13. В. Дихання.
Утеплення гнізда – це непогано, але саме по собі тепла не дасть. Смітні кури й справді підігрівають кладку яєць, використовуючи розкладання решток їжі у гнізді за участю бактерій, але за дуже низьких температур бактерії неактивні. Тому такий спосіб підігріву використати не можуть. Як і кожна робота, спів і розмноження супроводжуються виділенням енергії, але не у потрібних кількостях. Це було б занадто просто, і пташки не відлітали б на зиму у теплі краї.
Отже, залишилося дихання. Йдеться не про газообмін у легенях чи навіть клітинах, а про дихання – енергетичний обмін. Шишкарі взимку мають велику кількість улюбленої і дуже поживної їжі, яка містить багато жирів – насіння хвойних рослин. Тож щоб добути велику кількість тепла, у них вистачає „палива”. Його більше взимку, ніж улітку, тому ці дивні птахи розмножуються саме взимку.
Спершу все, що вони з'їли (білки, жири і вуглеводи), розщеплюється до простих складових, які зазнають подальших перетворень у матриксі мітохондрій, включаючись у цикл Кребса. Загалом клітинне дихання здійснюється у три етапи: 1) гліколіз (утворення Ацетил-КоА із вуглеводів); 2) цикл Кребса – перетворення органічних кислот з виділенням С02; 3) перенесення електронів у дихальному ланцюгу з утворенням АТФ. Останні два етапи клітинного дихання відбуваються власне у мітохондріях.
Внаслідок повного окислення однієї молекули глюкози з утворенням води і вуглекислого газу утворюється аж 38 молекул АТФ: 2 молекули в цитоплазмі і 36 – в мітохондріях.
Частина енергії, що вивільняється під час транспортування електронів дихальним ланцюгом, витрачається на термогенез – теплоутворення живих організмів.
Детальніше про отримання енергії читай у статті Наталії Романюк „Мітохондрії – енергостанції клітини” у журналі „КОЛОСОК” № 6/2013.
14. В. Захищаються електроударом. Г. Паралізують жертву.
Усім рибалкам-любителям відомо, що ловити рибу на електровудку категорично заборонено. А от риби в цьому відношенні давно випередили людей і обзавелися електричною зброєю багато мільйонів років тому для захисту від ворогів і нападу на жертву. Про те, що риби здатні створювати електричні розряди, знали ще в Стародавній Греції і Римі. Про електричних скатів писав у своїй „Історії тварин” грецький філософ Аристотель. У Римській імперії для патриціїв тримали у спеціальних акваріумах скатів-торпедо і користувалися їхніми розрядами для лікування ревматизму. У похмурі середні віки, коли всюди полювали на відьом, такі „ліки” вже не застосовували.
Електричні органи – парні утворення в ряду риб, здатні генерувати електричні розряди – служать для захисту, нападу, внутрішньовидової сигналізації і орієнтації в просторі. Електричні органи беруть участь навіть у розмноженні риб (кларієві соми): синхронізують дії пари під час метання ікри та молока.
Електричні органи відомі більше, ніж у 300 сучасних видів. Розташування, форма і будова електричних органів у різних видів відрізняються. Кожен електричний орган складається з численних зібраних у стовпчики електричних пластинок – видозмінених м’язових, нервових або залозистих клітин, мембрани яких є електричними генераторами. Кількість електричних пластин і стовпчиків у різних видів риб різна: в електричного ската близько 600 розташованих у вигляді бджолиних стільників стовпчиків по 400 електричних пластин у кожному, у електричного вугра – 70 горизонтально розміщених стовпчиків по 6 000 пластин. Вони випромінюють розряди серіями залпів, тривалість і послідовність яких залежать від міри збудження і виду риби. Частота імпульсів пов’язана з їхнім призначенням (наприклад, електричний скат випромінює 10–12 „захисних” і 14–562 „мисливських” імпульсів на секунду залежно від розміру жертви). Величина напруги в розряді коливається від 20 (електричний скат – живе у соленій воді) до 600 В (електричний вугор – прісноводний). Електричні розряди крупних риб небезпечні для людини.
1
5.
В.
хімічну.
Сонячна енергія – основа життя. Так говорили античні філософи і не помилялися. Всесвіт наповнений різними видами енергії, проте основним її джерелом для переважної більшості біологічних процесів на нашій планеті є сонячне світло. Але і тут не все так просто. Вловлювати світлову енергію Сонця і перетворювати її на щось корисне, а саме на енергію хімічних зв’язків синтезованих вуглеводів, не кожен мастак. Це можуть зробити лише ті організми, які опанували секрети фотосинтезу – фототрофи. До них належать рослини та фотосинтезуючі бактерії, зокрема зелені, пурпурові, ціанобактерії.
Впродовж року рослини суходолу і океану маніпулюють колосальними кількостями речовини і енергії: засвоюють 1,5·1011 т вуглекислого газу, розкладають 1,2·1011 т води, виділяють 2·1011 т вільного кисню і запасають 6·1020 калорій енергії Сонця у вигляді хімічної
енергії продуктів фотосинтезу.
Детальніше про таємниці фотосинтезу читай у статті Ярини Колісник „Зелена фабрика життя” ” у журналі „КОЛОСОК” № 7/2013.