5. Документ складається із розділів, кожний з яких поділено на абзаци.

Кожний розділ має свої значення параметрів сторінки (поля, розташування та вигляд колонтитулів, кількість колонок).

Кожний абзац характеризується своїм розміщенням (інтервали зверху та знизу, міжрядковий інтервал, шрифт, вигляд першого рядка, тип списку тощо).

До кожного абзацу застосовано стиль, значення параметрів якого можна змінювати.

Кожний стиль може базуватися на іншому стилі. Більшість стилів базується, як правило, на стилі Звичайний, зміна якого призведе до зміни зовнішнього вигляду всього документа.

Параметри абзацу асоціюються з маркером його кінця, видалення якого призведе до видалення стильового оформлення абзацу.

Параметри розділу асоціюються з маркером його кінця, видалення якого призведе до видалення стильового оформлення розділу.

6. ДОРУЧЕННЯ

Я, Король Петро Пилипович, доручаю Слободянюк Оксані Володимирівні отримати належну студентам 12-ї групи музично-педагогічного факультету стипендію за вересень 1999 р.

Доручення дійсне до 12 жовтня 1999 р.

20 вересня 1999 р. (п і д п и с) Я. Я. Король

Підпис студента Короля П. П. Засвідчую:

Декан

музично-педагогічного факультету (п і д п и с) С. І. Бондаренко

20 вересня 1999 р.

7. Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. Вони ніби деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають виразного наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це зазвичай абстрактні поняття, то професіоналізми — конкретні, тому, що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідного фаху, для прикладу:

слова та словосполуки, притаманні мові моряків: кок (кухар), камбуз (кухня), кубрик (кімната відпочинку екіпажу), бак (носова частина корабля), чалитися (приставати до берега), ходити в море (плавати), компа́с, Мурма́нськ, рапо́рт тощо;

професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних галузей: зняти касу, підбити, прикинути баланс, тверда валюта (стабільний курс), відмивання грошей (легалізація протизаконних коштів), брудні гроші (протизаконно отримані кошти);

назви фігур вищого пілотажу: штопор, бочка, петля, піке й інше;

професіоналізми користувачів ПК: мама (материнська плата), клава (клавіатура), скинути інформацію (переписати), глюк (збій програми), вінт — вінчестер (твердий диск накопичування інформації);

професіоналізми музикантів, наприклад: фанера (фонограма), ремікс (нова версія відомої мелодії), розкрутити (розрекламувати пісню, ім'я).

8. Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо).

3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

9. ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ № 10

засідання кафедри юридичного документознавства

(повна назва закладу)

15.10.2006 м.Київ

ПРИСУТНІ: начальник кафедри доцент ТарасенкоТ.Т., професор Чиж О.О., старші викладачі: Коломієць Т.К., Савчук М.Т., Вітренко Н.Л., Сокіл Т.М., Рожнова К.М., Шевчук М.М.

СЛУХАЛИ: Коломієць Т.К. про рекомендацію навчального посібника «Риторика» до друку.

ВИСТУПИЛИ: КириченкоО.О., Шевчук М.М., Вітренко Н.Л., які зазначили, що за браком підручників «Риторика» в роботі правоохоронних органів такий посібник є оригінальним за своєю структурою щодо кожного розділу, де розкривається проблематика курсу і значний інтерес представляє блок методичних матеріалів, необхідних для опрацювання як курсантами, так і слухачами.

УХВАЛИЛИ: рекомендувати підручник «Риторика» до друку і видати тиражем, необхідним у навчальному процесі.

Начальник кафедри (підпис) Т.Т.Тарасенко

Секретар (підпис) М.М.Шевчу

Реквізити:

– назва виду документа (ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ),

– дата (переноситься з оригіналу протоколу),

– місце складання чи видання ( з оригіналу),

– заголовок до тексту ( з оригіналу),

– текст (із вступної частини беруть пункти «Голова», «Секретар», «Присутні, » потрібний номер питання порядку денного, з основної – цитують пункти, що стосуються потрібного питання порядку денного,

– підпис (переноситься реквізит з оригіналу, але голова і секретар не підписуються),

• позначка про завірення копії (оформляється без слова «копія» у правому верхньому кутку аркуша).