18 Відмінності між католицизмом і протестантизмом

в католицизмі і православ'ї по-різному тлумачиться догмат сходження Святого Духа: у католиків — від Бога-Отця і Бога-Сина); у православних — від Бога-Отця.

емає згоди між католиками та православними і з питання щодо буття людей після їхньої смерті. У православ'ї — це Рай і пекло, у католицизмі — ще й чистилище

католики і православні по-різному виконують обряди своїх таїнств. Католика, у процесі хрещення, обов'язково окроплюють водою, а православного — занурюють у воду; підчас причастя католику дають попробувати прісного хліба, а православному — хліба, приготованого на дріжджах; православний сповідується перед кожним причастям, а католик — обов'язково один раз на рік; миропомазання у православ'ї відбувається після хрещення, а в католицизмі — у семи—дванадцятирічному віці.

в католицьких храмах (костьолах) богослужіння відбувається латиною

православні храми облагоджуються іконами, лампадами, свічками, а католицькі — скульптурами Ісуса Христа, Діви Марії, святих.

католики хрестяться долонею правої руки, зліва направо, а православні справа наліво, трьома пальцями

У православ'ї існують три ступені священства: диякон, священик (ієрей), архієрей.

У католицизмі священство теж троїсте: єпископ, священик (пресвітер) і диякон

Особливе місце в католицизмі посідає шанування Богородиці – Матері Ісуса Христа Діви Марії.

У католицькому духівництві існує принцип целібату – обов’язкової безшлюбності

На відміну від православних, що допускають розлучення й повторне одруження, католики вважають таїнство шлюбу непорушним.

Католики, на відміну від православних, які визнають тільки перших сім Вселенських соборів, визнають рішення XXI Вселенського собору

21. Структура і зміст Біблії. Старий Завіт написано в дохристиянські часи давньоєврейською мовою, пізніше перекладено грецькою мовою (перший переклад). Створювався з XІІ ст. по 60-ті роки II ст. до Р.Х., займає 4/5 усього тексту Біблії. Танах написаний давньоєврейською мовою і визнаний іудаїзмом. Він скл з 39 книг, об'єднаних у 3 групи, відображено космогонічні уявлення давніх євреїв про створення світу і людину, вигнання людини з раю, всесвітній потоп, початок історії єврейського народу, містить вчення про месію. Старий Завіт Палестинського канону нараховує 50 книг (39 канонічні). Новий Завіт було написано давньогрецькою мовою протягом І-II ст. після Р.Х, скл з 4 Євангелій (від Матвія, Марка, Луки та Івана), в яких розповідається про непорочне зачаття, прихід Спасителя – Ісуса Христа, його життя, смерть і воскресіння. 325р. - на Нікейському Соборі були відібрані і канонізовані ці 4 Євангелії. Аналізуючи зміст всіх чотирьох Євангелій, можна побачити різне уособлення Ісуса. За Матвієм Ісус – Месія, за Марком Ісус – слуга Бога, за Лукою – це вдосконалена Богом людина, Іван підкреслює Божественну природу Ісуса Христа. Серед чотирьох Євангелій розрізняють синоптичну та несиноптичну. У ІV ст. обидва Заповіти переклав латиною блаженний Ієронім.

22. Переклади Біблії в Україні. На українську землю Біблія прийшла з Візантії. В часи Київської Русі богослужбові тексти поширювалися на наших землях у перекладі старослов'янською мовою, здійсненому в IX ст. братами Кирилом та Мефодієм. У XII ст. було завершено переклад інших її частин. Незважаючи на розвиток книгодрукування, Біблію переписували в Україні до XIX ст. Таких книг існує декілька тисяч. Серед найвідоміших – Остромирове Євангеліє, Реймське Євангеліє, яке було привезене дочкою Ярослава Мудрого в Реймс для вінчання з французьким королем Генріхом І. З друкованих перекладів першим в Україні було видано стараннями І. Федорова "Львівський апостол" (1574). А "Острозьку Біблію" (1581) вважають першим церковнослов'янським перекладом. Український переклад уперше був здійснений у другій половині XIX ст., в чому неабияка заслуга Кирило-Мефодіївського братства. Над перекладом Біблії працювали П.Морочковський, М.Шашкевич, І.Нечуй-Левицький, М.Максимович. Особливо помітний доробок у цій царині П. Куліша й І.Пулюя, завдяки яким 1880 р. вийшло "Святе Письмо Нового Завіту", 1903 р. Старий Завіт, а роком пізніше – вся Біблія. Через кілька десятків років до цієї роботи взявся І. Огієнко (митрополит Іларіон), який у липні 1940р. завершив її. Повністю Біблія українською мовою була видрукувана 1962р.

