Питання для самоконтролю

1. Еволюція сучасної цивілізації та її вплив на стан системи освіти в світі.

2. Особливості системи освіти доіндустріальної цивілізації.

3. Характерні риси і досягнення системи освіти в умовах індустріального суспільства.

4. Взаємодія і взаємозв'язок цивілізаційних процесів і освіти.

5. Глобальні проблеми освіти в XXI столітті.

6. Ментальна сумісність як глобальна проблема сучасної цивілізації.

7. Інтернаціоналізація і глобалізація як головні тенденції розвитку освітніх систем в постіндустріальну епоху.

8. Економічні, політичні, соціокультурні і технологічні аспекти глобалізації.

9. Криза освіти як глобальна проблема сучасності.

10. Сутнісні ознаки глобальної кризи освіти.

11. Критерії соціальної ефективності освіти у сучасному світі.

12. Основні тенденції розвитку національної системи освіти в Україні.

Теми реферативних повідомлень

1. Освіта в контексті глобалізації.

2. Причини зміни освітньої парадигми в умовах переходу суспільства до постіндустріальної цивілізації.

3. Гуманізація освіти як відповідь на виклики глобалізації.

Тема XV. Особливості соціологічних досліджень проблем освіти

План лекції

1. Методологічні особливості соціологічних досліджень освіти.

2. Макро- і мікросоціологічний підходи до дослідження проблем освіти.

3. Методичні особливості соціологічних досліджень освіти.

М

Методологічні особливості соціологічних досліджень освіти

етодологічні особливості соціологічних досліджень освіти обумовлюються рядом чинників, що беруть активну участь у трансформації освіти як системи та її окремих елементів, а також визначають особливості соціології як науки на сучасному етапі. Це цілком зрозуміло, адже розвиток соціологічної науки багато в чому відображає стан суспільства і безпосередньо визначає методологію досліджень, у тому числі – і сфери освіти.

Відзначимо, що сам термін «методологія» походить від грецького methodos – спосіб пізнання і logos – учення, слово і має три основні трактування:

▪ наука про методи;

▪ система найбільш загальних принципів, положень і методів, що складають основу даної науки;

▪ сукупність основних наукових парадигм, прийомів, принципів організації і проведення дослідження, вживаних у даній науці.

Кажучи про методологічні особливості соціологічних досліджень, слід використовувати третє з вказаних значень.

Методологія соціологічного дослідження сфери освіти виступає способом реалізації загальних теоретичних і методологічних принципів соціологічного дослідження на емпіричному рівні в умовах конкретних дослідницьких ситуацій, кожна з яких характеризується як типовими, так і унікальними особливостями. Відповідно, вивчення сфери освіти об'єднує в собі традиційні і інноваційні зони пізнання.

Змістовне розуміння методології соціологічних досліджень проблем освіти виходить з того, що в ній (методології) реалізується теоретико-пошукова функція даної предметної області вивчення. Будь-яка теоретична система знання має сенс тому, що вона не тільки описує і пояснює деяку предметну область, але одночасно є інструментом пошуку нового знання.

Як і будь-яка галузь соціологічного знання, соціологія освіти має свій предмет дослідження. На сучасному етапі вчені говорять про те, що центр досліджень в рамках освіти зміщується від її структурних особливостей до діяльнісної сторони її функціонування; від предметних особливостей – до аналізу системи освіти як цілісного об'єкта.

Актуальним стає погляд на освіту як на систему: вона сприймається як сукупність взаємозв'язаних елементів, певним чином впорядкованих між собою, об'єднаних певною метою. Всі елементи освіти передбачають плюралізм підходів до їх вивчення і вступають у взаємини із зовнішнім середовищем. В результаті освіта стає соціальним елементом, якому притаманні системні якості, прояви яких є соціально значущими для всього суспільства. Саме тому сучасні конкретно-соціологічні дослідження охоплюють весь спектр освітніх процесів, дозволяють зосередити увагу на загальних системних властивостях освіти, а також на її окремих структурно-діяльнісних особливостях, заміряючи як сучасний стан, так і тенденції, динаміку змін у  глобальному масштабі. Такий принцип соціологічного аналізу, як комплексність, найяскравіше виявляється в  дослідженнях даних проблем на  сучасному етапі.

Разом з цим однією з сучасних тенденцій, що визначають специфіку методології соціологічних досліджень в освіті, є увага до суб'єкта – особистості, поміщеної в простір освіти. У контексті ренесансу якісних стратегій в дослідницьких практиках учені все більше уваги приділяють питанням «поєднання форматів» особистості і системи освіти, в рамках якої здійснюється їх взаємна адаптація.

Не можна не відзначити вплив на методологію організації досліджень у сфері освіти активного розвитку постмодерністської соціології. В її ракурсі передбачаються нові акценти в рамках дослідницьких стратегій, що підкреслюють як інший стан соціальних суб'єктів в системі освіти, так і інноваційність самої методології соціологічного аналізу.

