9.Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави. Стратегія і тактика фінансової політики.

Фінансова політика — комплекс дїй та заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів подарювання та фінансових інституцій, громадян і держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

Фінансова політика - система заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної сис­теми та національної економіки загалом.

Значення фінансової політики:

1. Складова економічної політики держави.

2. Визначає спрямованість функціонування фінансової системи.

3. Відображає економічні інтереси держави.

4. Визначає умови забезпечення виконання поставлених завдань.

5. Визначає сукупність заходів щодо управління фінансами та досягнення поставлених завдань.

6. Сприяє забезпеченню фінансовими ресурсами цільових програм розвит­ку економіки.

7. Забезпечує зростання обсягів та ефективності використання фінансових ресурсів.

8. Створює умови для виконання державою її функцій.

Мета фінансової політики - сприяти найбільш повній мобілізації фінансових ресурсів та оптимальному їх перерозподілу між галузями на­родного господарства, територіями та соціальними верствами населення для задоволення потреб розвитку суспільства.

Фінансова політика може бути безперспективною і нереалістичною.

Безперспективна фінансова політика не містить в собі основних концепцій розвитку фінансів, тобто орієнтована на задоволення поточних потреб.

Нереалістична фінансова політика обмежена тільки виробленням напрямів, концепцій без підкріплення їх фінансами і конкретними практичними діями.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, які виконує політика, вона ділиться на:

• фінансову стратегію; • фінансову тактику.

Фінансова стратегія — довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, і передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією держави.

розрізняють три ти­пи фінансової політики:

— жорстка регламентація;

— помірна регламентація;

— політика мінімальних обмежень.

10.Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації фінансових відносин

Розподільна і контрольна функції фінансів реалізуються через фінансовий механізм, що є особливою складовою частиною господарського механізму.

Фінансовий механізм - сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Складовими частинами фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів та ін.

Основними складовими фінансового механізму є фінансові методи, фінансові важелі та фінансові інструменти.

Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин на господарський процес. У господарській практиці широко застосовують такі фінансові мето­ди: фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фі­нансове забезпечення і фінансове регулювання.

Основні елементи фінансового регулювання: оподаткування та бюджетні трансферти.

Фінансові важелі та інструменти — прийоми дії фінансових методів, кон­кретні форми розподілу і перерозподілу ВВП. До фінансових важелів нале­жать: доходи, нагромадження, податки та обов'язкові платежі, неподаткові надходження, міжбюджетні трасферти, витрати, видатки, фінансові резерви, фінансові стимули, фінансові санкцй. Фінансовими інструментами є: ставки податків і обов'язкових платежів, податкові пільги, норми амортизації, норми видатків у бюджетних установах, фінансові нормативи, відсотки за користу­вання кредитом, ставки орендної плати, штрафи, пеня, ліміти, ставки заробіт­ної плати, пенсій, стипендій тощо.