17 Моделі соціальної політики в Європі

1. Перша модель, часто звана "бісмаркової" (при імені її родоначальника, канцлера Отто Бісмарка), встановлює жорсткий зв'язок між рівнем соціальної захист і успішністю (тривалістю) професійної діяльності

2. Друга модель, яку комісія ЄС називає "беверіджской" (Beveridge), виходить з того, що будь-яка людина, незалежно від його належності до активного населення, має право на мінімальну захищеність по відношенню до захворювань, старості чи іншої причини скорочення своїх матеріальних ресурсів.

Кожна країна з урахуванням своєї специфіки формує власну модель соціальної політики. У той же час Комісія Європейського Співтовариства, чиїм завданням є розробка уніфікованої модифікації соціальної політики для "Загальноєвропейського дому", виділяє дві основні моделі: 1. Перша модель, часто звана "бісмаркової" (при імені її родоначальника, канцлера Отто Бісмарка), встановлює жорсткий зв'язок між рівнем соціальної захист і успішністю (тривалістю) професійної діяльності. Соціальні права обумовлюються тими відрахування ми, які виплачуються протягом всього активного життя, тобто соціальні виплати приймають форму відкладених доходів (страхових внесків). Страхові каси, керовані на паритетних або розділених засадах роботодавцями та работополучателей (підприємцями та найманими працівниками), збирають у встановленому, як правило, через колективні договори, розмірі відрахування, заробітної плати, з яких формуються різні професійні страхові фонди і здійснюються соціальні виплати. Відповідальність за фінансову рівновагу і збереження коштів несуть правління кас (фондів) Їм не повинні надаватися субсидії з бюджету будь-якого рівня, так як податковий перерозподіл, що реалізовується через універсальний бюджетний підхід, суперечить логіці трудової (страхової участі. Тут соціальний захист має бути принципово незалежна від "фінансових ін'єкцій" з боку держбюджету. Звичайно, для сімей зі слабкими можливостями активної трудової участі існує національна солідарність, реалізована через муніципальні служби для малозабезпеченого населення, чи благодійність. Але це допоміжні механізми, а не основоположні принципи. 2. Друга модель, яку комісія ЄС називає "беверіджской" (Beveridge), виходить з того, що будь-яка людина, незалежно від його належності до активного населення, має право на мінімальну захищеність по відношенню до захворювань, старості чи іншої причини скорочення своїх матеріальних ресурсів. У тих країнах, які вибрали цю модель, діють системи страхування на випадок хвороби, прикріплення до яких є автоматичним, а пенсійні системи забезпечують мінімальні доходи всім старим незалежно від їх минулих зусиль з відрахувань від заробітної плати (так звані "соціальні" пенсії на відміну від " професійних "). Такі системи соціального захисту фінансуються через податки з державного бюджету. У даному випадку переважає принцип національної солідарності, що будується на концепції розподільної справедливості. Прихильниками цієї системи є Англія й країни скандинавського соціалізму, в першу чергу Швеція, досягли дуже різних результатів у вирішенні, наприклад, проблем бідності.