- •Еволюція господарства і матеріальної культури населення укр.. Земель в епоху кам’яного та мідео-бронзового віку.
- •Неолітична революція та її особливості на території України. Трипільська культура
- •3.Розвиток духовної культури населення укр.. Земель в кам’яному віці.
- •Етнополітична карта України в добу античності.
- •6. Характеристика суспільного устрою та господарства скіфських племен в "Історіях" Геродота.
- •7. . Особливості духовної культури іраномовних скотарських племен Північного Причорномор’я (кіммерійців, скіфів, сарматів Кіммерійці:
- •8. Суспільний устрій та основні етапи політичної історії Великої та Малої Скіфій
- •11. . Особливості розвитку культури в античних полісах Північного Причорномор'я.
- •12. Етнополітична карта України в епоху "великого переселення народів" (IV–VII ст.).
- •13. . Писемні та археологічні джерела про розселення ранніх слов'ян у Східній Європі.
- •Походження і розселення слов’ян
- •14. Проблеми етногенезу у слов’ян в сучасній історіографії.
- •Прокопій Кесарійський про розселення і побут слов'янських племен в VI ст.
- •Из "стратегикона" маврикия
- •16. Візантійські автори про вірування та побутову культуру слов'ян в середині і тис
- •17. Вітчизняні та зарубіжні джерела про початки Руської держави.
- •18. Дискусія навколо "норманської теорії" в історичній науці XVIII-XX ст.
- •19. Охарактеризуйте внутрішні і зовнішні чинники формування Руської держави.
- •20. . Особливості суспільно-політичного розвитку Руської держави в другій половині х – першій половині хі ст.
- •Київська Русь за князювання Володимира Великого
- •Ярослав Мудрий (1019 1054).
Ярослав Мудрий (1019 1054).
Наприкінці правління Володимира Святославича виникла серйозна загроза єдності Київської Русі. Проти нього відкрито виступив син Святополк, а другий син — Ярослав відмовився, сидячи у Новгороді, сплачувати Києву данину. Володимир готувався до походу на Новгород, але 1015 р. помер. Між синами Володимира Ярославом, Борисом, Глібом, Святославом, Мстиславом і Святополком почалася кривава боротьба за одноосібну владу в державі. В ній вийшли переможцями Ярослав і Мстислав. За угодою 1026 р. брати поділили Русь на окремі володіння вздовж Дніпра: Ярослав став княжити в Києві, а Мстислав — на Лівобережжі з центром у Чернігові. Брати спільними зусиллями вигнали поляків з Червенської Русі, знову приєднавши її до Київської держави. Цей похід відбувся 1031 р. А 1036 р., після смерті Мстислава, Ярослав став правити одноосібно. Ярослав докладав багато зусиль для зміцнення єдності та централізації держави. Він продовжував будівництво захисних споруд проти кочовиків, фортець навколо Києва. 1036 р. печенігам було завдано остаточної поразки, після чого вони припинили свої набіги на Русь. При Ярославі, якого прозвали Мудрим, Русь досягла зеніту свого розвитку. З'явилися нові міста, що стали центрами торгівлі і ремесла, збільшилась земельна власність бояр і дружинників. Зростав і міжнародний авторитет Київської держави, свідченням чого були династичні шлюби дочок Ярослава з найвпливовішими володарями Європи: вони стали угорською, норвезькою та французькою королевами. Сам Ярослав одружився із шведською принцесою, а його сестра стала дружиною польського короля. Найважливішим актом державотворення часів Ярослава було складання у єдиний збірник законів держави — «Руську Правду», яку потім доповнили статтями та положеннями сини Ярослава. «Руська Правда» закріпила ті суспільні відносини, що склалися в Київській державі на той час. її статті закріплювали нерівноправність осіб різних верств населення. Найбільшими правами, зрозуміло, користувався князь. Частина штрафів, які накладались на злочинців, йшли на його користь. Грошові покарання були різними залежно від соціального стану потерпілих. «Руська Правда» охороняла приватну власність та її власника. При Ярославі багато уваги приділялось культурному розвиткові держави: було відкрито школи, бібліотеки, розпочалося літописання та переписування книг ченцями. При монастирях засновано перші лікарні. Саме тоді посилилось і значення Київської митрополії: найвищу церковну посаду — митрополита — почав обіймати вже не грек, як раніше, а русич. Ним став Іларіон.
