13. Специфіка світових релігій:

- у світових релігіях у найповнішому і завершеному вигляді присутній монотеїзм;

- остаточно складається єдина, цілісна система догматів віровчення;

з появою світових релігій уявлення про «інший світ» змінюється на «ідею тілесного воскресіння райського блаженства»;

світові релігії наднаціональні.

Міжетнічний, космополітичний характер. Вони гарантують спасіння незалежно від того, до якого етносу належить її сповідник.

На перших етапах свого становлення вони не прагнуть до своєї специфічної обрядовості, тому що обрядові форми заважають спілкуватися з іновірцями. Лише через кілька століть після своєї появи світові релігії почали „обростати" власною обрядовістю (в. Християнстві з IV століття).

Визнання рівності перед Богом всіх людей незалежно від їх соціального стану.

Вони актуалізують вчення про спасіння. Ідеали кращого життя переносяться із Землі на небо, в потойбіччя. їх засновники приходять до людей як спасителі і як вісники благодаті для всього людства.

Отже, світові релігії служать засобом віросповідного зв'язку людей, незалежно від їхньої етнічної, мовної, соціальної, політичної самоідентифікації. За конкретних історичних умов в тій чи іншій країні вони можуть набирати етнічних, рис.

14. Буддизм виник понад 2,5 тис. років тому (у VI – V ст. до Р.Х.) в Індії. Появу вчення буддизму пов'язують із іменем Шак'ямуні (мудрецем із племені шак'я) – він же Будда, він же Сіддхартха Гаутама, жив у Північній Індії за одними даними у 560 — 480 рр., за іншими у 566 – 476 або 563 – 473 рр. до Р.Х. Найістотнішим у вченні ведизму було визнання того, що людина – не просто тіло, людина є духовною істотою, ув'язненою у плоті. А тому її завдання – вирватись із матеріального світу і повернутись до Бога. Стрижень змісту цієї релігії становить проповідь Будди про «чотири благородні істини», що були проголошені Буддою під деревом Бодхі (пізнання) відразу після свого «пробудження»:

Перша істина: «жити – означає страждати». Будь-яке існування є стражданням (дукха). Його неодмінно зазнає все живе. Народження, хвороба, старість, кохання, дружба, смерть – все це супроводжує страждання.

Друга істина: «є причина страждання», це наше «Ego», яке має бажання різного характеру: від прагнення жити до жадання насолод, влади, багатства тощо. А все це і призводить до дій, що і створюють карму.

Третя істина: «можна припинити страждання» шляхом вивільнення від бажань. Повне викорінення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, за якого будь-яке сильне почуття відсутнє.

Четверта істина стверджує: «є шлях до припинення страждань». Ним виступає благородний «восьмиступеневий шлях» або «серединний шлях», що складається із восьми сходинок.

Святим Письмом буддистів є Трипітака

15. Іслам зародився в Аравії в VII столітті після Р.Х. Засновником ісламу був пророк божий Мухаммед. Мухаммед жив близько 570-632 рр. і проповідував нове навчання спочатку в Мецці, де знайшов мало послідовників, потім в Медіні. Священною книгою мусульман є Коран. Мусульманин повинен твердо вірити, що є тільки один бог – Аллах, що Мухаммед був його посланником-пророком; що в останній день миру, мертві воскреснуть і всі отримають подяки за свої справи: праведні, шануючи бога, насолоджуватимуться в раю, грішні і невірні горіти в геєні; нарешті, що існує божественне визначення, бо Аллах кожній людині наперед призначив його долю.

Символ Віри (шахада) в ісламі звучить як "Немає бога крім Бога і Мухаммед - пророк його".

Обрядові заповіді:

• вірити в те, що Аллах – єдине божество, а Мухаммед – його посланник:

обов'язкова п'ятиразова молитва (ас-салят, перс. намаз) щодня у встановлений час; обов'язкове обмивання перед молитвою. У п’ятницю відвідувати мечеть для спільної молитви усіх прихожан;

• милостиня (зак’ят) на користь бідних;

• дотримуватися посту (ас-саум). Основним та обов’язковим для усіх є піст у рамадан – дев’ятий місяць мусульманського календаря. Протягом світлого дня треба утримуватися від їжі, задоволень та розваг;

• паломництво (ал-хадж) в священне місто Мекку до головної святині ісламу – Кааби, яке правовірний мусульманин повинен по можливості зробити хоча б раз в житті.