Враховуючи різноманітність комбінацій дослідницьких парадигм, прийомів і принципів досліджень, можна говорити про такі методологічні види соціологічних досліджень⁴: пояснювальне (направлено на пошук причинно-наслідкових зв'язків); описове (вивчає стан соціального об'єкта); інформаційно-орієнтуюче (вивчає стан об'єкта в соціальному середовищі, просторі і часі); класифікаційне (розподіляє об'єкт по класах і групах); прогностичне (направлено на передбачення процесів розвитку соціального об'єкта в майбутньому). Дані види досліджень широко застосовуються сьогодні при вивченні проблем освіти. При цьому їх тип визначається тією предметною зоною, яка представляє інтерес для дослідника.

Розробка методології соціологічного дослідження проблем освіти передбачає формування чітких уявлень про суперечність, яка лягла в основу дослідження, її носія та ін. Саме конкретизація цих та інших питань на методологічному рівні дозволяє ефективно організувати і реалізувати дослідницькі стратегії.

Таким чином, характер розвитку соціології на сучасному етапі є однією з детерминант, що визначають методологічні основи соціологічних досліджень сфери освіти. Проте разом з цим такою детермінантою є соціальні процеси, що протікають у сфері освіти. З погляду їх впливу на методологічні особливості соціологічних досліджень їх можна умовно розділити на макро-, мезо- і мікро-.

Перш за все, можна говорити про макрочинники, активно представлені в тенденціях, що визначаються глобалізацією. В їх рамках у методологію соціологічних досліджень проблем освіти активно включається методологія глобального суспільства, методологія ризиківк та ін. У таких умовах дослідник при вивченні проблем освіти повинен враховувати тенденції, що є зовнішніми по відношенню до освітньої системи, проте чинять сильний вплив на її функціонування і якісний стан. Ці та інші макрочинники визначають динамічний характер системи освіти, що вимагає особливих, інтеграційних підходів до дослідження.

Разом з цим, можна говорити про мезофактори, що накладають відбиток на методологічні позиції соціолога при вивченні проблем освіти. Ці чинники визначаються трансформаціями освіти як соціального інституту. Так, очевидно, що сучасні тенденції розвитку системи освіти в Україні повною мірою несуть на собі відбиток кризового стану всієї соціальної системи. Через це сьогодні можна говорити і про кризовий стан системи освіти, що визначає специфіку соціологічних досліджень в даній сфері. На сьогоднішній день звернення до питань функціонування освіти в рамках соціологічних досліджень повинно поєднуватися з трендами в зміні нормативно-законодавчої бази даного соціального інституту і свідомості соціальних суб'єктів.

Тут виникає зв'язок з наступною групою чинників, що визначають методологічні особливості соціологічних досліджень сфери освіти, – мікрочинниками. Ці чинники є «похідними» від середовища і характеру його впливу на соціальних суб'єктів. Вони є сукупністю особистісних, індивідуальних особливостей соціальних суб'єктів, що по-різному впливають на систему освіти в цілому або її окремі елементи.

В цілому, в методологічному відношенні принципово важливою бачиться практична орієнтація соціології освіти, яка приводить до зміцнення міждисциплінарних зв'язків, підвищує значущість загальнонаукових концепцій і методів у процесі соціологічного дослідження. Відповідно, відбуваються важливі зміни в структурі соціологічних теорій, у тому числі – і в соціології освіти. Разом з цим висуваються концепції прикладних форм соціологічного знання і розробка особливої техніки впровадження (ідея соціальної технології).

Разом з цим принципово важливим є звернення уваги на методологічні проблеми соціологічних досліджень сфери освіти, які обумовлені рядом чинників:

• специфікою об'єкта дослідження і підходів до його розгляду;

• необхідністю використання відповідних теоретичних понять, засобів аналізу і синтезу (логічні, математичні і статистичні прийоми);

• своєрідністю вживаних методів;

• обов'язковою концептуалізацією емпіричних даних і висновків.

Загалом, методологія соціологічного дослідження сфери освіти не просто виділяє прийоми і способи діяльності, які вже склалися, але й активно формує відповідні норми і методи, продукуючи структуру раціонально-пізнавальної діяльності.

Для нинішнього етапу розвитку соціології характерне активне використання як макро-, так і мікросоціологічного підходу для аналізу проблем освіти. У першому випадку дослідницькі стратегії концентруються на місці освіти в соціумі, на ефективності її функцій, на взаємозв'язку з іншими сферами, а також на системному характері освіти. У другому – на суб'єктах, змісті і формах їх діяльності.

В цілому, в рамках дослідження проблем освіти важливо не тільки вивчати специфіку запровадження і розвитку нових елементів системи освіти, але і розробляти соціальні технології створення їх нових механізмів. У цьому зв’язку слід підкреслити, що дослідження у сфері освіти носять у тому числі і прикладний характер, тотобто виступають реальним механізмом вирешення конкретних проблем, прогнозування і моделювання її наступного розвитку. Іллюстрацією до такої ситуации можуть служити дані американських дослідників, що свідчать про те, що традиційно близько 20% соціологів-прикладників зайняті саме у сфері освіти⁵.