- •Становлення «Історія міжнародних відносин» як наукової та навчальної дисципліни.
- •2. Учасники міжнародних відносин
- •3)Теорія політичного реалізму.
- •2)Політичний реалізм
- •4Неомарксистська теорія міжнародних відносин.
- •Теорія неолібералізму в міжнародних відносинах. Основні риси транснаціоналізму
- •Основні риси неореалістичної школи в теорії міжнародних відносин.
- •7)Теорія зіткнення цивілізацій с. Гантігтона.
- •8)))Причини, умови, обставини та доктрини Холодної війни.
- •10)))Створення соцтабору: основні органи та структури співпраці.
- •64. Створення овд
- •11)))Утворення оон. Мета та задачі країн-фундаторок. Емблема, прапор, штаб-квартири організації, генеральні секретарі.
- •12)))Структура оон. Повноваження, функції, та механізми діяльності основних органів оон.
- •Рада Безпеки оон
- •Економічна і Соціальна Рада (екосор) оон
- •Міжнародний Суд юстиції оон
- •Генеральний секретар оон
- •14. Україна оон
- •15. Реформування оон
- •16))))Створення військово-політичних блоків. Стратегія великих держав в період Холодної війни.
- •17 Мета і причини створення нато. Склад та діяльність від час Холодної війни. Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •Цивілізаційні особливості атр: склад, основні центри; політичне, етнічне, релігійне, ментальне розмаїття. Стратегічне значення регіону для світової політики.
- •Економічне співробітництво в атр. Створення та діяльність атес.
- •Причини, умови створення та діяльність асеан. Проблеми і досягнення.
- •20)))Причини, умови створення та діяльність асеан. Проблеми і досягнення.
- •Палестинська проблема в оон 1947-1948 рр. Утворення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна та її наслідки.
- •Шестиденна війна 1967 року та проблема окупованих територій.
- •Міжнародні, економічні та політичні наслідки війни Судного дня 1973 р. Для врегулювання кризи на Близькому Сході.
- •88. Кемп-девідський процес та його наслідки
- •Палестинсько-ізраїльські відносини у 1980-1990-х рр. Хх ст.: Інтифада; проголошення палестинської державності; угоди в Осло та їхні наслідки.
- •25Палестино–ізраїльські відносини в 2000-х рр., крах плану „Дорожньої карти” й сучасний етап визнання Палестинської державності.
- •Основні риси послаблення міжнародної напруги між Сходом і Заходом у 1950-х рр. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- •50. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- •51. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- •52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- •53. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі).
- •54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- •27Політика “нейтралізму” часів Холодної війни. Країни Третього світу.
- •29. Бандунзька конференція
- •30. Система міжафриканських відносин.
- •Оає: історія створення.
- •33))Зовнішня політика Канади 1945-2012 рр.
- •38. Цілі та причини створення нбсє. Підготовка та етапи проведення Наради.
- •39. Заключний акт нбсє в Хельсінкі.
- •40/ Китай в системі м. В, 1945-1970 рр.
- •78 Тгренадська війна в Катаї та проголошення кнр.
14. Україна оон
У 1945 р. Україна стала однією з держав - співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.
Упродовж майже 60-річної історії членства в Організації Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.
До 1991 року, будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльність Української РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятиліть трибуна ООН залишалася чи не єдиним впливовим міжнародним засобом, завдяки якому світова громадськість дізнавалася про Україну. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалежності в 1991 році.
Україна входить до складу таких органів ООН, як Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Комісія із соціального розвитку, Комісія з наркотичних засобів, Виконавча рада Структури ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок «ООН-Жінки», Комітет з інформації, Комісія ООН з наркотичних засобів, Рада Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Адміністративна рада та Рада поштової експлуатації Всесвітнього поштового союзу, Міжнародний трибунал з морського права, Комітет ООН з внесків, Координаційна Рада Об’єднаної Програми ООН з ВІЛ/СНІДу.
За час свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), шість разів - членом Економічної і Соціальної Ради (останній раз - на період 2010-2012 рр.), двічі – членом Ради ООН з прав людини (востаннє на період 2008-2011рр.). Представники України обиралися на керівні посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї, зокрема, Другого (економічні та фінансові питання), Третього (соціальні, культурні і гуманітарні питання, питання прав людини), Четвертого (спеціальні політичні питання та питання деколонізації) та Шостого (правові питання).
У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генасамблеї – найвищу керівну посаду в ООН. Предметом особливої гордості України є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму реформування Організації, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН.
Одним з найбільш важливих підтверджень визнання авторитету і ролі нашої держави на міжнародній арені, послідовності та неупередженості її зовнішньої політики, відданості принципам демократії та верховенства права стало обрання України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 рр. Вперше Україна, як незалежна держава, була членом органу, на який покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки у світі, як незалежна держава. За час членства в Раді Безпеки Україна переконливо довела свою спроможність бути активним учасником її діяльності, здійснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рішень та робити власний практичний внесок у їх реалізацію
