Діагностика гіпотиреозу

1. Клініка

2. Лабораторна діагностика (ТТГ , Т3 , Т4 )

3. Інструментальна (полікардіографія , ЕКГ(низький вольтаж комплексу QRS,зниження і хглаженість , інверсія зубця Т і депресія сегмента S-Т) ; УЗД ЩЗ , основний обмін , тривалість ахілового рефлексу >0,30

Найважливішими наслідками вродженого гіпотиреозу за відсутності своєчасного лікування є незворотні дефекти фізичного та, особливо, психічного розвитку дитини. Тому в розвинених країнах ця проблема давно визнана однією із пріоритетних, а з початку 80-х років створені та діють програми скринінгу, які охоплюють усіх новонароджених . Прогрес у подоланні проблеми ВГ, досягнутий на сьогодні багатьма країнами, грунтується виключно на ранній діагностиці. З цією метою розроблені та впроваджені національні програми скринінгу, який охоплює усіх новонароджених. Як скринінг-тест використовують визначення вмісту тиреотропного гормону (ТТГ) на 5-й день життя за допомогою спрощених лабораторних методик; при цьому достатньо однієї краплі крові, взятої з п’ятки. Всі значення ТТГ понад 15 мМО/л перевіряють повторно, в разі патологічних відхилень застосовують стандартну функціональну діагностику — визначення ТТГ і тироксину в сироватці.

При підтвердженні діагнозу негайно розпочинають замінну терапію.

Диференційна діагностика гіпотиреозу

1.Диференціюємо первинний і вторинний гіпотиреоз

2.В ранньому дитячому віці диференціюємо з : хворобою Дауна: розкосі очі, зовнішні кути очей при підняті;

родовою травмою ;

жовтухою різного генезу ;

рахітом (характерні типові зміни костей, інтелект збережений, статеві органи нормальні);

3.В більш старшому віці необхідно виключати захворювання , які супроводжуються затримкою росту:гіпофізарний нанізм ,генетичні захворювання ,хвороби нирок ( хронічний пієлонефрит- набряки м’які, зміна сечового осаду ),хондродистрофії ,анемії іншого генезу,ревматизмом ,пороками.

Лікування гіпотиреозу

Основу лікування всіх форм гіпотиреозу складає постійна замінна терапія препаратами тиреоїдних гормонів. Враховуючи, що головний мозок новонародженого продовжує активно розвиватись, а дефіцит гормонів щитовидної залози неминуче призводить до більших чи менших дефектів його розвитку, лікування ВГ слід розпочинати якомога швидше. Сучасні системи скринінгу дають змогу реалізувати це найголовніше завдання протягом перших 10 днів життя дитини. В одному з авторитетних досліджень продемонстровано, що затримка з початком замінної терапії всього на 5 тижнів (!) здатна призвести до певних незворотних дефектів інтелекту в 12-річному віці.

Препаратом вибору, як і в дорослих, вважається L-тироксин. Дозу підбирають, виходячи з того, що відносна потреба в забезпеченні цим гормоном спочатку є найвищою (мінімум 10 мкг/кг/добу на 1-му місяці життя), а далі поступово знижується (до 2-3 мкг/кг/добу у віці понад 12 років).

Дозування Л-тироксину в дитячому віці:

На 1 місяці 10 мкг/кг/д 37,5-50 мкг/д

1-6 місяці 8 25-50

6-12 місяці 6 50-75

1-6 років 5 75-100

6-12років 4 100-150

понад 12 років 2-3 100-200

Стан компенсації захворювання визначають на підставі низки критеріїв. Попри загальновідомі клінічні ознаки, оцінюють динаміку зросту та маси тіла, кістковий вік, розвиток мови, моторики, психіки та інтелекту, а також ступінь нормалізації гормональних параметрів, особливо ТТГ.

Якщо замінна терапія з тих чи інших причин розпочата із запізненням, виникає потреба в комплексному лікуванні, яке, однак, не гарантує доброго кінцевого результату. При цьому чільне місце займають препарати нейрометаболічної дії (ноотропи), які доцільно застосовувати тривалими курсами. Крім того, назначають вітамінотерапію (А,В,С). При анемії - препарати заліза, вітаміни В₁₂, соляну кислоту Широко призначають вітаміни та інші коректори метаболізму. Важливого значення у таких дітей набувають лікувальна фізкультура, масаж, логопедичні вправи та відповідний педагогічний підхід.

Лікування гіпотиреоідної коми

1.Базисна терапія Л тироксином і трийодтиронін Якщо порушено ковтання – лікі вводять через шлунковий зонд .

2.Глюкокортикоіди в/в

3.Штучна вентиляція легень ,інфузійна терапія, серцеві глікозиди ,переливання Ер.маси,антибіотики.

Протипоказані седативні ,наркотики ,адреноміметики ,швидке зігрівання.

Летальність-50%.

Прогноз

Назагал лікування гіпотиреозу належить до найбільш вдячних завдань клінічної ендокринології, його результати і для пацієнта, і для лікаря часто вражаючі. Таке твердження цілком справедливе і стосовно ВГ, проте за певних умов:

· ранній початок замінної терапії (в перші дні життя);

· відсутність аплазії щитовидної залози як причини ВГ (у цьому випадку звичайно виникають глибші порушення).

Будь-яка затримка чи перерва в лікуванні, неадекватна доза гормону суттєво погіршують прогноз. Все ж варто пам’ятати, що вирішальне значення для попередження порушень розумового розвитку має не доза L-тироксину, а час початку терапії.