19.Теорія полюсів росту

В основі теорії «полюсів зростання» лежить положення про те, що великі підприєжмства відіграють фундаментальну роль у розвитк господарства міст і довколишніх територій. Будучи пунктом прискореного розвитку. такі підприємства разом із поселеннями їх локалізації називають полюсами зростання. У працях Перро зазаначається що таке підприємство повинно обов'язково бути промилосвим. Пізніше розглядали можливу роль підприємства-урухомлювача у сфері послуг, рекреації, транспорту тощо. Підприємство, що створеює полюс зростання повинно відповідати таким вимогам:

- мати великі розміри, щоб моти безпосередньо чи опосередковано впливати на госпоарство території;

- належати до галузі, яка розвивається динамічно;

- мати багатосторонній та інтенсивний зв'язок з іншими галузями для того, щоб велика кількість урухомлюючих ефектів могла бути переданою до них.

За допомогою цих зв'язків підприємство-урухомлювач впливає на інвестиції (капіталовкладення) в інших підприємствах (закладах), інспірує нововведення, перетворює галузеву і територіальну структуру свого регіону чи сусідніх територій. (рис. 5).Велике підприємство-урухомлювач може бути пов'язаним з іншими підприємствами (закладами) технологічним збутом готової продукції, кадрами. Галузі і підприємства, діяльність яких пожвавлюється, можуть належати до банківської сфери, підготовки кадрів, проектування, охорони здоров'я

21.Суть методології р.Е

Аналітичний інструментарій регіональної економіки умовно поділяється на два головних класи, що доповнюють один одного:

-методи регіонального економічного аналізу;

-математичні моделі регіональної економіки.

Головним методологічним напрямком удосконалення регіональної статистики є створення системи регіональних рахунків (СРР), сумісної із системою національних рахунків (СНР). Ведуться розрахунки ряду основних показників цих систем по суб'єктах регіональної економіки. Серед цих показників – випуск товарів і послуг, проміжне споживання, валова додана вартість (по великих галузях і в цілому), валовий регіональний продукт (ВРП), основні види доходів, витрати на кінцеве споживання, інвестиції в основний капітал. Особливу цінність являють собою розрахунки валового регіонального продукту (ВРП), який розраховують на основі так званого виробничого методу як різниці між сумою випуску і сумою проміжного споживання. На методологічній та інформаційній базі СНР будуються зведені баланси, що характеризують взаємозв'язки між елементами економіки регіону: матеріальні баланси, баланси основного капіталу, трудових і природних ресурсів, фінансовий баланс і найбільш загальні баланси – міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції, міжгалузевий матеріально-фінансовий баланс.

22.Суть методів дослідження р.Е

Багатовимірність економічних явищ і процесів вимагає адекватних методів їх пізнання. Поняття "метод" походить від грец. -- шлях дослідження. В сучасній загальній економічній теорії визначились два основні напрями: вивчення вартості та додаткової вартості, а також ефективності виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих "русел" єдиної економічної науки особливо актуальним є сьогодні, коли потрібно, по-перше, встановити основні джерела кризового стану української економіки і, по-друге, виробити та практично реалізувати стратегію трансформації виробничих відносин.

Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.

У наукових дослідженях т/о і розміщення ПС ви­користовується наступні методи:

1) Системний аналіз. Можна порівнювати різні ва­ріанти розв’яз проблем удосконал розміщ вир-ва і вибирати для практичн викор кращі. Дає змогу розг­ляд кожну велику екон проблему як особливу сис-му взаємодії з іншими.

2) Економічні методи використов у проектних роз­робках, при обгрунтуванні розміщ ПС. Нескладні ба­лансові розрахунки вир-ва і споживання продукції в районах належать до наближених методів, які нази­вають традиційними. Складні балансові розрахунки на ЕОМ належ до точних або нових методів.

3) Балансовий метод. У предпланових досліджен­нях викор сис-ма матер, фінанс ат інших балансів. Розробл баланси труд. ресурсів, грошових доходів і видатків насел, територ баланси потужностей буд оргнізацій, баланси місцевих буд. матеріалів, виро­бів металообробної пром-ті та ін. Баланси є звітні та планові.

4) Техніко-еономічні розрахунки застосов на прое­ктній стадії обгрунтув розміщ під-в і територ розви­тку вир-ва. Порівняльну ефективність різних варіан­тів районного розміщення під-в і комплексів визна­чають на основі розрахунку поточних (собівартості) і порівняння одноразових (капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховуються показнки ма­теріало-, енерго-, фондо- та трудомісткості продук­ції. Особливу роль відіграють показники водомістко­сті й транспортабельності продукції.

5) При визначенні ефективності функціонування гос-ва під-ва використовують систму вартісних показ­ників: валову та товарну продукцію, чисельність працівників, продуктивність праці, вартість онсовних виробничих фондів, матеріальні витрати та капітльні вкладення.

6) Аналіз теритріальної організації вир-ва передба­чає використання економіко-статистичних мето­дів. З-поміж них найпоширенішими є обчислення ін­дексів і середніх величин, кореляційний аналіз, гру­пування та графоаналітичний метод.

7) Порівняльний спосіб вивчення економічних і економіко-географічних явищ, їх конкретизція та ге­нералізація.

8) Картографічний метод. Економічне картування є наочним і конкретним інструментом при дослідженні території, аналізі особливостей розміщення і взає­мозв’язку предметів та явищ. Особливе значення має вимірювання економічних відстаней ( за ізоліні­ями тарифів на первезення пасажирів і вантажів), густоти населення.

9) Економіко-математичних методів. формалізо­ваний опис екон явищ і процесів у вигляді відповід­них моделей – ситем математичних рівнянь. Найча­стіше використовують 2 види економ.- математ. мо­делей: балансові та оптимізаційні. Балансові моделі будуються у вигляді систем шахових таблиць, до них належать баланси витрат і випуску продукції, капітальних вкладень, трудових витрат і природних ресурсів. Дуже широко використовуються на прак­тиці міжгалузеві і міжрайонні баланси вир-ва й роз­поділу прод-їю Оптимізаційні моделі є вищою фор­мою техніко- економ. розрахунків. Їх основне при­значення- вибір оптимального варінту розміщення не тфльки під-в та галузей, а й ТВК. В оптимізацій­них моделях умови задач і розв’зок їх можутть бути подані в табличній( матричній) або графічній (мере­жній) формі.