23. Легендарні шляхи появи християнства на Україні. СВ’ЯТОАНДРІЇВСЬКА ЛЕГЕНДА. На початку нашої ери на території Східної Європи розповсюджувачем християнства був апостол Андрій Первозванний. Про це говориться у “Повісті давніх літ”. У літописі зазначається, що першу благовість християнської віри на Землю українську приніс апостол Андрій. Поставив хрест на місці нинішнього Андріївського собору. Цю легенду підтвердив Собор 1621р. СВ’ЯТОПАВЛІВСЬКА ЛЕГЕНДА (Болгаро-моравська). Вона подає новий шлях, так званий болгаро-моравський, яким було прийнято християнство на Україні. Нестор-літописець розповідає про християнську місію братів Кирила і Мефодія між слов’янами в Моравії. Вчителем слов’ян виступає апостол Андронік (учень св.Павла). ВІЗАНТІЙСЬКА ЛЕГЕНДА (Богородична).

Вона постала у візантійських церковних колах; у ній ідеться про “хрещення Русі” за царгородського патріарха Фотія в роках 860-их. Початки християнства на Русі мають візантійські начала, за безпосередньою дією Божої Матері.

Фактори, що сприяли поширенню християнства в Україні: христгеографія У. знаходиться на перехресті шляхів, це сприяло поширенню християнства на українських землях: з Єрусалиму, Антіохії, Константинополя. христ етнографію У. ментальні риси українського народу (кордоцентризм, антеїзм, релігійність, діалогічність) христ політика України. христ економіка України. купці грецьких колоній з берегів Чорного моря мандрували з Півдня на Північ до варягів, германські на Схід і навпаки – були не тільки посередниками обміну продуктами, але і носіями нових ідей, а саме релігійних, християнських.

24. Хрещення України-Руси. Україна-Русь “хрестилась” неодноразово. князі, які очолювали державу, мали причетність до християнського світу. Кий був охрещеним, але це було приватною справою і не позначалось на процесі християнізації його співвітчизників. За Аскольда іде розповсюдження християнства серед купців у VIII-X ст, перший офіційний акт введення християнства в Київський державі 860 р. Олег 882р. захоплює Київ, відновлює поганство, але протягом свого життя еволюціонізує до християнства. Ігор сприяє дуалістичному, двовірному релігійному життю. Толерантно ставиться до християнства. Ольга приймає християнство 954р. Св’ятослав відмовляється від християнства. Відновлює поганство. З Володимиром пов’язується завершальний етап християнізації України-Русі. Хрещення киян відбувалося 14 серпня 988р. Християнство як державна релігія Київської Русі остаточно було затверджено силою державної влади у 988-991р. Датою хрещення Володимира був 987р. Версії прийняття Володимиром христ віри: 1) богословська (Володимира вело Боже проведіння) 2) виходила з примітивності язичницьких звичаїв та обрядів й естетичної привабливості православної літургії («Повість давніх літ»). 3) різноманітні впливи на свідомість майбутнього князя. (діяльність апостола Андрія Первозванного, хрещення княгині Ольги, вплив майбутньої дружини Анни). Основна причина – невідповідність старих язичницьких поглядів інтересам панівної верстви. Церква у Візантії, яка існувала в умовах централізованої держави, проповідувала єднання церкви і влади. Такі особливості взаємовідносин відповідали й особливостям давньоруського суспільства.

25. Особливості Київс християнства. Універсалізм: -толерантне відношення до релігійних центрів, щодо Заходу і Сходу. -проповідниками теорії християнського універсалізму були Іларіон, Клим Смолятич. -схрещення здобутків східного варіанту християнства з західним. -від Візантії запозичили: матеріальну допомогу, що сприяло виробленню власного обряду, в основу якого покладено східний, грецький обряд, - відкинуті візантійські ідеї теократії і цезарепапізму, від заходу запозичили певні елементи обрядів, прийняли кирило-мефодіївську спадщину. Паулінізм: - ідея неподільної церкви; - єдність і рівність всіх людей у Христі. Софійний характер релігійності передбачає: -співвідношення Бога і людини; -орієнтація на людину як “міру всіх речей”; -спілкування з Богом , яке має діалогічний характер; -процес пізнання Бога пов’язується з обожненням людини; -віру як духовний шлях до Бога.

Християнсько-язичницький синкретизм Завдячуючи йому, старі міфологічні уявлення були не розроблені, а напротязі декількох століть після введення християнства відчутно впливали на розвиток вітчизняної культури. В результаті, незважаючи на ортодоксальні домагання візантійського православ’я і поступове відживання старої міфологічної релігійності, в Київському християнстві складався специфічний релігійно-світоглядний ідеал, що був далекий від вихідних протоформ.