1. Експертиза як засіб доказування.(знаю)

2. Експертиза становить дослідження наданих судом об'єктів, яке проводиться експертами на основі спеціальних знань та на науковому підґрунті з метою вивчення відомостей про факти, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, яке відбувається у процесуальному порядку з дотриманням встановлених чинним законодавством правил. Судовим доказом є не сама по собі експертиза як засіб дослідження, з'ясування та пізнання фактичних обставин, а висновки експертів, що сформульовані на основі експертизи. Експертиза — це науково-дослідницький шлях до висновків про фактичні обставини у справі, що формулюється у висновках експертів. Тобто експертиза є засобом дослідження фактичної інформації з метою отримання доказів — висновків експертів.

3. Експертиза (франц. expertise, лат. expertus — досвідчений, випробуваний) — вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які потребують спеціальних знань у відповідній сфері.

4. На відміну від інших видів доказів, у процесі доказування знання, що викладені у висновку експерта, характеризуються більшою гарантією достовірності. Це обумовлено низкою об'єктивних чинників, зокрема: незаінтересованістю та об'єктивністю експерта, науковим характером відомостей, що містяться у висновку, відображенням у висновку всього шляху формування знання, можливістю за допомогою іншого експерта повторно перевірити результати первинної експертизи. Тобто відомості, що містяться у висновку експерта, є фактичними даними про певні обставини об'єктивної дійсності, а сам висновок експерта є доказом.

5. Отже, висновок експерта — це наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час судової експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджень об'єктів, явиш і процесів та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом, що дають інформацію про обставини справи.

2. Поновлення та продовження процесуальних строків.

Відповідно до ст. 71 ЦПК зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження, тобто про зупинення та поновлення провадження у справі суд постановляє ухвали. Таким чином, час, на який було зупинено провадження в цивільній справі, не зараховується до процесуального строку.Закінчення процесуального строку тягне втрату права на вчинення процесуальної дії.Наслідки пропущення процесуальних строків:1) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом;2) документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Суд поновлює (надає втрачене право, після чого строк знову починає спливати спочатку) або продовжує (збільшує строк до певної нової дати або події) строк у разі, якщо особа доведе поважність причин, що спонукали її до пропущення строку.Суд, в якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ, вирішує питання про поновлення чи продовження пропущеного строку в судовому засіданні. Присутність осіб, які беруть участь у справі, не є обов'язковою, тобто їх нез'явлення не перешкоджає розгляду питання про поновлення чи продовження процесуального строку.Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, щодо якого заявлено клопотання.За результатами розгляду заяви про поновлення чи продовження процесуального строку судом постановляється мотивована ухвала. На ухвалу суду про відмову у поновленні чи продовженні процесуального строку заінтересованою особою може бути подана апеляційна скарга.Ухвала суду про поновлення чи продовження процесуального строку оскарженню не підлягає.Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, цивільна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому ЦПК, тобто припис щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме винесення судом постанови за результатами розгляду справи, відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту пропущення права, суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, винесеній за результатами розгляду справи.

Варіант 8