Загальна характеристика фотоплівки

Основа емульсії — желатин, речовина, що збільшує об'єм в воді, але не розчиняється. В желатиновій емульсії міститься бромисте срібло. Це нестійка сполука, що під впливом світла розпадається на складові елементи — бром та срібло. В процесі хімічної обробки бром виводиться з плівки, залишаючи на ній лише срібло. Чим більше світла потрапило на плівку, тим більше срібла утворюється в емульсії під час проявлення, і тим темнішим стане ця ділянка кадру. Найтемнішими виходять найсвітліші деталі об'єкту зйомки, і навпаки. Таке «перевернуте» зображення називається негатив. Потім світло через негатив потрапляє у збільшеному вигляді на світлочутливий папір, і ми отримуємо фотознімок (позитив). Існують також слайдові плівки, на яких в результаті з'являється позитивне зображення.

Непроявлена фотоплівка

Вздовж плівки зверху та знизу є два ряди квадратних отворів (перфорація) для прокручування плівки механізмом фотоапарату. Плівка знаходиться в касеті, спеціальній коробочці, з якої крізь щілину виглядає кінчик плівки. Касета запобігає засвічуванню плівки.

Кольорові шари плівки: 1)Пластикова підкладка. 2) Емульсія з покриттям антивідблиску 3) Емульсія чутливий до червоного світла 4) Емульсія чутливий до зеленого світла 5) жовтий фільтр 6) Емульсія чутливі до синього світла 7) УФ-фільтр 8) захисний шар 9) видиме світло.

Історія фотоплівки

В 1820-і рр Жозеф Нісефор Ньєпс винайшов спосіб збереження отриманого зображення в камері-обскура.

Жозеф Нісефор Ньєпс (1765 – 1833 рр)

У ній падаюче світло оброблялося асфальтовим лаком (аналог бітуму) на поверхні зі скла. За допомогою асфальтового лаку зображення набувало форму і ставало видимим. Таким чином вперше в історії розвитку фотографії і всього людства картину створював не художник, а падаючі промені світла в заломлюванні. У 1835 р. англійський фізик Вільям Тальбот винайшов відбиток фотографії — негатив і за допомогою камери-обскура Ньєпса зміг з його допомогою поліпшити якості фотозображень. Після появи цього нововведення знімки стало можливим копіювати.

Тальбот зробив свою першу фотографію, на якому було зображено його власне вікно з чіткими віконними ґратами. Пізніше він написав доповідь, в якій називав художнє фото світом прекрасного, так Тальбот заклав в історію фотографії один з майбутніх принципів друку фотографій. У 1861 р. фотограф з Англії Т. Сеттон винайшов перший в історії фотоапарат з єдиним дзеркальним об'єктивом. Принцип роботи цього фотоапарата полягав в наступному, на штатив закріплювався великий ящик з непроникаючою для світла кришкою зверху, але через яку була можливість вести спостереження. Об'єктив ловив фокус на склі, де за допомогою дзеркал формувалося зображення. Першим, хто розпочав у 1889 році масове виробництво фотоматеріалів, був американець Джордж Істман. З 1888 року ця фірма називається «kodak».

Перша кольрова фотоплівка команії kodak

Інший гранд у бізнесі фотоматеріалів — німецька фірма AGFA. Також відомими виробниками є японські фірми KONICA та FUJIFILM. У 1923 р. був винайдений перший фотоапарат у якому використовується 35 мм плівка, взята з кінематографа. Це дало можливість отримувати невеликі негативи і друкувати великі зображення лише для знімків. Через 2 роки фотоапарати фірми «Leica» вийшли у масове виробництво. У 1935 р. компанія «Kodak» випустила кольорові фотоплівки «Кодакхром» в масове виробництво. Але ще тривалий час при друку їх необхідно було віддавати на доопрацювання після проявлення, де вже накладалися кольорові компоненти під час проявлення. У 1942 р. компанія «Kodak» почала випуск кольорових фотоплівок «Kodakcolor», які стали одними з популярних фотоплівок для професійних та аматорських камер наступні півстоліття. У 1963 р. переворот в друк фотографій внесли фотокамери «Polaroid», які давали можливість друкувати фотографію миттєво після отриманого знімка одним натисканням. Всього лише потрібно було почекати кілька хвилин, щоб на порожньому відбитку з'явилися контури зображень, а потім проступала цілком кольорова фотографія гарної якості. Ще наступні 30 років універсальні фотоапарати Polaroid стали займати провідні місця в історії фото, щоб поступитися епосі цифрової фотографії.

Polaroid тип 667

У 1970-х рр.. фотоапарати стали комплектувати вбудованим експонометром, автофокусуванням, автоматичними режимами зйомки, в аматорських 35 мм камерах присутній вбудований фотоспалах. Пізніше до 80-х років фотоапарати почали забезпечуватися р / к панелями, які показували користувачеві програмні установки і режими фотокамери. Ера цифрової техніки тільки починалася, а ера фотоплівок побачила власний кінець.