Тема 2 Джерела римськкого приватного права

 

Поняття та види джерел РПП

 

Поняття "джерело права" можна розуміти у 3-х значеннях:

- як джерело формування змісту правових норм (джерело права як джерело формування змісту правових норм - це чинники (матеріальні умови життя), що обумовлюють виникнення, розвиток та зміст правових норм. Основною умовою змісту правових норм у Давньому Римі є рабовласницькиц лад);

- як джерело пізнання права (джерелом права у розумінні джерела пізнання римського права є:

а) у широкому розумінні будь-які свідчення, що належать до римської доби (археологічні, художні і т.д.);

б) у вузькому розумінні - всі документальні свідченні, що відображають юридичні норми (тексти законів, договорів, приватні документи, заповіти);

- як форма вираження та закріплення правових норм (джерело права як джерело вираження та закріплення правових норм (форми правоутворення).

У римському праві у різні часи існували такі форми правоутворення:

- звичаєве право;

- закони;

- едикти магістратів;

- діяльність юристів (юриспруденція).

 

В інституціях Юстиніана право поділялося на писане та неписане право.

1.1 До неписаного права належить звичаєве право.

Звичай - правило поведінки, що склалося внаслідок застосування протягом тривалого часу. 

Звичаєве право - сукупність неписаних правил повведінки, що склалися у Давньому Римі в результаті неодноразового традиційного застосування та санкціоновані (визнані) державою (згадування звичаю у певних нормативних документах).  

 

2.1 Закони:

- у республіканський період - закони визнавалися установами народних зборів;

- період принципату - постановами сенату (senatus consulte);

- період абсолютної монархії - імператорські конституції - види конституцій:

1) едикти - загальне розпоряддження;

2) рескрипти - розпорядження по окремих питаннях;

3) мандати - інструкції для чиновників;

4) декрети - рішення по спірним питанням). 

Окремі закони:

- Петіліїв закон (4 ст. до н.е.) - скасовував продаж у рабство та вбивство боржника, що не сплатив свій борг;

- Аквіліїв закон (3 ст. до н.е.) - про відповідальність за знищення та пошкодження чужих речей;

 

2.2 Едикт магістрата - це спеціальний акт (програма), який видавався правителем провінцій при вступі на посаду. 

Зміст едикту:

- правила, які будуть покладені в основу діяльності магістрату (сьогодні: передвиборчі обіцянки);

- випадки, в яких будуть надаватися позиви.

 

2.3 Форми юриспруденції: 

- надання юридичних порад по питанням, що викликали сумніви у приватних осіб;

- захист інтересів громадян при здійсненні угод;

- складання формулярів договорів, редагування особистих документів;

- керівництво процесуальними діями сторін без представництва в суді. 

Науково-літературні твори окремих римських юристів набували характеру офіційних консультацій, що були обов’язковими для суддів. 

Види науково-літературних творів:

- твори, присвячені розробці цивільного права (квірицьке право);

- коментарі до преторських едиктів;

- дігести - твори юристів, що поєднували цивільне і преторське право;

- підручники - інституції;

- монографії по окремих питаннях.

 

Кодифікації Юстиніана

Кодифікації Юстиніана (з лат. "корпус юрисцівілле") - звіт цивільного права Юстиніана, зібрання якого було покладено імператорами на спеціально призначені законодавчі комісії.

Структура кодифікації Юстиніана: 

1) дігести - збірник творів римських юристів (2000 творів, 39 юристів, 50 книг);

2) інституції - підручнуки з РПП (існтитуції Гаю);

3) кодекс - збірник законів, виданих імператорами класичного, післякласичного періоду та самим Юстиніаном (12 книг);

4) новели - імператорські конституції, прийняті Юстиніаном після роботи комісії.