу товару.

основну й визначальну масу торгівельного капіталу складає капітал обігу. Тому розглянемо спочатку механізм його заміщення й джерело прибутку. Так, як капітал обігу повинен не тільки повернутися, а й само зрости, тобто принести прибуток. В сфері обігу відбувається лише реалізація створеної додаткової вартості в промисловості. Як же вона потрапляє до рук торгівельного підприємця? Іншими словами, промисловці виділяють частину додаткової вартості торгівцям за те, що вони реалізують їхні товари. Якщо промисловець не поділиться з продавцем, то не буде реалізований товар і не отримають прибуток ні продавець, ні виробник. яку частину додаткової вартості отримує промисловець і продавець – середню норму прибутку. (розберемось на розв’язанні задач).

Витрати обігу поділяються на:

1) Додаткові – ці витрати включаються у витрати обігу, вартість товару й покриваються в процесі його реалізації як витрати виробництва. (це транспортування, сортування, фасування, упакування й зберігання товару).

2) Чисті витрати: ці витрати не входять у вартість товару й повинні покриватися за рахунок прибутку торговельного підприємця. (оплата праці, утримання приміщень, реклама, адміністративно - управлінська. діяльність, бухгалтерія).