1.Види інноваційної стратегії та її складові.

Інноваційна стратегія — один із засобів досягнення цілей організації, який відрізняється від інших засобів своєю новизною, передусім для даної організації, для галузі ринку, споживачів, країни в цілому.

Залежно від умов мікро- і макросередовища організація може вибрати один з основних видів інноваційної стратегії

·адаптаційний (оборонний, пасивний)

·творчий (наступальний, активний)

суть адаптаційної стратегії полягає в проведенні часткових, непринципових змін, що дозволяють удосконалити раніше освоєні продукти, технологічні процеси, ринки у рамках структур, що вже склалися в організації, і тенденцій діяльності.

У рамках адаптаційної стратегії виділяються:

1. захисна стратегія - комплекс заходів, що дозволяють протидіяти конкурентам, метою яких є проникнення на ринок, що склався, з аналогічною або новою продукций.

2.стратегія інноваційної імітації припускає, що товаровиробник робить ставку на успішність нововведень конкурентів, займаючись їх копіюванням

3.стратегія вичікування орієнтована на максимальне зниження рівня ризику в умовах високої невизначеності зовнішнього середовища і споживчого попиту на нововведення.

4.стратегія безпосереднього реагування на потреби і запити споживачів застосовується зазвичай в області виробництва промислового устаткування.

У класі творчих стратегій виділяються:

1.активні НИОКР.

Виробники, що реалізовують цю стратегію, отримують найсильнішу конкурентну перевагу, яка, власне, і виражається в оригінальних, єдиних у своєму роді науково-технічних розробках або принципах і методах

2.стратегія, орієнтована на маркетинг

Стратегія передбачає цільову спрямованість усіх елементів виробничої системи, а також допоміжних і обслуговуючих видів діяльності на пошук засобів рішення проблем, пов'язаних з виходом нововведення на ринок..

3.стратегія злиття і придбань

Стратегія є одним з найпоширеніших варіантів інноваційного розвитку організацій, оскільки припускає менший ризик в порівнянні з іншими видами активної стратегії, спирається на вже відлагоджені виробничі процеси і орієнтується на освоєні ринки

42 .Види виробничої стратегії та її складові.

Виробнича стратегія — це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів. Виробнича стратегія існує у вигляді довгострокової програми або плану.

Залежно від стану середовища, конкурентної і маркетингової стратегій, можливі наступні альтернативні виробничі стратегії:

1.Повне задоволення попиту - стратегія, що передбачає виробляти стільки, скільки потребує ринок. А оскільки ринок коливається, то і виробництво при такій стратегії піддається суттєвому коливанню, що тягне за собою відомі труднощі:затрати високі, значні запаси готової продукції на складах т.д

2.Орієнтація на середній попит. При такій стратегії в періоди скорочення попиту запаси на складах суттєво зроста ють, зате в періоди зростання попиту він відразу задовольняється за рахунок цих запасів.

3.Орієнтація на мінімальний попит - запаси нереалізованої продукції відсутні, зате можливе недовантаження потужностей, коливання виробництва і таке інше.

4.Орієнтація на повне використання виробничого потенціалу з врахуванням його постійного вдосконалення (модернізації, технічного переоснащення, реконструкції, т.д.). 5.Створення нового або частково нового виробництва - на вимогу корпоративної чи конкурентної стратегії.

6.Орієнтація на суттєві зміни технології - якщо існу­юча явно застаріла, а конкурентні стратегії вимагають її оновлення.

7.Суттєві зміни в організації виробництва - знову ж таки на вимогу корпоративної чи конкурентних стратегій(зміна спеціалізації, конверсія, диверсифікація, оптимізація розміщення виробництва по підрозділах і в географічному плані тощо), що тягнуть за собою радикальні зміни в номенклатурі, обсягах виробництва і т.д.

Розрізняють такі складові виробничої стратегії:

планування виробництва і контроль;

підвищення про-дуктивності праці;

людський фактор у виробництві.