3. Держава у політичні системі суспільства

Держава займає центральне місце у політичній системі суспільства.

Таке місце держави у політичній системі суспільства зумовлюється тим, що тільки держава

– виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення країни через представницький вищий орган законодавчої влади;

– є уособленням суверенітету народу (нації), результатом реалізації права народу на самовизначення;

– здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх людей, що перебувають на її території;

– покликана задовольняти загальносоціальні потреби, вирішувати загальносуспільні справи, виконувати загальносоціальні функції даного суспільства;

– має у своєму розпорядженні апарат, необхідний для виконання вказаних функцій;

– встановлює загальнообов'язкові для всіх суб'єктів суспільного життя правила поведінки — юридичні норми;

– володіє владою суверенною, тобто верховною, самостійною і формально незалежною.

Державі, як елементові політичної системи, притаманні такі ознаки:

– наявність території, тобто частини земної кулі, що відокремлена кордонами, на яку розповсюджуються повноваження держави і де проживає населення, усі громадяни даної

– держави;

– суверенітет;

– державна влада;

– державний апарат, як система державних органів, які здійснюють завдання і функції держави;

– повноваження видавати юридичні норми.

4. Право в системі соціальних норм суспільства.

Суспільство - складна сукупність різноманітних соціальних відносин, що потребує у внутрішньому впорядкування з метою забезпечення ефективного розвитку та забезпечення виживання людини як виду.

Соціальний порядок встановлюється в суспільстві в результаті дії різноманітних механізмів.

«Стихійні» регулятори.

Вони являють собою безпосередню прояв природних законів природи і суспільства - демографічні процеси, інфляційні очікування, стихійні лиха, збільшення тривалості життя, що роблять вплив на поведінку окремої людини;

Соціальні регулятори.

Соціальне регулювання є вплив правил, що виробляються суспільством, на поведінку людини, визначення рамок цієї поведінки з метою такого впливу на соціальні процеси, яке б забезпечувало впорядкованість і стабільність існування соціуму. Тому об'єктом соціального регулювання завжди в кінцевому рахунку є людина, шляхом визначення заздалегідь соціальнобажаного акта його зовнішнього поведінки в конкретній ситуації.

Способи соціального регулювання за характером впливу поділяються на три основні групи:

спонукання - це дія, що являє собою формування у людини переконання у вигідності певної поведінки. Цей спосіб грунтується на впливі на індивідуальне або групове свідомість і силі авторитету. спонукання - це дія, що являє собою стимулювання (формування потреби) бажаної поведінки. Цей спосіб грунтується на заохоченні (матеріальному, моральному) за поведінку наступне правилом.

примус - це такий вплив, коли соціально необхідне поведінку людини досягається можливістю застосування насильства, у разі відхилення від встановлених правил поведінки.

Соціальне регулювання - це суб'єктивний процес упорядкування суспільних відносин шляхом підпорядкування їх певним правилам.

Соціальний регулятор - це механізм, що забезпечує упорядкування суспільних відносин.

Види соціальних регуляторів:

Ненормативні (індивідуальні) регулятори - це такі форми впливу на суспільні відносини, які не представляють собою загальний масштаб соціальних дій, а постають як індивідуальне упорядкування поведінки людей за допомогою разових, персональних регулюючих акцій, що належать тільки до строго певного нагоди, до конкретних осіб.

Ненормативні регулятори:

- Ціннісний регулятор, який представляє собою систему історично сформованих соціальних цінностей, соціально-психологічних установок і стереотипів. Він має складну структуру і проявляється насамперед у культурі різних соціальних спільнот (соціальних груп, етносів і т.д.). Цінності окремої групи роблять визначальний впливу на забезпечення підтримки станувпорядкованості суспільних відносин, забезпечуючи глибинний пласт стабільних відносин. Прикладом даної групи соціальних регуляторів можуть служити принципи взаємодопомоги, поваги гідності, національна гордість і т.д.;

- Директивний регулятор являє собою такий вплив на поведінку людини, коли від соціально-владного органу виходить загальна вказівка на необхідність вирішення тої чи іншої соціальної завдання, але конкретні засоби і способи її досягнення не передбачаються, і людина може їх вибирати самостійно (до них відносяться, наприклад політичні програми та платформи);

- Інформаційний регулятор, спосіб впливу якого на соціальні процеси зводиться до публічного поширення відомостей про конкретні випадки соціальної поведінки, які служать зразками для наслідування, або для засудження. Велику роль при використанні такого регулятора відіграють засоби масової інформації, мережу Інтернет;

- Передбачення, які в якості регулятора виникають на основі донаучних форм передбачення і розвиваються спочатку в рамках практичної діяльності людей.