Варіанти вибору ринкових сегментів

	С1	С2	С3		Концентрований маркетинг – компанія концентрує зусилля на одному ринковому сегменті
Т1
Т2
Т3

	С1	С2	С3		Товарна спеціалізація Компанія пропонує один товар всім ринковим сегментам
Т1
Т2
Т3

	С1	С2	С3		Ринкова спеціалізація Компанія пропонує всі товари одному сегменту
Т1
Т2
Т3

	С1	С2	С3		Вибіркова (селективна) спеціалізація Компанія пропонує для вибраних сегментів різні товари
Т1
Т2
Т3

	С1	С2	С3		Повне охоплення ринку Компанія продає товари всім групам споживачів
Т1
Т2
Т3

Якщо сегментування дозволяє визначити характеристики, якими має бути наділений товар з позиції переваг споживачів, то позиціонування переконує споживачів, що їм пропонується саме той товар, який вони хотіли б придбати.

Стратегія односегментної концентрації передбачає вибір як цільового одного і ринкового сегмента і зосередження на ньому діяльності фірми. Таким чином, і стратегія односегментної концентрації, концентрований маркетинг і стратегія ринкової ніші є синонімічними категоріями. Переваги стратегії односегментної концентрації полягають у тому, що: спеціалізація діяльності фірми на потребах певного ринкового сегмента дає, змогу найкращим чином їх задовольнити, спеціалізація на одному сегменті забезпечує економію завдяки концентрації коштів. Ризики стратегії односегментної концентрації: існує можливість загострення конкурентної боротьби в цільовому сегменті внаслідок впровадження вужчої сегментації з боку конкурентів і темпи зростання цільового сегмента можуть зменшитися, в результаті чого сегмент: матиме тенденцію до скорочення, а фірма—до втрати цільового сегменту

Стратегія товарної спеціалізації передбачає орієнтацію діяльності фірми на певному різновиді товару, який пропонується різним групам споживачів у межах загального ринку. Недоліком стратегії товарної спеціалізації є ризик скорочення попиту на обраний товар і необхідність швидкої перебудови усього виробничого процесу у разі настання такої ситуації.

Стратегія сегментної спеціалізації означає орієнтацію діяльності фірми на задоволення різних потреб одного ринкового сегмента. Наприклад, фірма "Джонсон і Джонсон" на ринку товарів особистоі гігієни обрала сегмент "діти" і пропонує для нього різні товари — шампуні і масло для догляду за шкірою малюків, зубні щітки тощо. Переваги стратегії сегментної спеціалізації полягають у тому, що завдяки зосередженню на потребах певної групи споживачів існує можливість їх широкого задоволення і досягнення позитивного іміджу. До того ж фірма уникає залежності від одного різновиду товару: у разі зменшення потреби в одному різновиді товару у неї є можливість збільшити увагу до інших різновидів товару. Основний ризик стратегії сегментної спеціалізації полягає у можливому звуженні цільового сегмента. Наприклад, може скоротитися народжуваність і зменшитися попит: на дитячі речі, як і сталося свого часу з дитячим шампунем фірми "Джонсон і Джонсон” Стратегія селективної (вибіркової) спеціалізації полягає у виборі цільових сегментів у межах загального ринку без їх відповідної товарної або сегментної ознак; Основними факторами вибору, цільових ринків у даному випадку є їхня прибутковість та відповідність можливостям фірми. Порівняно з попередніми стратегіями вибору цільового ринку стратегія селективної спеціалізації характеризується значно меншим ризиком від можливого скорочення деяких сегментів або морального старіння деяких різновидів товарів у межах загального ринку. Отже, основною перевагою цієї стратегії є незалежність від однієї групи споживачів (на відміну від стратегій односегментної концентрації і сегментної спеціалізації) та від одного різновиду товару (на відміну від товарної спеціалізації). Недоліком стратегії селективної спеціалізації є диверсифікація зусиль та коштів фірми, їх роззосередження за різними напрямами діяльності.

Стратегія повного охоплення ринку відтворює прагнення фірми задовольнити потреби загального ринку в цілому. Ця стратегія може бути реалізована шляхом використання двох альтернатив — недиференційованого або диференційованого маркетингу. Обидві ці стратегії ставлять мету задоволення потреб ринку в цілому, але пропонують різні шляхи реалізації цієї мети: недиференційований маркетинг — через пошук спільних рис у межах загального ринку (через ринкове агрегування), диференційований маркетинг — через пошук розбіжностей у потребах споживачів загального ринку (через ринкову сегментацію).

Для організації робіт по впровадженню системи стратегічного маркетингу слід чітко сформулювати місію та стратегічні цілі, оцінити можливості, сильні та слабкі сторони, зв’язки з зовнішнім середовищем тощо. Початком цих робіт є побудова системи стратегічного маркетингу,

Розглянемо зміст входу, виходу і зворотного зв’язку системи.

Вихід – це стратегія об’єкта, розроблена на основі нормативів конкурентноспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках;

Вхід – маркетингова інформація, що надходить з різних джерел;

Зворотний зв’язок системи стратегічного маркетингу – додаткові вимоги стадії НДДКР до нормативів конкурентноздатності, рекламації споживачів, нова інформація щодо інновацій